23 липня 2024 року
м. Київ
справа №140/898/24
адміністративне провадження № К/990/27178/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В. М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі № 140/898/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії з 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168) без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 Постанови № 168, максимальним (граничним) розміром 1500 грн, з урахуванням індексації у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118), у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713) з урахуванням раніше виплачених сум пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.03.2023 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до Постанови № 168, без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 Постанови № 168, максимальним (граничним) розміром 1500 грн, з урахуванням індексації у відповідності до Постанови №118, та щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, у відповідності до Постанови № 713, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2024, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024, відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погодившись з такими судовими рішеннями, позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що у ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Предметом позову у справі, що розглядається є дії відповідача щодо визначення та застосування розміру індексації пенсії позивача при здійсненні її перерахунку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, скаржник зазначає, що справа має виняткове значення для позивача, а її розгляд матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Так, вказуючи на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених підпунктом «а» і «в» пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про прийняття судами апеляційної інстанції при вирішенні по суті аналогічних судових спорів судових рішень як на користь пенсіонерів, так й на користь органів Пенсійного фонду України, що свідчить про відсутність єдиної судової практики і в той же час справа має виняткове значення для позивача.
Проте такі твердження позивача про фундаментальність порушених у касаційній скарзі питань права Суд визнає безпідставними, оскільки Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 у справі №420/25804/23 вже сформував правову позицію щодо правомірності дій органу Пенсійного фонду України при підвищенні з 01 березня 2023 року пенсії особи (пенсіонера) на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 Постанови № 168, в межах граничної суми збільшення 1 500 грн. Так, касаційний суд зауважив, що: «Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про те, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану. При цьому, як положеннями статті 42 Закону № 1058-IV, так і положеннями статті 64 Закону № 2262-ХІІ Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій. Отже, положеннями постанови № 168 визначено верхню межу розміру індексації пенсії у граничному розмірі 1500, 00 грн, яку не може перевищувати сума індексації (підвищення) у разі здійснення на виконання пункту 2 цієї постанови. Тобто, це означає, що якщо сума індексації пенсії в результаті проведеного перерахунку перевищує 1500, 00 грн, доплата до пенсії встановлюється у межах граничної суми - в розмірі 1500 грн.».
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 відповідно до такої правової позиції Верховного Суду, та виходив з того, що судом першої інстанції правильно зазначено, що індексація пенсії позивача з 01 травня 2023 року проведена відповідачем у межах чинного законодавства із дотриманням умови, що підвищення, відповідно до пункту 10 постанови КМУ № 168, не може перевищувати 1 500,00 гривень. Окрім того, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідачем з 01.03.2023 нараховано позивачу індексацію у розмірі 1500 грн, що відповідає вимогам Постанови № 168, тому суб'єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що позивачу при перерахунку пенсії з 01.03.2023 не тільки збережена доплата згідно Постанови № 118, але згідно Постанови №713, що підтверджується судовими рішеннями у справах № 140/8434/21 та № 140/628/23.
Як уже було зазначено, в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник також вказує, що ця справа має для нього виняткове значення.
Разом з цим Суд зазначає, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником, має особливе значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Суд наголошує, що скаржник зобов'язаний довести особливу важливість чи специфічність значення цієї справи для цього.
Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Окрім того, позивач зазначає, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суди попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи не врахували висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 15.04.2019 у справі №127/4270/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 24.10.2019 у справі №761/14626/17, від 24.10.2019 у справі №295/7219/16-а, від 12.11.2019 у справі №826/3858/18, від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19, від 17.09.2020 у справі №340/962/19, від 09.02.2021 по справі №640/2500/18, від 10.09.2021 по справі №300/633/19, від24.09.2021 по справі №370/2610/17, від 16.12.2021 по справі №400/2085/19, від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, від 23.01.2024 у справі №160/17347/22, від 25.01.2024 у справі №300/2754/23, від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18, від 26.05.2021 у справі № 640/5248/19, від 13.06.2023 у справі від 560/8064/22.
Верховний Суд звертає увагу, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Суд зауважує, що обставини у порівнювальних справах не є подібними.
Суд не бере до уваги посилання позивача у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 15.04.2019 у справі № 127/4270/17, від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, від 23.01.2024 у справі № 160/17347/22, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, оскільки у вказаних справах спірні правовідносини виникли щодо дій територіальних органів Пенсійного фонду України з приводу обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром, водночас у цій справі мова йде про визначення і застосування розміру індексації пенсії, що не є тотожним встановленню максимального розміру пенсії.
У справі № 913/204/18 (постанова Верховного Суду від 12.03.2019) спірні правовідносини виникли щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна. Окрім того, вказана справа розглянута за правилами господарського судочинства і її не можна вважати релевантною до цієї справи.
У справах № 761/14626/17 (постанова Верховного Суду від 24.10.2019), № 281/459/17 (постанова Верховного Суду від 15.08.2019) спірні правовідносини виникли щодо відмови територіальними органами Пенсійного фонду України у призначені пенсії за вислугою років.
У справі № 295/7219/16-а (постанова Верховного Суду від 24.10.2019) спірні правовідносини виникли з приводу відмови територіального органу Пенсійного фонду України у переведенні на пенсію за вислугу років у зв'язку зі звільненням зі служби в Національній поліції на підставі статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
У справі № 826/3858/18 (постанова Верховного Суду від 12.11.2019) спірні правовідносини виникли щодо визнання протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У справі № 520/15025/16-а (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020) спірні відносини виникли з приводу дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови позивачеві у призначені пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
У справі № 160/1088/19 (постанова Верховного Суду від 10.03.2020) спір виник щодо скасування податкових повідомлень-рішень, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб.
У справі № 340/962/19 (постанова Верховного Суду від 17.09.2020) спір виник щодо нездійснення територіальним органом Пенсійного фонду України позивачеві перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У справі № 370/2610/17 (постанова Верховного Суду від 24.09.2021) спір виник щодо не проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
У справі № 520/2098/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022) спірні відносини виникли щодо бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
У справі № 804/3646/18 (постанова Верховного Суду від 01.10.2019) спір виник щодо відмови територіальним органом Пенсійного фонду України у призначені пенсії за віком.
У справі № 640/5248/19 (постанова Верховного Суду від 26.05.2021) предметом позову було визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
У справі № 560/8064/22 (постанова Верховного Суду від 13.06.2023) спір виник щодо бездіяльності територіального органу Пенсійного фонду України щодо нарахування та виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Також Суд не приймає посилання на постанову Верховного Суду від 25.01.2024 у справі № 300/2754/23, оскільки за обставини цієї справи пенсію позивача обмежено максимальним розміром на підставі Постанови № 168, та при проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2023 пенсійним органом протиправно не проведено індексацію пенсії відповідно до постанови № 168 в розмірі 1500 грн. Тоді як у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання Постанови № 168 позивачу проведено перерахунок пенсії, її розмір після перерахунку становить 12207,54 грн, в т. ч. підвищення до пенсії відповідно до Постанови № 168 в розмірі 1500,00 грн, з урахуванням пункту 10 Постанови № 168.
Отже, правовідносини у наведених ОСОБА_1 справах суттєво відрізняються від справи № 140/898/24. Висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах не релевантні до обставин справи та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.
Також в касаційній скарзі в обґрунтування пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23 та від 13.06.2024 у справі № 120/14637/23.
Так, пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачено можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд звертає увагу на те, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Разом з тим доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд має мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Водночас скаржник лише цитує норми законодавства, які застосовані у постановах Верховного Суду, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач також посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з підпунктами 1, 3 частини другої статті 353 КАС України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 КАС України; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Проте такі посилання скаржника не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки скаржником не обґрунтовано та не зазначено, які саме докази не дослідили суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи. Окрім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Волинським окружним адміністративним судом та Восьмим апеляційним адміністративним судом під час розгляду цієї справи не вирішувались/розглядались клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 320/8511/23, яким позов задоволено частково та визнано нечинними в абзаці першому пункту 2 та абзац 2 пункту 10 Постанови №168, оскільки станом на момент вирішення питання про відкриття касаційного провадження таке рішення не набрало законної сили.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржується у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись приписами статей 12, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі № 140/898/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя - доповідач: В. М. Бевзенко
Судді: С. М. Чиркін
В. М. Шарапа