23 липня 2024 року
м. Київ
справа №990/231/24
адміністративне провадження № П/990/231/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М., Стеценка С.Г., Стародуба О.П., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та скасування рішення,
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції 18.07.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Етичної ради, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Етичної ради «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» від 19.06.2024 №11.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Шарапа В.М. - головуючий суддя, судді: Стародуб О.П., Стеценко С.Г., Чиркін С.М., Тацій Л.В.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 22 КАС місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою (частина 4 статті 22 КАС України).
Законом №1635-IX доповнено розділ VII "Перехідні положення" КАС пунктом 3, відповідно до якого Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів Вищої ради правосуддя відповідно до цього Закону.
Правовий статус Етичної ради визначено статтею 9-1 Закону України "Про вищу раду правосуддя" №1798-VIII від 21.12.2016 (далі - Закон №1798-VIII) та пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1635-IX.
Так, відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону №1798-VIII Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності.
Етична рада для здійснення своїх повноважень ухвалює та оприлюднює на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя обґрунтований висновок щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, складає та оприлюднює список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя; надсилає органу, що обирає (призначає) члена Вищої ради правосуддя, висновок щодо кожного кандидата та список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя (пункти 8, 9 частини двадцятої статті 9-1 Закону №1798-VIII).
Крім цього, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1635-IX установлено, що Етична рада протягом 6 місяців з дня затвердження її персонального складу одноразово здійснює оцінювання відповідності членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду члена Вищої ради правосуддя до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя.
Порядок та черговість оцінювання відповідності діючих членів та кандидатів у члени Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності визначаються Етичною радою з урахуванням можливості здійснення повноважень Вищою радою правосуддя відповідно до Конституції України.
Для цілей такого оцінювання Етична рада діє відповідно до положень частин 11-18, 20, 21 статті 9-1 Закону №1798-VIII.
За результатами одноразового оцінювання Етична рада може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, мотивованої рекомендації про звільнення члена Вищої ради правосуддя з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону №1798-VIII.
За результатами розгляду мотивованої рекомендації про звільнення члена Вищої ради правосуддя орган, що обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, може ухвалити таке рішення:
1) про задоволення рекомендації та звільнення члена Вищої ради правосуддя з посади;
2) про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена Вищої ради правосуддя.
Рішення Етичної ради за результатами одноразового оцінювання відповідності членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності оприлюднюються на офіційному вебпорталі судової влади України (абзаци 1-3, 5, 8, 14 пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1635-IX).
Застосувавши норми статті 131 Конституції України, статті 9-1 Закону №1798-VIII, пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1635-IX, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі №990/120/22 виснувала про те, що
«… Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб'єктам обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.
Остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів Вищої ради правосуддя, ухвалюються саме за результатами голосування з'їзду суддів України, з'їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів Вищої ради правосуддя), а також Президентом України (щодо їх призначення) - суб'єктами обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя згідно зі статтею 131 Конституції України. Відповідно таке рішення суб'єкта обрання чи призначення на посаду члена Вищої ради правосуддя має правове значення виключно для особи, щодо якої воно постановлене, і може бути оскаржено в судовому порядку лише такою особою.
Висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання/призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання/призначення члена Вищої ради правосуддя), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття рішення про обрання/призначення члена Вищої ради правосуддя судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважені приймати з'їзд суддів України, Президент України, Верховна Рада України, з'їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. В іншому випадку може виникати ситуація, за якої оцінка наявності або відсутності підстав для обрання/призначення кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя буде надана до вирішення цього питання компетентним суб'єктом або всупереч волі органу, який сприяє обранню/призначенню членів Вищої ради правосуддя…».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2024 у справі №990/106/23, серед іншого, зауважила, що:
«… спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів ВРП), зокрема, оскарження висновку щодо відповідності (невідповідності) кандидата на посаду члена Ради критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада в таких правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, який може бути відповідачем. Водночас до предметної юрисдикції адміністративного суду належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв'язку з оцінюванням нею членів ВРП, як це визначено пунктом 5 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 1635-IX і пунктом 3 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції зазначеного Закону…»
«…законодавство України спрямоване на те, щоб гарантувати стабільність правової системи, зокрема діяльності конституційних органів державної влади. Оскарження рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади не може створювати наслідки для конкретної конкурсної процедури, серед іншого перешкоджати їй, унеможливлювати продовження, зумовлювати перегляд її результатів, створених суб'єктами призначення членів ВРП. Тому обмеження у доступі до суду щодо такого оскарження має легітимну мету…».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина 6 статті 170 КАС України).
Позаяк спірні правовідносини, які виникли у справі за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради, є подібними до правовідносин, щодо яких Велика Палата вже сформувала правову позицію про непоширення на ці відносини жодної судової юрисдикції, а встановлена Етичною радою невідповідність кандидата станом на певний момент у часі критеріям професійної етики та доброчесності має значення тільки для його участі у конкретному конкурсному відборі та не створює юридичних наслідків для можливої подальшої участі цієї особи в інших оцінюваннях, відборах, конкурсах тощо, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови позивачу у відкритті провадження у цій справі.
При цьому слід зауважити, що оскільки вимога позивача знаходиться в цілому поза межами судового розгляду, а не лише спору, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, підстав для роз'яснення позивачу, до суду якої юрисдикції він може звернутися з такими вимогами, немає.
Також варто наголосити на визначених частиною 5 статті 170 КАС України наслідках відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, відповідно до яких, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та скасування рішення "Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя" від 19.06.2024 №11.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
В.М. Шарапа
Л.В. Тацій
С.М. Чиркін
С.Г. Стеценко
О.П. Стародуб ,
Судді Верховного Суду