22 липня 2024 року
м. Київ
справа №620/14160/23
адміністративне провадження №К/990/25380/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року в справі №620/14160/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 відсотки без врахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 28 днів, роботи на посаді слідчого - 2 роки 3 місяці 13 днів, стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді - 2 роки 3 місяці 18 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 28 днів, роботу на посаді слідчого - 2 роки 3 місяці 13 днів, стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді - 2 роки 3 місяці 18 днів та здійснити призначення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% заробітної плати працюючого судді, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою ТУ ДСА України в Чернігівській області за №734 від 18 липня 2023 року, яка складає 107202,00 грн., виходячи зі стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 29 років 03 місяці 22 дні, з яких: 22 роки 3 місяці 23 дні - робота на посаді судці, 2 роки 4 місяці 28 днів - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - робота на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів- стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року позов задоволено
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року задоволено частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року змінено виклавши абзаци 2 та 3 в іншій редакції:
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо призначення ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 відсотки без врахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 1 рік 10 місяців 29 днів - половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - робота на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді, тоді яка загальний стаж судді становить - 28 років 10 місяців 4 дні, з яких: 22 роки 4 місяці 4 дні - робота на посаді судді, 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - робота на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів - стаж роботи за юридичною спеціальністю.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 1 рік 10 місяців 29 днів - половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - роботу на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді, тоді яка загальний стаж позивачки як судді становить - 28 років 10 місяців 4 дні, з яких: 22 роки 4 місяці 4 дні - робота на посаді судді, 1 рік 10 місяців 29 днів - половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, 2 роки 3 місяці 13 днів - робота на посаді слідчого, 2 роки 3 місяці 18 днів - стаж роботи за юридичною спеціальністю та здійснити призначення, перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66% заробітної плати працюючого судді, визначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою ТУ ДСА України в Чернігівській області за №734 від 18 липня 2023 року.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року залишено без змін.
Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка направила до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року в частині позовних вимог у задоволенні яких судом відмовлено та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 не визначає та не обґрунтовує підстави для касаційного оскарження судових рішень, що передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи, що зазначена справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження скаржниці потрібно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відтак, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.
Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
У випадку не усунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2024 року в справі №620/14160/23 - залишити без руху.
2. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог статті 330 КАС України касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Н. В. Коваленко
Л. В. Тацій