Головуючий суддя у першій інстанції: Гулкевич І.З.
16 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4011/23 пров. № А/857/10941/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Довгої О.І., Хобор Р.Б.
за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.
представника апелянта: Лиси Н.В.
представника позивача: Дмитренка В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 380/4011/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
01.03.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу від 29.12.2022р. №3699 Головного управління Національної поліції у Львівській області “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ВНП №1 Золочівського РВП ГУНП” та наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.01.2023р. №17 о/с “Про особовий склад”;
- поновити з 12.01.2023р. на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Золочівського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області;
- стягнути середній розмір грошового забезпечення за період 22.01.2023р. по дату фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2024р. позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував п.1 Наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29.12.2022р. №3699 “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ВнП №1 Золочівського РВП ГУНП” в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення-звільнення із служби в поліції.
Крім того, суд, визнав протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.01.2023р. № 17 о/с “Про особовий склад”, в частині звільнення ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” із служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Одночасно, суд першої інстанції поновив ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області з 12.01.2023р.
Разом з тим, суд також стягнув з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.01.2023р. - 10.04.2024р. у розмірі - 193985 грн. 12 копійок.
При цьому, Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 13032,00 грн. 00 коп. суд першої інстанції допустив до негайного виконання.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, апелянт Головне управління Національної поліції у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2024р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Представник апелянта, Лиса Н.В., в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав у ній зазначених.
Представник позивача Дмитренко В.П., в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що застосований до ОСОБА_2 вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є непропорційним із результатами проведеного службового розслідування. Оскільки, у висновку службового розслідування, крім як фабули події, поясненні осіб, характеристики позивача та причин й умов, що мали місце під час порушення службової дисципліни, не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає провина останнього, тяжкість вчиненого проступку, не в повній мірі доведено вину у скоєнні проступків, а також того, яким чином означені дії підривають авторитет Національної поліції України, що б у своїй сукупності більш ніж у повній мірі обумовило застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення зі служби.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що як на момент проведення службового розслідування, на час звільнення, а також на час розгляду справи у суді, відповідач не надав жодного доказу про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вищезазначеними обставинами.
Однак, із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що з 17.04.2019р. ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
31.10.2022р. Наказом Золочівського РВП Головного управління національної поліції у Львівській області №232 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення окремими працівниками Золочівського РВП ГУНП у Львівській області службової дисципліни та утворено дисциплінарну комісію.
Із змісту вказаного наказу видно, що підставою для його проведення став рапорт старшого інспектора СКЗ Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 від 31.10.2022р., про те що 29 і 30 жовтня 2022 надійшли повідомлення із служби 102 у відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від громадянки ОСОБА_4 , про те, що ОСОБА_5 та поліцейський ОСОБА_6 нанесли тілесні ушкодження в с.Лешнів, Золочівського району, Львівської області її чоловікові гр. ОСОБА_7 , який перебуває на лікуванні у м. Львові.
Наказом Золочівського РВП Головного управління національної поліції у Львівській області №242 від 15.11.2022р. продовжено термін службового розслідування на 15 календарних днів.
Результати службового розслідування оформлені висновком службового розслідування, який затвердив 29.11.2022р., начальник Золочівського РВП ГУНП у Львівській області І.Підлужний.
Із змісту даного висновку видно, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування вважати такими, що підтвердились. Зокрема, факт грубого порушення службової дисципліни поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Золочівського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області.
За грубе порушення службової дисципліни, зокрема недотримання вимог п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п.1, 4, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII, п. 5 розділу І, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, п.п.1.1, 1.2 п.1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.02.2020р. №803 “Про заходи щодо покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування”, п.п.7 п.1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020р. №357, п.6, п.7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019р. №100, на підставі п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII, застосоване до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
29.12.2022р. наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ВнП № 1 Золочівського РВП ГУНП №3699 за грубе порушення службової дисципліни, зокрема недотримання вимог п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п.1, 4, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII, п.5 розділу І, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, п.п.1.1, 1.2 п.1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.02.2020р. №803 “Про заходи щодо покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування”, п.п.7 п.1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020р. №357, п.6, п.7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019р. №100, на підставі п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII, застосовано до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
11.01.2023р. Наказом Головного Управління Національної поліції у Львівській області № 17 «Про особовий склад» звільнено сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції ГУНП з 11.01.2023р. за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.3 Закону України «Про Національну поліцію» видно, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює основні обов'язки поліцейського.
Із змісту п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» видно, що поліцейський зобов'язаний : 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно ч.1-ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15.03.2018р. (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до ч.1, ч.2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016р. № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
-неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
-професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
-поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
-у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
-неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
-виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі;
-поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
-контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
-мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;
-дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;
-зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
-інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
2. Під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено:
-сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;
-допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками, дискримінацію в будь-якій формі;
-використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях;
-розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом;
-знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов'язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку;
-перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
В п.3 Розділу 4 вказаних Правил видно, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий так і не в робочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватись норм професійної етики.
ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Як видно з матеріалів справи, в 2019р. поліцейський ОСОБА_2 при вступі на службу в поліції відповідно до вимог ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» склав присягу наступного змісту: Я, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Тобто, порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.04.2021р у справі № 160/6819/19.
Зокрема, інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.
Отже, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Зміст присяги поєднує в собі правові та моральні соціальні норми.
Чинне законодавство покладає на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Поліцейський зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції, або підривають авторитет поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 803 від 27.02.2020р. визначено:
1. Кожному поліцейському органів та підрозділів ГУНП у Львівській області:
1.1.Неухильно виконувати службові обов'язки, в т.ч. передбачені ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. № 2337 -VIII, а також вимоги посадових інструкцій (функціональних обов'язків) згідно займаної посади.
1.2.Дотримуватись Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. № 1179, а також вимог ст.ст. 37-44 Розділу VI Закону України "Про запобігання корупції".
Із змісту п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22.11.2018р. № 2617-VIII, п.4 Положення про Національну поліцію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015р. № 877, та з метою вдосконалення порядку реагування на заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020р. № 357 затверджена Інструкція з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України (далі - Інструкція № 357).
В п.п.7 п.1 розділу 2 Інструкція № 357 встановлено, що посадові особи органів (підрозділів) поліції під час реагування на правопорушення або події, зокрема зобов'язані: здійснювати оперативне інформування чергових служб вищого рівня, інших органів державної влади, підприємств, установ, організацій, до компетенції яких належить надання допомоги громадянам, які звернулись з відповідною заявою або повідомленням до органу (підрозділу) поліції.
п.6, п.7 розділу 2 Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019р. № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.03.2019р. № 223/33194 визначено, що поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 год. Рапортом доповідає про це керівникові органу ( підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов'язки.( далі Порядок №100).
Тобто, даним нормативно-правовим атом визначено алгоритм дій поліцейського у разі виявлення та отримання інформації про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Таким порядком є Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який затверджений Наказом МВС України від 07.11.2018р. № 893. (далі Порядок № 893)
В п.7 розділу 4 Порядку№ 893 видно, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь0які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Згідно ч.15 ст.15 Дисциплінарного статуту, за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту, встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Отже, під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції та власне і органи Національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою поліції у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне поліції.
До таких вчинків слід віднести, зокрема, скоєння проступку, несумісного з продовженням служби в поліції.
З точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем моральних та етичних приписів, може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Існує усталена судова практика Верховного Суду, (постанова № 810/2073/16 від 03.05.2018р., № 815/2657/17 від 28.05.2021р. № 806/2272/16 від 04.10.2018р.) де висловлюється позиція, що вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Реалізація дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана з порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироку суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.1 ст.77 Закону «Про Національну поліцію» у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
Із змісту ст.13 Дисциплінарного статуту видно, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень : 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
ст.76 КАС України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як видно з матеріалів справи, під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновків, що сержант поліції ОСОБА_1 , з метою уникнення дисциплінарної відповідальності під час надання письмового пояснення проявив нещирість та відмовився у наданні пояснення з приводу відомих йому обставин, щодо спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. (ст.63 Конституції України.)
Колегія суддів погоджується з висновками службового розслідування, що сержант поліції ОСОБА_1 будучи на місці події вчинив дисциплінарний проступок, що виразився в не інформуванні з даного приводу найближчого органу поліції та безпосереднього керівника, що у подальшому призвело до укриття кримінального правопорушення, та порушенням службової дисципліни, що підтверджується матеріалами службового розслідування. Зокрема, рапортом старшого інспектора Базюти О., поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_12 .
Колегія суддів звертає увагу, що позивач не спростував висновки службового розслідування.
З метою повного об'єктивного та всебічного розгляду справи, 11.06.2024р. колегія суддів витребувала у Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Львові інформацію щодо стадії досудового розслідування кримінального провадження №12022141410000866 від 30.10.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Із змісту наданої інформації, Територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Львові повідомив, що слідчим Першого слідчого відділу здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022141410000866 від 30.10.2022р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, рішення про закриття не приймалось, а також зазначено що проводиться ряд слідчих дій, також судові експертизи що стосуються ОСОБА_1 до завдання потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Колегія суддів вважає, що вказана вище сукупність доказів є достатніми для висновків про підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 грубого дисциплінарного проступку, а зазначені останнім обставини жодним чином не спростовують таких висновків суду.
Колегія суддів враховує, що у даній справі встановлено, що такі дії, як негідна поведінка позивача та невиконання вимог закону, негативно впливають на імідж та репутацію Національної поліції України, а також підривають довіру населення до поліцейських належним чином протидіяти злочинності та категорично суперечать вимогам ст.1 Дисциплінарного статуту, якою визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням ст.6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви №11882/85).
Крім того, гарантована п.2 ст.6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Однак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно п.1 ст.6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Системний аналіз вищевказаних норм права дають підстави для висновків, що працівник поліції, керуючись присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись принципів честі і гідності, бере на себе моральні зобов'язання, а саме бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби.
Отже, ОСОБА_1 проявив нещирість та відмовився у наданні пояснення з приводу відомих йому обставин, щодо спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень., що свідчить про негідну поведінку позивача в позаслужбовий час, з метою уникнення дисциплінарної відповідальності. Зокрема, знаходячись на місці події останній вчинив дисциплінарний проступок, що виразився в не інформуванні з даного приводу найближчого органу поліції та безпосереднього керівника, що у подальшому призвело до укриття кримінального правопорушення та підриву довіру населення до поліцейських.
Крім того, сержант поліції ОСОБА_1 замість безумовного виконання, закріплених законами перед поліцією завдань, їх грубо проігнорував, що як наслідок скоїв вчинок який дискредитував та підірвав авторитет поліції та поставив під сумнів доцільність свого подальшого проходження служби в органах Національної поліції.
Колегія суддів враховує, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним та дією порушника. Висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення.
Разом з тим, із службової характеристики видно, що поліцейський ОСОБА_1 за час служби в поліції та на займаній посаді зарекомендував себе посередньо. Так, даний працівник здатний добре використовувати свої потенційні можливості, має хорошу теоретичну та практичну підготовку. Нормативні акти, які регламентують роботу Національної поліції України знає. Проте, не завжди правильно керується ними у повсякденній роботі, а до виконання службових обов'язків відноситься не завжди добросовісно. ОСОБА_2 відноситься до категорії працівників, які схильні до порушення службової дисципліни. Зокрема, за період проходження служби до позивача 7 раз застосовувались дисциплінарні стягнення, зокрема 4 протягом 2022р. за порушення службової дисципліни, що суд першої інстанції залишив поза увагою.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив дії які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту Присяги працівника Національної поліції України. Правил етичної поведінки поліцейських, а також проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту, Закону України «Про Національну поліцію», «Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні та інші події» від 08.02.2019р. № 100, наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27.02.2020р. № 803 «Про заходи щодо покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», Інструкцію з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України № 357 від 27.04.2020р., що не спростував позивач та його представник.
Тобто, в діях ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення відповідач обрав обґрунтовано, з урахуванням обставин у справі, та не потребує доведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
В п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» видно, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що в наказі № 232 не вказано прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського стосовно якого воно проводилось колегія суддів вважає, що це не є суттєве (фундаментальне) порушення, не є істотною помилкою та не впливає на зміст прийнятих оскаржених наказів. Оскільки, формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. (Постанови Верховного суду від 26.06.2019р. у справі № 1640/3394/18, від 23.04.2020р. у справі № 813/1790/18)).
Не приймає до уваги за безпідставністю колегія суддів також доводи ОСОБА_1 , що під час проведення службового розслідування він не знав, що таке проводиться, а тому в ході проведення фактично позбавлений можливості реалізувати право на захист поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування. Оскільки, позивачу достеменно відомо про проведення службового розслідування, що підтверджується письмовими поясненнями, які містяться в матеріалах службового розслідування. При цьому, письмові пояснення власноручно підписано останнім.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що за скоєння дисциплінарного проступку, грубому порушенні службової дисципліни, зокрема недотримання вимог п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п.1, 4, 6, 13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII, п. 5 розділу І, п.3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179, п.п.1.1, 1.2 п.1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.02.2020р. №803 “Про заходи щодо покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування”, п.п.7 п.1 розділу ІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 27.04.2020р. №357, п.6, п.7 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019р. №100, на підставі п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII обґрунтовано застосовано до поліцейського ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Головного управління Національної поліції в Львівській області приймаючи оскаржені накази діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
В п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.12, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 380/4011/23 - скасувати та прийняти нову постанову.
В позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді О. І. Довга
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 24.07.2024р