Справа № 620/3960/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
23 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
У березні 2024 року Акціонерне товариство «Хімтекстильмаш» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.02.2024 №6.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 р. позовну заяву Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення повернуто позивачу на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що в електронному кабінеті АТ «Хімтекстильмаш» підсистеми «Електронний суд» наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого, зазначені відомості про керівника юридичної особи - Осипчук Павло Володимирович - керівник, що має право вчиняти дії від імені юридичної особи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позовна заява та додані до неї документи не містять доказів на підтвердження повноважень Осипчука Павла, діяти від імені позивача (установчі документи, статут, положення, протокол про обрання, наказ про призначення тощо). Тому, позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
У силу п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
При цьому, за змістом ч.1, 3 ст.55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб'єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.
Згідно з п.7 ч.1 ст.4 КАС України до суб'єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу.
З матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов від імені АТ «Хімтекстильмаш» підписаний Генеральним директором Павлом Осипчуком.
Верховний Суд зауважує, що вирішуючи спірні питання, які виникли у правозастосовній практиці, що стосуються представництва/самопредставництва учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 звернула увагу на те, що з урахуванням положень статті 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження, а у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
У разі сумнівів щодо наявності у особи, яка підписала заяву (скаргу), повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва суб'єкта владних повноважень, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.
Отже, за наявності сумніву щодо повноважень підписанта позовної заяви (у порядку самопредставництва) суд не позбавлений процесуальної можливості пересвідчитись у наявності такого права, зокрема, скориставшись безкоштовним онлайн доступом до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Трактування положень статті 59 КАС України у протилежному аспекті є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя, що полягає у надмірному формалізмі.
Наведений висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі №160/15934/21, від 05 липня 2024 року у справі №440/16050/23, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником АТ «Хімтекстильмаш», як юридичної особи з кодом 14314311 є Осипчук Павло Володимирович , який уповноважений діяти від імені юридичної особи.
У силу ч.5 ст.65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Отже, Осипчук Павло Володимирович є особою, уповноваженою на підписання позовної заяви від імені АТ «Хімтекстильмаш» в порядку самопредставництва.
Тож, висновок суду першої інстанції щодо відсутності у Осипчука Павла Володимировича повноважень діяти від імені АТ «Хімтекстильмаш» є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на судовий захист є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України, отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною і обґрунтованою.
На підставі викладеного, враховуючи, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, 315, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Хімтекстильмаш» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 р. - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 р. - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
В.П. Мельничук