24 липня 2024 року
м. Київ
справа №520/2674/2020
адміністративне провадження № К/9901/398/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів -Єзерова А.А., Чиркіна С.М., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року у складі колегії суддів: П'янової Я.В. (головуючий), суддів: Присажнюк О.В., Чалого І.С. у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції та бездіяльність з невиплати йому вже перерахованої суми пенсії за 2016-2017 роки;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати з 1 січня 2016 року ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції, а також здійснити виплату йому суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 1 січня 2016 року по дату перерахунку пенсії разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої йому пенсії згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" (далі - постанова КМУ №159) у найближчий виплатний період однією сумою та без відстрочення такої виплати згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду" (далі - постанова №649) та від 24 грудня 2019 року № 1088 "Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян" (далі - постанова №1088);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з дня набрання ним законної сили.
2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 13 квітня 2020 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції.
Визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області з невиплати ОСОБА_1 вже перерахованої суми пенсії за 2016-2017 роки.
Зобов'язав ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити з 1 січня 2016 року ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення за відповідною посадою в поліції, а також здійснити виплату йому суми всієї перерахованої пенсії за весь період з 1 січня 2016 року по дату перерахунку пенсії разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату всіх сум несвоєчасно виплаченої йому пенсії згідно з Постановою КМУ № 159 однією сумою та без відстрочення такої виплати згідно з Постановами КМУ № 649 та № 1088.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 3 грудня 2020 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації згідно з постановою КМУ № 159 без відстрочення виплати суми всієї перерахованої пенсії згідно з постановами КМУ № 649 та № 1088.
Прийняв у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовив.
У іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року залишив без змін.
3.1 Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що нарахування та виплата суми грошових доходів є первинною подією щодо компенсації втрати частини доходів, яка нараховується та виплачується не раніше нарахування та виплати основної суми грошових доходів, а позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати є передчасними.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 З 1 грудня 1996 року ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Харківській області (пенсійна справа 12070).
4.2 Станом на 1 грудня 2015 року розмір пенсії позивача становив 90 % грошового забезпечення (вислуга років 32), що підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Харківській області № 1526 від 26 лютого 2020 року.
4.3 З 1 січня 2016 року на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Харківській області, проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до Постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяких інших, осіб» у розмірі 70 % грошового забезпечення.
4.4 Не погодившись із діями відповідача, уважаючи, що з 1 січня 2016 року ГУ ПФУ в Харківській області протиправно зменшило розмір пенсії позивача з 90 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення, та стверджуючи про протиправність нездійснення виплати вже перерахованої суми пенсії за 2016-2017 роки, позивач звернувся до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня, 16 жовтня 2020 року (справи №№ 280/676/19, 280/767/19, 825/2381/16, відповідно).
6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
8. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
10. За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
11. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
12. Спірним у цій справі залишилось питання щодо позовних вимог про виплату компенсації частини втрати доходів.
13. Вирішуючи це питання, Колегія суддів враховує, що відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
14. Стаття 2 Закону № 2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
15. У відповідності до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
16. Згідно зі статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
17. З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
18. Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
19. Згідно із пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
20. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.04.2020 у справі №200/11292/19-а, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі №200/11746/19-а, та від 18.05.2023 у справах № 200/14129/19-а і № 200/14127/19-а.
21. Щодо посилань скаржника в касаційній скарзі на рішення Верховного Суду від 30 вересня, 16 жовтня 2020 року (справи №№ 280/676/19, 280/767/19, 825/2381/16, відповідно), висновки яких не враховані при ухваленні оскаржуваного рішення суду, Колегія суддів зазначає, що ці рішення ухвалені за інших обставин.
На відміну від зазначених судових рішень, у справі, що розглядається, позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про виплату компенсації частини втрати доходів, тому обгрунтовано скасував у цій частині рішення суду першої інстанції.
За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров
С.М. Чиркін