24 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/373/24 пров. № А/857/10558/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Затолочного В.С., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року в справі №300/373/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-
суддя в 1-й інстанції - Кафарський В.В.,
час ухвалення рішення - 01.04.2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів №UA206030/2023/000238 від 26.12.2023;
- визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2023/000182/2.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що декларантом не подано повного переліку документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. Ненадання відповідних документів слугувало підставою відмови у митному оформленні товару за ціною, заявленою декларантом. Зокрема, відповідач зазначила, що у спірному рішенні вказано, що декларантом не надано платіжного документа щодо оплати товару, а також доказів вартості послуг з перевезення - 200 євро. Крім цього, у процесі порівняння рівня заявленої декларантом позивача митної вартості товару з рівнем митної вартості подібного товару, митне оформлення якого вже здійснено посадовою особою митниці, виявлено, що рівень цін подібного товару значно перевищує заявлену декларантом позивача митну вартість.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.12.2023 ОСОБА_1 придбав у польської фірми «K.ES AUTO» за готівку автомобіль марки Ford, модель Focus, номер кузова - НОМЕР_1 , 2018 модального року випуску. Вартість автомобіля згідно виданої фактури VAT №123/12/2023 становить 4500 євро. При цьому, на вказаній фактурі міститься відмітка продавця, що покупець 22.12.2023 оплатив кошти за авто готівкою (а.с. 16).
З метою митного оформлення товару, ввезеного в Україну, 26.12.2023 декларантом ТзОВ «Центр митно-брокерських послуг» до Івано-Франківської митниці подано електронну митну декларацію №23UA206030009866U8 для митного оформлення товару - автомобіль легковий, який був у використанні, марки: Ford, модель: Focus, номер кузова: НОМЕР_1 , загальна кількість місць: 5; призначення автомобіля: для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, номер двигуна: Н/В, тип двигуна: дизель, об'єм двигуна: 1499 куб.см, потужність двигуна: 88 kW, колісна формула: 4*2, рік виготовлення: 2018, модельний рік: 2018, що підтверджується копією відповідної митної декларації (а.с. 14-15).
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД №23UA206030009866U8 митної вартості товару та обраного методу її визначення, одночасно з митною декларацією декларантом подано такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №VAT123/12/2023 від 22.12.2023 (а.с. 16); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.05.2028 (а.с. 21); копію митної декларації країни відправлення №23PL401010E0116676 від 22.12.2023 (а.с. 19-20); заяву про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 25.12.2023 (а.с. 22); акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 25.12.2023 (а.с. 23); скріншоти аукціону BCA від 30.10.2023 (а.с. 25-26); фактуру BCA від 31.10.2023 (а.с. 24).
За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом 26.12.2023 прийнято рішення №UA206000/2023/000182/2 про коригування митної вартості товару - автомобіля марки Ford, модель Focus, номер кузова - НОМЕР_1 , а саме вартість визначено у сумі 7 000 євро (замість 4 500 євро, що була заявлена декларантом).
Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Так, у рішенні про коригування митної вартості, митний орган вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за вартістю, визначеною декларантом у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товарів. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визначена: банківські платіжні документи, які засвідчені банком і були ідентифіковані, експертний висновок про вартість, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Документи не надано. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених в частині другій-четвертій статті 53 МКУ, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причин відсутності митного органу та декларанта про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI, розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 06.12.2023 №UA205140/2023/102187, за якою здійнено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля: 1. Легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, вживаний:-марка: Ford-модель: Focus-календарний рік виготовлення: 2018-модельний рік виготовлення: 2018; номер кузова: WF06XXGCC6JY42583-тип двигуна: дизельний; об'єм двигуна: 1499 см3; потужність двигуна: 88 kW; тип кузова: універсал.-категорія ТЗ: М1: колісна формула: 4х2; кількість місць (включаючи водія): 5. Виробник Ford.De. Торговельна марка: Ford. Визначена митна вартість - 7 000 євро (а.с. 10-11).
Цього ж дня, 26.12.2023 відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення №UA206030/2023/000238, виходячи з того, що декларантом не подано документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару (а.с. 12-13).
Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Спір між сторонами в даному випадку виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого автомобіля та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Як випливає із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв'язку із відсутністю банківських платіжних документів, за якими було сплачено вартість товару продавцеві та висновку про вартість, підготовленого спеціальною експертною організацією.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як уже зазначено вище, відповідно до вимог статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, зокрема відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що декларантом в інтересах позивача були надані митному органу документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №VAT123/12/2023 від 22.12.2023 (а.с. 16); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.05.2028 (а.с. 21); копію митної декларації країни відправлення №23PL401010E0116676 від 22.12.2023 (а.с. 19-20); заяву про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 25.12.2023 (а.с. 22); акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 25.12.2023 (а.с. 23); скріншоти аукціону BCA від 30.10.2023 (а.с. 25-26); фактуру BCA від 31.10.2023 (а.с. 24).
На підставі встановленого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного автомобіля. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору купівлі-продажу (рахунку-фактури №VAT123/12/2023 від 22.12.2023).
Тобто, судом встановлено, що подані 26.12.2023 декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Щодо документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи), на необхідність подання яких вказав відповідач у спірному рішенні, суд першої інстанції слушно вважав їх витребування безпідставним та необґрунтованим так як сплата за автомобіль здійснена готівкою, що підтверджено згаданою фактурою.
Колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції, що митний орган тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
З урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, судом першої інстанції вірно зазначено, що коригування митної вартості імпортованого автомобіля відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару, підтверджують його вартість, а також містять реквізити, необхідні для ідентифікації.
Поряд з цим суд першої інстанції слушно звернув увагу, що в спірному рішенні митний орган зазначив, що перший метод не застосований, зокрема, у зв'язку із ненаданням додаткових документів, передбачених частинами 2-4 статті 53 МК України, а саме документів, які підтверджують оплату товару, та висновку про вартісні характеристики, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями, однак жодних обґрунтованих сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено не було. Ба більше, такі документи, як уже встановлено, не витребовувались відповідачем.
Так, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №VAT123/12/2023 від 22.12.2023 (в якому зазначено про повну оплату готівкою), у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Польщі інформації про не відчуження позивачу автомобіля продавцем чи несплати зазначеної суми коштів за вказаний автомобіль.
Водночас, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
При цьому на переконання суду, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого автомобіля, оскільки в наданих представником позивача документах містяться відомості про продавця, його адресу.
Також, у матеріалах справи наявний акт про проведення фізичного огляду товарів та інших предметів від 25.12.2023 складений митним органом та додатковий аркуш до акта, в яких, зокрема, вказано про недоліки автомобіля, а саме: потертості кузова, забрудненість салону, вм'ятина на передньому правому крилі, пошкодження капоту (а.с. 72-74).
Окрім цього, судом першої інстанції зауважено, що відповідач спочатку робить висновок про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, після чого посилається на джерело інформації для коригування митної вартості, а саме на МД від 06.12.2023 №UA205140/2023/102187 (як на таку, що стосується, на думку відповідача, ідентичного і подібного товару).
Більше того, як уже встановлено, в спірному випадку позивач придбав автомобіль з механічними пошкодженнями, з пробігом більше 180 тисяч кілометрів. Водночас, згідно МД від 06.12.2023 №UA205140/2023/102187 (а.с. 76), на яку посилається відповідач, будь-які недоліки по технічному стану автомобіля відсутні, пробіг автомобіля не зазначений, а також автомобіль ввозився на територію України не із Польші, а з Словаччини, що також має братись до уваги митним органом. Як наслідок, відповідачем не підтверджено, що такий автомобіль може вважатись подібним та аналогічним тому, який придбав позивач.
Колегія суддів визнає слушними висновки суду першої інстанції про те, що обставини, які стали підставою для твердження митного органу про наявність розбіжностей у даних про вартість поставки товару, не були покладені в основу спірного рішення митниці для визначення митної вартості товару. Крім цього, ці документи не запитувалися митним органом.
Таким чином, під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість автомобіля за ціною договору (рахунку-фактури), згідно з вимогами Митного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується, що митницею, під час митного оформлення, не зазначено ані в запиті до декларанта, ані в рішенні про коригування митної вартості, які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а також які документи містять розбіжності. Про наявність останніх зазначено митним органом лише під час розгляду справи в суді.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідач також не довів суду неможливість застосування ним попередніх методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.
Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за нього, та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно зі ст. 60 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої ст. 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до переконання про необґрунтованість зроблених відповідачем коригувань митної вартості автомобіля марки Ford, модель Focus, номер кузова - НОМЕР_1 .
Крім того, подані позивачем документи містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В підсумку, доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, відповідачем суду не надано, а тому суд зазначає про безпідставність висновку відповідача про недостовірність даних щодо митної вартості автомобіля, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
За таких обставин, у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.
З огляду на викладене, суд констатує, що під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного відповідачем методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтуванні неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну Івано-Франківської митниці слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року в справі №300/373/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді В. С. Затолочний
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 24 липня 2024 року.