Справа № 120/2933/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
24 липня 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що наказом відповідача №94 від 18.05.2020 року його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На день виключення зі списків з позивачем не проведено повного розрахунку, зокрема не було виплачено індексації грошового забезпечення за період з липня 2016 року по березень 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 року по справі №120/1386/22-а відповідач здійснив виплату вищевказаної індексації шляхом зарахування на картковий рахунок позивача 05.03.2024 року коштів в розмірі 66 451, 26 грн. Таким чином остаточний розрахунок з позивачем проведено 05.03.2024 року, з огляду на що позивач зазначає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.05.2020 року по 18.11.2020 року.
3.2. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.05.2020 року по 18.11.2020 року в розмірі 8 671, 72 грн (вісім тисяч шістсот сімдесят одна гривня сімдесят дві копійки).
3.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.4. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
4. Військова частина НОМЕР_1 , не погоджуючись з вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Водночас позивача було виключено зі списків особового складу військової частини, відповідно була на це його згода та з ним проведено усі необхідні розрахунки. Лише після виключення зі списків позивач звернувся до суду із відповідним позовом і вже на теперішній час він зауважує, що з ним не було проведено усіх необхідних розрахунків. При цьому, з аналізу положень ст. 117 КЗпП України слідує, що обов?язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 К3пП України. В свою чергу, приписи ст. 117 КЗпП України не розповсюджуються правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення присудження виплати заробітної плати.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Наказом відповідача від 18.05.2020 року №94 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 18.05.2020 року.
7. Проте на день виключення зі списків з позивачем не проведено повного розрахунку, зокрема не було виплачено індексації грошового забезпечення за період з липня 2016 року по березень 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.
8. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 року по справі №120/1386/22-а відповідач 05.03.2024 року виплатив належні позивачеві при звільненні суми індексації грошового забезпечення в розмірі 66 447, 41 грн.
9. Водночас, відповідач не нарахував та не виплатив позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
10. Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
13. Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
14. Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
15. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
16. Відповідно ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
17. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
18. Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
19. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого.
20. Відповідно ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
21. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
22. Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
23. Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
24. Позивачем заявлено вимогу про протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточно розрахунку при звільненні.
25. Дії є активною формою поведінки суб'єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв'язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки.
26. Таким чином, враховуючи, що не нарахування та не виплата середнього заробітку за період затримки у проведенні розрахунку при звільненні є формою пасивної поведінки суб'єкта владних повноважень, то суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачеві середнього заробітку за період затримки у проведенні розрахунку при звільненні.
27. Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 810/451/17 зауважила, що за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
28. Суд зазначає, що день звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року по справі №821/1226/16).
29. Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.
30. Згідно з витягом із наказу відповідача від 18.05.2020 року №94 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 18.05.2020 року.
31. Відтак строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 19.05.2020 року, адже відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.
32. Оскільки відповідач на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 року по справі №120/1386/22-а здійснив 05.03.2024 року виплату належних позивачеві при звільненні сум індексації грошового забезпечення в розмірі 66 447, 41 грн, то саме 05.03.2024 року є днем фактичного розрахунку.
33. При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.08.2020 року у справі № 813/851/16, відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
34. Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).
35. Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
36. За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
37. Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
38. Судом встановлено, що відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 05.03.2024 року шляхом виплати на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19.09.2022 року по справі №120/1386/22-а коштів в сумі 66 447, 41 грн.
39. Згідно із наданою відповідачем довідкою про заробітну плату позивача, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 362, 53 грн.
40. Затримка розрахунку при звільненні за період з 19.05.2020 року по 05.03.2024 року становить 1387 календарних днів. Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 19.05.2020 року по 05.03.2024 року становить 502 829, 11 грн (1387 днів х 362, 53 грн).
41. Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 66 447, 41/502 829, 11 грн (сума виплати грошового забезпечення при звільненні за рішенням суду/середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,13.
42. З 19.07.2022 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 року, яким викладено в новій редакції норму ст.117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
43. Також суд враховує, що й позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах 6 місяців.
44. Враховуючи вищевикладене першої інстанції дійшов вірного висновку, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах, визначеного ст.117 КЗпП України, шестимісячного терміну та з врахуванням принципу співмірності становить становить 8 671, 72 грн (362, 53 грн х 184 календарний день х 0,13).
45. Таким чином, з урахуванням принципу розумності, справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 8 671, 72 грн з урахуванням істотності частки несвоєчасно виплачених сум в порівнянні із середнім заробітком позивача.
46. Відтак належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 8 671, 72 грн як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні
47. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
V. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
48. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
49. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
50. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
51. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
52. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.