Справа № 148/1187/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Штифурко Л.А.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
24 липня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тульчинської міської ради на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Тульчинської міської ради, Тульчинської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
1. В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Тульчинської міської ради, Тульчинської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказана постанова є неправомірною, оскільки винесена за відсутності будь-яких доказів його винуватості в адміністративному правопорушенні, а також містить у собі посилання на обставини, що в дійсності не мали місце.
3. Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.
3.1. Визнано протиправною та скасовано постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Тульчинської міської ради № 1156/27 від 01.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 152 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1360 грн.
3.2. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП закрито.
3.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605, 60 грн. та 1000 грн. правничої допомоги.
4. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Тульчинська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подала апеляційну скаргу.
5. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що адміністративна комісія при виконавчих органах міської ради, згідно ст. 218 КУпАП, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 152 КУпАП. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності був протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 774836 від 01.04.2024, складений уповноваженою особою - поліцейським офіцером громади Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області майором поліції ОСОБА_2 . Про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 був повідомлений телефонограмою. На засідання комісії ОСОБА_1 не зявився, про причини своєї неявки не повідомив, доказів, які б спростовували факт правопорушення, не надав. А тому справа булла розглянута у його відсутність.
6. Повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, комісія одноголосно дійшла висновку про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП. Адже в ході розгляду було встановлено, що він 01.04.2024 о 10.45 год. у м.Тульчині на по вул. М. Леонтовича, біля магазину «Копійочка» здійснював торгівлю овочами і фруктами, чим порушив п. 33 Правила благоустрою м. Тульчина, затверджених рішенням сесії Тульчинської міської ради від 13.02.2019 № 1216, якими визначено, що забороняється торгівля з рук, лотків, причепів, або іншим чином у невстановлених місцях.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
7. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами, що відповідно до постанови №1156/27 від 01.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.04.2024 року о 10:45 год. у м. Тульчині по вул. Леонтовича, біля магазину «Копійочка», здійснював торгівлю овочами та фруктами, чим порушив п.33 Правил благоустрою м. Тульчина, затверджених рішенням сесії Тульчинської міської ради від 13.02.2019 року № 1216, за що передбачено адміністративну відповідальність згідно з ч.1 ст. 152 КУпАП.
8. Позивач не погодився із вказаною постановою, а тому оскаржив їх в судовому порядку.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
9. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Статтею 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
11. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
12. Тобто, законом встановлено, що органи місцевого самоврядування у разі надання їм відповідних повноважень можуть приймати відповідні акти, які є обов'язковими для виконання, зокрема і громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, а у випадку невиконання вимог таких актів громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування.
13. Згідно статті 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
14. За змістом статті 20 цього ж закону організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
15. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
16. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого.
17. З матеріалів справи встановлено, що 13.02.2019 року на виконання вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Тульчинською міською радою прийнято рішення №1216, яким затверджено Правила благоустрою території населених пунктів Тульчинської обєднаної територіальної громади.
18. Так, згідно п.33 розділу ІІ Правил благоустрою території населених пунктів Тульчинської об'єднаної територіальної громади забороняється торгівля з рук, лотків, автомобілів, причепів, землі або іншим чином у невстановлених місцях.
19. Міністерство доходів і зборів України у листі від 27.09.2013 р. №12060/6/99-99-22-01-03-15/1182 визначило, що стихійна торгівля - це торгівля фізичних осіб без відповідних дозвільних документів про якість та безпеку реалізованих ними товарів і у невстановлених місцях з рук, з землі, без дозволу райдержадміністрації на розміщення об'єкту торгівлі. Також це самовільне захоплення земельних ділянок та встановлення на них малих архітектурних форм - наметів, кіосків, павільйонів та ін. для заняття торговельною діяльністю.
20. Тобто, торгівля фізичними особами без відповідних дозвільних документів про якість та безпеку товарів, що реалізуються ними у невстановлених місцях (на вулицях, у дворах, на тротуарах, у скверах, парках, під'їздах) з рук, із землі, без відповідного дозволу на розміщення об'єкта торгівлі, є стихійною торгівлею.
21. При цьому, стихійна торгівля відноситься до адміністративних правопорушень, передбачених ст. 160 Кодексу України про адміністративні порушення, - «Торгівля з рук у невстановлених місцях». Розгляд справ про такі адміністративні правопорушення не відноситься до компетенції адміністративних комісій при виконавчих комітетах.
22. Відповідно ж до ст.152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
23. Зміст (склад) адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП становлять наступні елементи:
- об'єкт правопорушення суспільні відносини у сфері громадського благоустрою;
- об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах;
- суб'єкт правопорушення громадянин, громадянин суб'єкт підприємницької діяльності, посадова особа;
- суб'єктивна сторона правопорушення - вина у формі умислу або необережності.
24. З огляду на викладене вище, торгівлю овочами та фруктами без відповідного дозволу і у невстановленому місці слід вважати торгівлею з рук (стихійною торгівлею), а якщо така мала місце в діях ОСОБА_1 , то такі дії особи підпадають під іншу статтю КУпАП.
25. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
26. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
27. Відповідно до ст.280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
28. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всупереч вищевказаним законодавчим нормам адміністративною комісією Тульчинської міської ради при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не повно з'ясовано всі обставини, неправильно надано оцінку діям позивача та в результаті прийнято протиправне рішення.
29. Також, слід зауважити, що, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Отже, органи місцевого самоврядування мають певний обсяг повноважень зокрема і сфері дотримання вимог законодавства, що визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, однак поряд з цим органи місцевого самоврядування не можуть приймати рішення, якими визначати інший порядок, ніж встановлений законами України, оскільки такі рішення є підзаконними нормативними актами та мають меншу юридичну силу у порівнянні із законом.
31. Статтею 16 Закону України Про благоустрій населених пунктів, який регулює відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, встановлено обмеження при використанні об'єктів благоустрою.
32. Так, згідно вказаної статті, на об'єктах благоустрою забороняється:
1) виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом;
2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо;
3) вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг;
4) складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків;
5) самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо;
6) встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції;
7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів;
8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях;
9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці).
33. Вказаною статтею встановлено вичерпний перелік обмежень у використанні об'єктів благоустрою, який при цьому не містить положень стосовно торгівлі з рук, лотків, автомобілів, причепів, землі, або в інших невстановлених місцях. При цьому Правила благоустрою території населених пунктів Тульчинської об'єднаної територіальної громади є підзаконним нормативно-правовим актом та має меншу юридичну силу, ніж закон. А тому, враховуючи частину 4 статті 9 КАС України, яка передбачає, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
34. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачі діяли не в межах повноважень визначених законами та Конституцією України.
35. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
36. Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
37. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
38. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
39. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
40. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
41. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Тульчинської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Тульчинської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 червня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.