24 липня 2024 року
м. Київ
справа №560/1989/24
адміністративне провадження № К/990/27003/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Прокопенка О.Б., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №560/1989/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 17 серпня 2023 року, перевірки викладених у зверненні обставин та фактів порушення податкового законодавства;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області розглянути звернення ОСОБА_1 від 17 серпня 2023 року по суті з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян»;
- стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 10000 гривень моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
12 липня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №560/1989/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Згідно ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року справу №560/1989/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «б», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними рішеннями, при розгляді іншої справи, оскільки саме у справі №560/1989/24, провадження в якій відкрито за його адміністративним позовом про визнання бездіяльності ГУ ДПС у Хмельницькій області протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, судами першої та апеляційної інстанції встановлено обставини та зроблено висновки, що стосуються протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду звернення від 17 серпня 2023 року. Скаржник вказує, що іншої справи, в якій він міг би спростувати встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини та висновки у справі №560/1989/24 не існує, в той час як звернення з новим позовом до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України матиме наслідком лише повернення такої позовної заяви.
Також скаржник вказує, що у справі №560/1989/24 під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції заявлено вимоги щодо відшкодування понесених судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, розподіл яких є похідним від вирішення спору по суті, тому відповідні судові витрати, їх розмір та розподіл, як і встановлені у цій справі обставини та висновки, можуть бути предметом судового розгляду виключно у справі №560/1989/24 та не можуть бути спростовані під час розгляду іншої справи відповідно до положень КАС України.
Суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження він сам заперечив можливість спростування обставин, втановлених оскаржуваними рішеннями при розгляді інших справ, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з посиланням на підпункт «б» частини п'ятої статті 328 КАС України.
Також скаржник вказує, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки її розгляд має виняткове значення для територіальної громади м. Красилова, враховуючи те, що здійснення незаконної (незареєстрованої) підприємницької діяльності з миття автотранспорту на території територіальної громади м. Красилова порушує як норми податкового законодавства, так і норми законодавства про охорону навколишнього природного середовища, що регулює відносини у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною і відповідно ця незаконна діяльність нанесла і продовжує наносити значну шкоду життю і здоров'ю жителів територіальної громади м. Красилова.
Скаржник наголошує на тому, що є усі підстави стверджувати, що справа №560/1989/24 становить значний суспільний інтерес, враховуючи те, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо розгляду його звернення від 17 серпня 2023 року, в якому ним зазначено, що з початку функціонування споруди, де незаконно здійснюється миття автотранспорту та килимових покриттів, використовується праця фізичних осіб, з якими не укладено трудові договори відповідно до статей 21, 24 КЗпП і, як наслідок, на заробіток працівників не нараховується та не сплачується платіж до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування (єдиний соціальний внесок), а також з заробітної плати цих працівників не утримується та не сплачується до відповідних бюджетів податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що наносить шкоду державним інтересам та інтересам територіальної громади.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи (предметом якої є бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо розгляду звернення позивача) й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Доводи скаржника в цій частині зводяться виключно до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій.
Окрім цього, скаржник, посилаючись на підпункт «в» частини п'ятої статті 328 КАС України, вказує, що оскільки протиправною бездіяльністю відповідача йому нанесено та продовжує наноситись моральна шкода, а також шкода здоров'ю, характер якої описано у поданій позовній заяві, стягнення якої, як справедливої компенсації за завдану шкоду, має для нього виняткове значення.
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи є оціночними, воно потребує належного обґрунтування з боку скаржника. Посилання на негативні наслідки для скаржника у зв'язку з ухваленими рішеннями судів у цій справі не на його користь не є безумовним обґрунтуванням підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, позаяк викладені позивачем доводи не виділяють вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №560/1989/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Б. Прокопенко
С.А. Уханенко