Справа № 580/1616/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
23 липня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
суддів: Губської Л.В.,
Мєзєнцева Є.І.,
При секретарі: Масловській К.І.
розглянувши порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення виплати суми компенсації у місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості згідно рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі 580/6081/23 та не здійснення виплати суми компенсації по даний час;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період 01.02.2015 по 25.12.2023 відповідно до положень статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 580/6081/23 відповідач погасив заборгованість в сумі 3453,70 грн, однак компенсацію втрати частини доходів за порушення строків не виплатив.
Позивач стверджує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. При цьому позивач зазначає, що під періодом затримки мається на увазі нарахування судом за ті періоди, коли заробітна пата повинна була бути виплачена, а не з місяця ухвалення судом рішення, оскільки заборгована заробітна плата повинна виплачуватися згідно закону в місяці - виплати, а не через певний час, тому норма закону "провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів" відліковується з наступного місяця, коли мала бути виплачена заборгованість.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року даний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 01 квітня 2016 року по 24 грудня 2023 року відповідно до положень статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 01 квітня 2016 року по 24 грудня 2023 року відповідно до положень статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що право на компенсацію втрати частини доходу за порушення строків його виплати виникає лише у разі, якщо такий дохід має постійний, а не разовий характер. Вважає, що виконання рішення суду по справі №580/6081/23 не являється затримкою у виплаті доходу, так як кошти отримуються одноразово в порядку виконання та не мають постійного характеру.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з наказу командира ВЧ пп НОМЕР_2 № 83 від 31.03.2016 позивача звільнено з військової служби у запас та виключно зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 31.03.2016.
Рішенням від 18.09.2023 у справі 580/6081/23 Черкаський окружний адміністративний суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
На виконання вказаного рішення суду відповідач 25.12.2023 виплатив позивачеві кошти в сумі 3453,70 грн, що підтверджується випискою із АТ КБ "Ощадбанк" (а.с. 4).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період 01.02.2015, у відповідь на яку листом від 30.06.2023 № 3029 відповідач повідомив позивача, що індексація грошового забезпечення та компенсація за невикористані дні соціальної відпустки як учаснику бойових дій Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не передбачена.
Бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати суми компенсації у місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі 580/6081/23 та не здійснення виплати суми компенсації по даний час позивач вважає протиправною, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"(далі Закон №2050-III).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Так, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням від 18.09.2023 у справі № 580/6081/23, яке набрало законної сили, Черкаський окружний адміністративний суд встановив не виплату відповідачем частини грошового забезпечення позивача (грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки) та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки включно.
Однак, згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_3 № 83 від 31.03.2016 позивача звільнено з військової служби у запас та виключно зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 31.03.2016. Тобто, належні суми компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій мали бути виплачені під час звільнення, тобто не пізніше 31.03.2016. Натомість, на виконання вказаного рішення суду, відповідач 25.12.2023 виплатив позивачеві кошти в сумі 3453,70 грн, що підтверджується випискою із АТ КБ "Ощадбанк" (а.с. 4).
З урахуванням зазначеного, судом вірно встановлено, що періодом за який позивачу має бути виплачена спірна компенсація є період з 01.04.2016 по 24.12.2023.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 23 липня 2024 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Л.В. Губська
Є.І. Мєзєнцев