Справа № 695/1010/24 Суддя першої інстанції: Ватажок-Сташинська А.В.
23 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шведа Е.Ю.,
суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М.,
при секретарі - Левкович А.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на проголошене о 14 годині 52 хвилини рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2024 року, повний текст якого складено 10 червня 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Відповідач, ГУ НП в Київській області), в якому просив:
- скасувати постанову поліцейського в місті Києві рядового поліції Якимчука Владислава Юрійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1602323 від 06.03.2024 про притягнення Позивача до відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.06.2024 позов задоволено повністю:
- скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ГНА №1602323 від 06.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП;
- закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а Відповідачем, в свою чергу, ні відзиву на позовну заяву, ні вказаного в протоколі запису з боді-камери поліцейського не надано.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Департамент патрульної поліції (далі - Апелянт, Департамент) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що поліцейський, який прийняв оскаржувану постанову, проходить службу в Управлінні патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, а відтак саме Департамент є належним відповідачем у цій справі, а не ГУ НП у Київській області.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 01.07.2024.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.07.2024, яке було відкладено на 23.07.2024 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з огляду на таке.
Вирішуючи цей спір по суті, суд першої інстанції встановив, що поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві рядовим поліції Якимчуком Владиславом Юрійовичем 06.03.2024 прийнято постанову серії ЕНА №1602323 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 8; далі - оскаржувана постанова), якою до ОСОБА_1 , за порушення пп. «в» п. 2.3 Правил дорожнього руху України застосовано передбачене ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що 06.03.2024 о 21:44 у місті Києві, на площі Харківській, 1, водій керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, та був непристебнутий ременем безпеки.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 121, 251, 252, 280, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України), пп. «в» п. 2.3 Правил дорожнього руху, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на неподання Відповідачем доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.
Разом з тим, розглядаючи цей спір по суті у такому суб'єктному складі учасників справи, суд першої інстанції не врахував такого.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КпАП України справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За змістом ст. 222 КпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених частиною п'ятою статті 121).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КпАП України, належить до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції, мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 222 КпАП України покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі №724/716/16-а.
Відповідно до пунктів 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31.10.2016 № 1114) Департамент патрульної поліції (далі - Департамент, ДПП) є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).
Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штамп.,
Викладене свідчить, що у спірному випадку органом Національної поліції є Департамент патрульної поліції, від імені якого, зокрема, поліцейський 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві рядовий поліції Якимчук Владислав Юрійович, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, як правильно підкреслив Апелянт, Департамент як суб'єкт владних повноважень до участі у розгляді цієї адміністративної справи в якості відповідача судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом не здійснено.
Таким чином, Позивачем заявлено позов до неналежного відповідача. У цій справі належним відповідачем є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень, від імені якого прийнята оскаржувана постанова.
Поряд з цим, Департамент патрульної поліції Національної поліції України до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було. У свою чергу, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області не врахував, що інспектор поліції перебуває у трудових відносинах з Департаментом патрульної поліції, а не ГУ НП у Київській області.
Крім того, судом першої інстанції було прийнято рішення про стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту - суб'єкта владних повноважень, який, як вбачається з матеріалів справи, навіть не був учасником справи, а ГУ НП в Київській області не є його структурним підрозділом. До того ж, суд не врахував те, що рядовий поліції Якимчук Владислав Юрійович є поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві, тобто перебуває у штаті співробітників Департаменту та ніякого відношення до Головного управління Національної поліції у Київській області не має.
Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
За привалами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. Відтак, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, як було підкреслено вище, позбавлений можливості виправити наведену помилку, а тому приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав, що від заявлений до неналежного відповідача.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26.06.2019 у справі №303/3794/17, від 09.08.2019 у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 у справі №826/17241/16.
Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини звернення ОСОБА_1 до суду із позовом до неналежного відповідача, що було залишено поза увагою Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області та мало своїм наслідком розгляд справи по суті без урахування належного суб'єктного складу сторін, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити повністю.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2024 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Суддя-доповідач Е.Ю. Швед
Судді О.В. Голяшкін
М.М. Заїка
Повний текст постанови складено 23 липня 2024 року.