Справа № 560/21925/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
24 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Мойсюка М.І ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила:
-визнати неправомірною відмову Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області Державної податкової служби України у нарахуванні 17901,68 грн та виплаті 14410,85 грн компенсації втрати частин оплати праці плати у зв'язку з порушення строків їх виплати починаючи з січня 2006 року та за кожен місяць, в якому судом було встановлено порушення чинних на той період часу законодавчих та нормативно - правових документів України, протягом періоду 01.01.2006 року - 04.04.2016 року за весь період невиплати по 28 липня 2023 року;
-визнати протиправними дії чи бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області Державної податкової служби України, що полягають у не проведенні нарахування компенсації втрати частин оплати праці у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, починаючи з січня 2006 року та за кожен місяць, в якому судом було встановлено порушення чинних на той період часу законодавчих та нормативно - правових документів України протягом періоду 01.01.2006 року - 04.04.2016 року (включно) за весь період невиплати по 28 липня 2023 року в сумі 17901,68 грн та у не проведенні виплати в сумі 14410,85 грн.;
-зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області Державної податкової служби України здійснити, а саме:
нарахування компенсації втрати частин заробітної плати у зв'язку з порушенням строків їх виплати починаючи з січня 2006 року та за кожен місяць, в якому судом було встановлено порушення чинних на той період часу законодавчих та нормативно - правових актів України протягом періоду 01.01.2006 року - 04.04.2016 року за весь період невиплати по 28 липня 2023 року в сумі 17901,68 грн;
утримання податків в сумі 3490,83 грн (податок на доходи фізичних осіб (18%) = 3222,30 грн, військовий збір (1,5%) = 268,53 грн.);
виплату компенсації втрати частин заробітної плати у в'язку з порушенням строків їх виплати протягом періоду 01.01.2006 року - 04.04.1206 року в розмірі 14410,85 грн.
-зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області Державної податкової служби України провести виплату грошових коштів в рахунок компенсації завданої позивачу моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року позов задоволено частково:
-визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.01.2006 по 04.04.2016;
-зобов'язано Головне управління ДПС у Хмельницькій област нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.01.2006 по 04.04.2016, починаючи з 01.01.2006 по день фактичної виплати - 28.07.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд у справі № 822/2839/17 ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 про донарахування Головним управлінням ДПС у Хмельницькій на користь ОСОБА_1 та виплату частини оплати праці в грошовому виразі, в тому числі частин її складових за видами виплат:
- надбавки за вислугу років державного службовця за 2014 рік, січень - квітень 2015 року в сумі 460,61 грн;
- надбавки за високі досягнення у праці за січень - березень 2006 року, 2014 рік та за січень - квітень 2015 року в сумі 432,78 грн;
- індексації грошових доходів за квітень-грудень 2006, 2008-2015 р в сумі 4161,79 грн;
- премії щомісяця за грудень 2015 року та за січень 2016року в сумі 439,62 грн;
- тимчасової непрацездатності в наслідок захворювання за лютий - березень 2014 року та за січень - вересень 2015 року в сумі 341,62 грн;
- основної щорічної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби за вересень та грудень 2007 року, за вересень 2008 року, за квітень та вересень 2009 року, за серпень, вересень 2010 року, за травень, серпень, вересень 2011 року, за серпень, вересень 2012 року, за серпень, вересень 2013 року, за серпень, вересень 2014 року та за вересень, листопад 2015 року в сумі 1161,77 грн;
- грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за стаж державної служби, що належить виплаті в день звільнення 04.04.2016 року в сумі - 1866,13 грн;
- вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку, що належить виплаті в день звільнення 04.04.2016 року в сумі - 89,50 грн.
Суд у рішенні від 30.09.2021 в адміністративній справі №822/2839/17 встановив факт неправомірного позбавлення позивача права на оплату праці протягом періоду з січня 2006 року по 04 квітень 2016 року (включно) відповідно із законодавчими та нормативно - правовими актами України, чинними на той період часу, колективними договорами ДПІ у м. Хмельницькому та затвердженими річними кошторисами на утримання бюджетної установи ДПІ у м. Хмельницькому в частині оплати праці кожного бюджетного року.
ГУ ДПС у Хмельницькій області здійснило виплату за вказаним рішенням суду в сумі 7207,82 грн (з урахуванням оподаткування) 28 липня 2023 року.
21 листопада 2023 року позивач звернулася до ГУ ДПС у Хмельницькій області з проханням здійснити виплату компенсації втрати частин оплати праці у зв'язку із порушенням строків їх виплати протягом періоду з 01.01.2006 року по 04.04.2016 року, однак отримала відмову.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в оскаржуваній відповідачем частині, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ врегульовано, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом статті 2 вказаної статті Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі-компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
За приписами п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
П.3 Порядку № 159 закріплено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру пенсії.
З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 522/9778/16-а, від 17 вересня 2020 року у справі № 300/544/19, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 0840/3175/18.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 зауважив, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Отже зважаючи на те, що в рамках розгляду даної справи встановлено наявність факту несвоєчасної виплати позивачу частини заробітної плати, остання має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Мойсюк М.І