Справа № 240/8515/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
24 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Мойсюка М.І ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дискримінаційними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) в якому просив:
-визнати дискримінаційними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виконання з 01.01.2024 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №240/2688/19, які призвели до зменшення нарахування та виплати доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленої статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести йому з 01.01.2024 донарахування та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 у справі №240/2688/19 в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останню, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив із того, що звертаючись із даним позовом до суду ОСОБА_1 фактично ініціював нове позовне провадження, предметом якого є виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення суду у справі №240/2688/19, що не передбачено нормами КАС України.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
З матеріалів справи з'ясовано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/2688/19: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення суду ГУПФУ в Житомирській області виплачувало йому підвищення до пенсії в розмірі 13400,00 гривень, однак, з лютого 2024 року розмір цієї доплати зменшений ГУ ПФУ в Житомирській області з 13400,00 гривень до 3200,00 гривень за рахунок застосування при її обчисленні розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
На переконання ОСОБА_1 , ГУПФУ в Житомирській області не виконує рішення суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/2688/19.
Відтак, предметом даного позову є незгода позивача з виконанням відповідачем рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/2688/19, а не новий публічно-правовий спір.
В силу частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Так, зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відтак, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Беручи до уваги викладене, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.
Таким чином, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача при виконанні рішення у справі №240/2688/19. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. А тому, заявлені позивачем вимоги, в іншому (новому) судовому провадженні не можуть розглядатися.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов'язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За вказаних обставин, ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов'язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб рішення суду у справі № 240/2688/19.
За приписами пункту 2 частини першої статі 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Варто також звернути увагу, що як встановлено судом першої інстанції, право на звернення до суду в порядку статті 383 КАС України позивачем було реалізовано. Так, 22.03.2024 ОСОБА_1 подав до суду заяву в порядку ст.383 КАС України, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиконання з 01.01.2024 рішення суду від 19 серпня 2020 року у справі №240/2688/19 шляхом зменшення нарахування та виплати йому доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленої статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановити окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду у розмірі повних двох заробітних плат. За наслідками розгляду вказаної заяви Житомирський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що факт невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області дій зобов'язального характеру, визначених рішенням у справі №240/2688/19 не підтверджено відповідними доказами, а тому нарахування управлінням ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII на виконання судового рішення починаючи з 01.01.2024 із застосуванням розрахункової величини 1600,00 грн (мінімальної заробітної плати, встановленої Закону України від 09.11.2023 №3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" для виконання судових рішень) є правомірним. У зв'язку із цим, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі №240/2688/19 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 в адміністративній справі №240/2688/19 було залишено без задоволення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у відкритті провадження в справі, тобто судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 170, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329,370, 382, 383 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Мойсюк М.І