Справа № 560/1869/24
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
23 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в лютому 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України оформлене протоколом засідання від 17.10.2023 № 19/д про відмову ОСОБА_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 .
Також, позивач просила зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового, навчальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано необґрунтованими підстави повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 , наведені у пункті 16 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 жовтня 2023 №19/д.
Зобов'язано Міністерство оборони України (в особі уповноваженої комісії) повторно розглянути заяву та інші документи ОСОБА_1 щодо призначення їй одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 №168, та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2024, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання військового обов'язку щодо захисту держави в районі ведення бойових дій в м. Бахмут Бахмутського району Донецької області.
11 Регіональною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №2794 від 10 серпня 2023) встановлено, що ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та уламків, отримані 19.04.2023 колишнім військовослужбовцем, солдатом ОСОБА_5 , 1970 року народження, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується сповіщенням про смерть № НОМЕР_1 , виданим 19.04.2023 командиром військової частини НОМЕР_2 , послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 , виданим 24.04.2023 Хмельницьким обласним бюро судово-медичної експертизи та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 25.04.2023 Красилівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ). Травма та причина смерті, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
ОСОБА_1 20.06.2023 звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її сина.
Як вбачається з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 жовтня 2023 року № 19/д, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги.
Комісія прийшла до висновку, що у поданих позивачкою документах наявні розбіжності між прізвищем матері та прізвищем військовослужбовця, а саме: мати " ОСОБА_6 ", загиблий " ОСОБА_7 ". Також наявні розбіжності між прізвищем батька та прізвищем військовослужбовця: батько " ОСОБА_8 ", загиблий " ОСОБА_7 "
Зважаючи на це, документи ОСОБА_1 вирішено повернути на доопрацювання в частині надання рішення суду та/чи інших документів, які підтверджують (встановлюють) факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_8 із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_9 , що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового, навчальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Не погоджуючись з вказаним рішенням комісії, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що до кола осіб, які мають право на одержання допомоги, визначене статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належать: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Підставою для скерування Міністерством оборони України документів на доопрацювання стало те, що в поданих документах були розбіжності у прізвищі матері та сина, а саме прізвище матері " ОСОБА_6 ", загиблого " ОСОБА_7 ".
Водночас, до позову надані документи, які також були надані комісії, які дозволяють встановити правовий зв'язок між загиблим військовослужбовцем та позивачкою.
30 грудня 1969 ОСОБА_8 та ОСОБА_10 одружились та після реєстрації шлюбу обрали спільне прізвище " ОСОБА_6 ", що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 від 30 грудня 1969. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .
Судом першої інстанції встановлено, що у свідоцтві про народження військовослужбовця ОСОБА_5 НОМЕР_7 від 11.11.1970 прізвище матері (позивачки) вказане як " ОСОБА_7 ", батька - " ОСОБА_7 ", прізвище дитини також « ОСОБА_7 ».
Дата народження загиблого військовослужбовця ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) збігається з датою народження дитини ( ОСОБА_5 ) у свідоцтві про народження, копія якого надана позивачкою.
Як вбачається з виписки з погосподарської книги від 29.01.2024 №14, виданої Чепелівським Старостинським округом Красилівської міської ради Хмельницької області, в господарстві за 1971-1995 за адресою АДРЕСА_1 дійсно був зареєстрований і проживав як син ОСОБА_9 1970 року народження. Батько - ОСОБА_8 і мати ОСОБА_1 . Згідно з записами погосподарських книг за 1996-2000 ОСОБА_9 вибув з АДРЕСА_2 .
Довідкою від 29.01.2024 № 12, виданою Чепелівським Старостинським округом Красилівської міської ради Хмельницької області підтверджується, що згідно з погосподарським обліком в господарстві за адресою АДРЕСА_3 дійсно був зареєстрований і проживав ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На думку суду першої інстанції , подані ОСОБА_1 документи є достатніми для підтвердження того, що вона є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 . Водночас, розбіжність у написанні прізвищ, що полягає у вживанні літери "і" замість "и" та навпаки, не може спростувати фактичний родинний зв'язок між позивачкою та її сином, який підтверджується рядом інших документів.
Відповідно до рішення, оформленого протоколом від 17.10.2023 № 19/д, комісія Міноборони дійшла висновку не про відмову у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168, а про повернення документів на доопрацювання.
В свою чергу, відповідач не надав будь-яких належних доказів на спростування того, що заявниця є матір'ю загиблого військовослужбовця.
Суд першої інстанції зазначив, що у рішенні про повернення документів на доопрацювання не проведений будь-який належний аналіз наданим документам, у тому числі відомостям, які вбачаються зі свідоцтва про народження ОСОБА_5 , у якому двоє з його батьків також записані на прізвище ОСОБА_7 , а також збігаються і інші особисті дані.
Водночас, покладання на особу додаткового тягаря доведення в суді факту родинних відносин, тобто звернення до іншого суду, за відсутності у відповідача прямих доказів того, що позивачка не є матір'ю загиблого військовослужбовця, у даному випадку є необґрунтованим і непропорційним.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання необґрунтованими підстав прийняття п. 16 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.10.2023 № 19/д, про повернення на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, та зобов'язання відповідача повторно розглянути документи позивачки для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Як передбачено ч.1 ст.16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.1-3 ч.2 ст.16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Згідно з ст.16-1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до ч.3 ст.16-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1, 8, 9 ст.16-3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України №64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 було прийнято Постанову №168, пунктом 2 якої визначено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону №2011, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абз.1 п.2 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1066 від 27.09.2022).
Згідно з абз.2-4 п.2 Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу.
Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
На виконання вимог ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно з п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до п.5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста. Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання. Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пунктом 10 Порядку №975 передбачено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи : заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Згідно з п.15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання військового обов'язку щодо захисту держави в районі ведення бойових дій в м. Бахмут Бахмутського району Донецької області.
ОСОБА_1 20.06.2023 звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю її сина.
Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 жовтня 2023 року № 19/д, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів, поданих ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги.
Комісія прийшла до висновку, що у поданих позивачкою документах наявні розбіжності між прізвищем матері та прізвищем військовослужбовця, а саме: мати " ОСОБА_6 ", загиблий " ОСОБА_7 ". Також наявні розбіжності між прізвищем батька та прізвищем військовослужбовця: батько " ОСОБА_8 ", загиблий " ОСОБА_7 ".
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (ст.1 СК України).
Статтею 3 СК України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.1 ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Як вірно вказав суд першої інстанції, підставою для скерування Міністерством оборони України документів на доопрацювання стало те, що в поданих документах були розбіжності у прізвищі матері та сина, а саме прізвище матері " ОСОБА_6 ", загиблого " ОСОБА_7 ".
Згідно з матеріалами справи, 30 грудня 1969 року ОСОБА_8 та ОСОБА_10 одружились та після реєстрації шлюбу обрали спільне прізвище " ОСОБА_6 ", що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 від 30 грудня 1969.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .
Відповідно до свідоцтва про народження військовослужбовця ОСОБА_5 , НОМЕР_7 від 11.11.1970, прізвище матері (позивачки) вказане як " ОСОБА_7 ", батька - " ОСОБА_7 ", прізвище дитини також « ОСОБА_7 ».
Крім того, як вбачається з виписки з погосподарської книги від 29.01.2024 №14, виданої Чепелівським Старостинським округом Красилівської міської ради Хмельницької області, в господарстві за 1971-1995 за адресою АДРЕСА_1 дійсно був зареєстрований і проживав як син ОСОБА_9 1970 року народження. Батько - ОСОБА_8 і мати ОСОБА_1 . Згідно з записами погосподарських книг за 1996-2000 ОСОБА_9 вибув з АДРЕСА_2 .
Довідкою від 29.01.2024 № 12, виданою Чепелівським Старостинським округом Красилівської міської ради Хмельницької області підтверджується, що згідно з погосподарським обліком в господарстві за адресою АДРЕСА_3 дійсно був зареєстрований і проживав ОСОБА_5 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що не весь пакет документів, що були надані до суду, були надані до комісії Міністерства оборони України через відповідний ТЦК СП. Крім того, до повноважень відповідача не належить встановлення факту родинних зв'язків у зв'язку з розбіжністю прізвища осіб.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначає, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
В свою чергу, згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно з ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Крім того, п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Тобто справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами розглядаються в порядку окремого провадження цивільного судочинства.
До юрисдикції адміністративних судів згідно з вимогами статті 19 КАС України не віднесено розгляд справ щодо встановлення юридичних фактів, оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення вирішуються згідно з розділом IV Цивільного процесуального кодексу України.
Справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, не мають ознак спору взагалі, а тим більше ознак публічно-правового спору. Саме тому такі справи розглядаються в порядку непозовного цивільного судочинства, але аж ніяк не в порядку адміністративного судочинства.
Тобто, встановлення факту, що має юридичне значення навіть в призмі оскарження рішення Міністерства оборони України, в якому зазначено необхідність встановлення факту родинних відносин, не є публічно-правовими вимогами, а тому не можуть бути розглянуті адміністративним судом. Відповідно, розгляд адміністративним судом такої справи з позиції Європейського Суду з прав людини трактуватиметься як розгляд справи неуповноваженим судом, а встановлення факту, який не належить до повноважень адміністративного суду, порушенням вимог законодавства.
Розглядаючи даний спір, колегія суддів дійшла висновку, що позивач хоча й не визначає вимогу щодо встановлення факту родинних зв'язків, однак фактично намагається через призму оскарження рішення відповідача (щодо даної обставини) встановити обставину достатності документів для визначення родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , проте, встановлення факту, що має юридичне значення, здійснюється в порядку цивільного судочинства, а протиправність рішення суб'єкта владних повноважень в межах публічно-правового спору.
При цьому, відповідно до ч.5 ст.188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило закріплено в ч.4 ст.172 КАС України про те, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.
З урахуванням наведеного вище, відсутності повноважень адміністративного суду щодо встановлення факту родинних зв'язків, зазначення відповідачем необхідності встановити факт родинних зв'язків в оскаржуваному рішенні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в межах даних обставин справи.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування усіх обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, з огляду на викладене, рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.