23 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/32493/23 пров. № А/857/5671/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року (суддя - Валюх В.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складення повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №140/32493/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області,
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі - відповідач-2), в якому просив: 1) визнати дії протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №127214/03-16 від 18.08.2023 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , пільгової пенсії за віком у відповідності із статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11 березня 2023.
Відповідач-2 позову не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 в задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що винесене з порушенням вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, з підстав порушення норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що розв'язуючи даний спір, судом першої інстанції не враховано норми статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано періоду проживання протягом 2 років у зоні гарантованого добровільного відселення, відтак суд протиправно відмовив у задоволенні позовних вимог.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 25.01.2024 року та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задоволити частково.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 22).
11.08.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, додавши до заяви перелік документів (а.с. 44).
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 18.08.2023 №032950008909 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв'язку з недосягненням 54-річного віку та у зв'язку із відсутністю підтвердження, що особа проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше 2 років станом на 01.01.1993 (а.с. 24-25).
ГУ ПФУ у Волинській області скерувало позивачу повідомлення від 22.08.2023 №0300-0211-8/49162 про направлення рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 18.08.2023 №032950008909 (а.с. 23).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення терміном менше 3 років станом на 01.01.1993, що не дає позивачу права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.55 Закону №796-XII. Тому, відповідач правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії.
Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції частково помилковими, з врахуванням наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 55 Закону №796-XII, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Виходячи з аналізу цієї норми, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку має особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на забрудненій території з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993, а саме: - на території зони гарантованого добровільного відселення протягом не менше 3 років; - на території зони посиленого радіоекологічного контролю протягом не менше 4 років.
При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у таких зонах з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку: - у зоні гарантованого добровільного відселення - на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями); посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Апеляційний суд встановив, що позивач має посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3) серія НОМЕР_1 , виданого 12.02.1992 Волинською обласною державною адміністрацією.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років(стаття 11 Закону №796-XII). Отже, відповідне посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 3 засвідчує те, що позивач постійно проживав, на час видачі відповідного посвідчення, у зоні посиленого радіологічного контролю та станом 1 січня 1993 року прожив не менше чотирьох років.
Колегія суддів також враховує, що як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті в с. Городок, Камінь-Каширського (колишній Маневицький) району Волинської області, відповідно до паспорта громадянина України.
Також позивач набув статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією 12.02.1992 р..
Водночас, відповідно до довідки від 11.08.2023 №2491/01-19 ОСОБА_1 навчався з 01.09.1987 по 16.06.1989 в Прилісненській середній школі с. Прилісне Маневицького району Волинської області (а.с. 14).
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідно до вже згаданої постанови №106 від 23.07.1991 Кабінету Міністрів Української РСР 54 населені пункти Дубровицького району Рівненської області, а саме: с.Біла, с.Лютинськ, с.Бережки, с.Людинь, с.Бережниця, с.Миляч, с.Берестя, с.Мочулище, с.Білаші, с.Нивецьк, с.Бродець, с.Озерськ, с.Велюнь, с.Орв'яниця, с.Вербівка, с.Осова, Висоцьк, с.Партизанське, .с.Вільне, с.Переброди, с.Городище, с.Підлісне, с.Грані, с.Порубка, с.Грицьки, с.Працюки, м.Дубровиця, с.Рудня, с.Жадень, с.Сварицевичі, с.Загребля, с.Селець, с.Залішани, с.Смородськ, с.Залужжя, с.Соломіївка, с.Заслуччя, с.Трипутня, с.Зелень, с.Тумень, с.Золоте, с.Удрицьк, с.Колки, с.Узлісся, с.Кривиця, с.Хилин, с.Крупове, с.Хочин, с.Кураш, с.Червоне, с.Лісове, с.Ясинець, с.Літвиця, с.Лугове, відносяться до зони гарантованого добровільного відселення, а с.Будимля, с.Великі Озера, с.Великий Черемель, с.Різки, с.Шахи до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
З листа №Г-625 від 30.08.2023 виданого ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 , підтверджується проходження строкової служби з 29.06.1990 по 22.04.1992 ОСОБА_1 (а.с. 19).
На підтвердження факту проживання та праці на території посиленого радіоекологічного контролю, позивач надав довідку Прилісненської селищної ради від 03.08.2023 №1595 про те, що період проживання позивача на території зони безумовного (обов'язкового) відселення станом на 01.01.1993, становить 07 місяців 18 днів (з 14.05.1992 по 31.12.1992).
Окрім цього, відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 з 21.07.1992 по 28.12.1993 працював на підприємстві «Волиньторф».
Це ж підтверджується і довідкою №64 від 19.09.2023 виданої ДП «Волиньторф» ОСОБА_1 був прийнятий на постійне місце роботи водієм автомобіля ИЖ-2715 з 21.07.1992 згідно наказу №126 від 21.07.1992. Постійно працював на підприємстві і був звільнений з роботи 28.12.1993 згідно наказу №223/к від 28.12.1993. Місцезнаходження державного підприємства «Волиньторф».Згідно статуту та витягу з ЄДРПОУ: 44614, Волинська область, Камінь Каширський район, с. Прилісне (а.с. 20).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», с. Прилісне Маневицького району відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення, а з 01.01.2006 - до зони гарантованого добровільного відселення, що сторонами не заперечувалось.
Суд враховує, що відповідно до довідки виконавчого комітету Прилісненської сільської ради від 11.08.2023 №1660 (а.с. 13) позивач з 26.04.1986 до червня 1990 року був зареєстрований і проживав в с. Городок Камінь-Каширського району, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Колегія суддів наголошує, що позивач надав основний документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-XII, - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Водночас відповідачем не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий ОСОБА_1 статус скасований.
В даному контексті також слід зазначити, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993р. не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу, при цьому, факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993р. перевірявся відповідними комісіями Волинськими облдержадміністрації при видачі йому посвідчення.
Отже, на переконання колегії суддів, висновок відповідача про не проживання позивача станом на 01.01.1993р. не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у нього права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є необгрунтованим.
При цьому, в рішенні ГУ ПФУ у Житомирській області №032950008909 від 18.08.2023 (а.с. 24) вказано про наявність у позивача 30 років 8 місяців 11 днів страхового стажу (тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV виконується).
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач необгрунтовано і протиправно відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями); посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Тобто, Порядок №22-1, передбачає вичерпний перелік документів, якими підтверджуються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення права громадян, що потерпіли від Чорнобильської катастрофи, на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Із аналізу змісту рішення відповідача-2 за №032950008909 від 18.08.2023 про відмову в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком, колегія суддів формує висновок про те, що таке рішення є необґрунтованим по суті спірного питання, винесене без врахування фактичних обставин справи та доводів заявника.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №032950008909 від 18.08.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії необхідно скасувати.
В такій ситуації, апеляційний суд дійшов висновку про те, що пенсійний орган зобов'язаний повторно розглянути заяву позивача від 11.08.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і за результатами розгляду прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Колегія суддів враховує, що згідно із статтею 58 Закону №1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії. Тим самим, Пенсійний фонд має виключну владну компетенцію в питаннях призначення/перерахунку пенсії, яка повинна реалізовуватись у визначений законодавством процесуальний спосіб (процедуру).
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (далі - Положення №28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України (далі - Постанова № 25-1), зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 за № 339/35961, передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно пункту 4.2 розділу IV Постанови №25-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
У розглядуваній справі судом встановлено, що заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання та перебування на обліку, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області, яке прийняло рішення від 18.08.2023 № 032950008909 про відмову у призначенні пенсії.
За таких обставин, з урахуванням повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне покласти на відповідача-2, який прийняв рішення за принципом екстериторіальності, що підлягає скасуванню, обов'язок повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2023 року про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тобто, відповідачем-2 має бути здійснений повторний розгляд поданої заяви позивача про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі з урахуванням висновків суду.
Відносно позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, то такі є безпідставними, оскільки відповідачем-1 не приймалось жодних рішень і не допускалась бездіяльність щодо питання відносно призначення пенсії позивачу згідно заяви позивача від 11.08.2023.
З урахуванням наведеного вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Крім того, відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача-2, із врахуванням висновків апеляційного суду про необхідність часткового задоволення позову.
З наявної у справі квитанції ПриватБанк TS205171 від 12.10.2023 вбачається, що позивачем сплачено при подачі позову 1073,60 грн судового збору. Відтак, вказані суми судового збору підлягають поверненню позивачу (апелянту).
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в адміністративній справі №140/32493/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - скасувати та прийняти постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області від 18.08.2023 №032950008909 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2023 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення відповідно до чинного законодавства.
У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1073,60 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль