Справа № 320/21308/24 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
23 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Заїки М.М.,
суддів - Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,
при секретарі - Малій М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.06.2018 №2505/26-15-13-02-26/3422311186 про виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , як платника єдиного податку другої групи зі ставкою 20%, за період з 01.07.2018 - 29.04.2021 та включити до реєстру платників єдиного податку відповідні відомості;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в місті Києві від 29.09.2023 №6095724024, 29.09.2023 №6095024024, від 29.09.2023 №6097424024, від 29.09.2023 №6096724024, від 29.09.2023 №6096224024;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.09.2023 №Ф-60949-У.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 29.09.2023 №Ф-60949У у межах виконавчого провадження №73327354.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, як і не надано належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим відновлення попереднього становища позивача внаслідок задоволення позову.
Незабезпечення даного позову жодним чином не вплине на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, позивач не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення їх виконання в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 320/21308/24 задовольнити повністю, зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-60949У від 29.09.2023 у межах виконавчого провадження №73327354.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на даний час вже відбувається примусове виконання вимоги №Ф-60949У від 29.09.2023, оскарження якої згідно із чинним законодавством не зупиняє її виконання. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору - шляхом стягнення коштів ще до вирішення судом питання щодо законності чи незаконності оскаржуваного виконавчого документу.
У разі невжиття зазначених заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання законної сили відповідним судовим рішенням, існує реальна загроза спричинення значної шкоди правам позивача, в тому числі й матеріальним, істотного ускладнення виконання рішення суду, здійснення ефективного захисту й поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звертається до суду, у разі прийняття судом рішення на її користь. Вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження та недопущення погіршення існуючого становища до розгляду справи по суті.
Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 30.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що позивач не повідомляє обставини неможливості виконання судового рішення чи суттєві ускладнення такого виконання, зокрема, не вказує на те, що державним виконавцем вчинені дії по безпосередньому стягненню коштів позивача тощо, як і не вказує на письмові документи, які б скеровували відповідальних осіб до таких дій. Апелянтом не підтверджено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, як і не надано належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим відновлення попереднього становища позивача внаслідок задоволення апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.
Представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21, від 14 грудня 2023 року у справі №240/26583/23, від 14.03.2024 у справі № 540/7262/21 та у справі № ЗПП/320/99/23.
Як зазначалося вище, згідно із пунктом 5 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Встановлено, що відкрито виконавче провадження № 73327354 з примусового виконання податкової вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 29.09.2023 №Ф-60949У про стягнення з позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску у сумі 307 787,94 грн.
Згідно із частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Отже, вимога Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 29.09.2023 №Ф-60949У є виконавчим документом та підлягає виконанню органом державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.
Крім того, наявність відкритого виконавчого провадження з виконання вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 29.09.2023 №Ф-60949У, яка є предметом оскарження, може потягнути за собою інші наслідки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", зокрема, стягнення з позивача виконавчого збору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вчинені в межах виконавчого провадження № 73327354 дії державного виконавця можуть призвести до негативних фінансових наслідків для позивача у вигляді стягнення не лише суми боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка є спірною, а й витрат виконавчого провадження у вигляді виконавчого збору.
До того ж, стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження" не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження оспорюваної вимоги про сплату боргу у судовому порядку, а тому зупинення стягнення на підставі такої вимоги, що є виконавчим документом, можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, внаслідок вчинення державним виконавцем виконавчих дій на підставі оскарженої вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 29.09.2023 №Ф-60949У, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
При цьому, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету, вимогам співмірності та адекватності.
Водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів вважає за доцільне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 29.09.2023 №Ф-60949У у межах виконавчого провадження №73327354.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, що призвело до неправильного застосування заходів забезпечення адміністративного позову, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати і постановити нову про задоволення заяви про застосування заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 29.09.2023 №Ф-60949У у межах виконавчого провадження №73327354.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню, відповідно до статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М.М. Заїка
Судді О.В. Голяшкін
Е.Ю. Швед