Справа № 620/3426/24 Суддя першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
23 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шведа Е.Ю.,
суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач-1, в/ч НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач-2, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати Позивачу в період з 01.02.2020 по 07.02.2024 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_1 здійснити Позивачу перерахунок за період з 01.02.2020 по 07.02.2024 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, у відповідні роки, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, оскільки з 29.01.2020 обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням має обчислюватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не станом на 01.01.2018, то нарахування та виплата спірних у цій справі складових грошового забезпечення без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020-2024 років є протиправним.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано, що за усталеною практикою Верховного Суду обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням має здійснюватися з використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а не мінімальної заробітної плати. Крім того, підкреслює, що, починаючи з 20.05.2023 законодавцем визначено сталу величину обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням 1 762 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 17.06.2024.
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, внаслідок чого з 29.01.2020 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням визначається із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Крім того підкреслює, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від витребувано у в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 ряд документів і відомостей, а також продовжено строк розгляду справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2024 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 14.03.2018 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 14.03.2018 №66 та довідкою про проходження військової служби (трудову діяльність) (а.с. 7, 12).
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 02.02.2024 №96 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 8).
Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.02.2024 №35 полковника ОСОБА_1 з 07.02.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 9).
Цим наказом приписано виплатити, зокрема, компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, а також одноразову грошову допомогу у разі звільнення у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 календарних років служби у Збройних Силах України.
Згідно грошового атестата від 07.02.2024 №150, виданого в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , виплачено, зокрема, 85 556,25 грн компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік (45 календарних днів); 28 518,75 грн компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік (15 календарних днів); 7 605,00 грн компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік (4 календарних дні); 266 175,00 грн компенсації за невикористані додаткові відпустки учаснику бойових дій за 2015-2024 роки; 770 006,25 одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби (а.с. 10).
Крім того, разом з грошовим атестатом Позивачу надано довідку від 08.02.2024 №160 про отримане ним грошове забезпечення в період з 01.02.2022 по 07.02.2024. Із змісту останньої вбачається, що при її розрахунку використовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а саме 1762 (а.с. 11).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 17, 92, 96 Конституції України, ст. ст. 40, 43 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 9, 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі - Постанова №103), а також ряду правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в/ч НОМЕР_1 за період з 01.02.2020 по 07.02.2024, всупереч чинного на момент розрахунку законодавства, здійснювала нарахування і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи із розміру прожиткового мінімуму визначеного законом на 01.01.2018, чим порушила право останнього на належний розмір грошового забезпечення, що вплинуло і на суми грошового забезпечення, виплачені йому під час звільнення.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1 указаного Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що держава гарантує достатнє забезпечення військовослужбовців в обсязі, що відповідає умова військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. При цьому, до складу такого забезпечення входить матеріальне, грошове та інші його види. У свою чергу, встановлюючи такі гарантії, держава окремими актами визначає особливості їх надання, обчислення, врахування тощо, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне при вирішенні цього спору окремо зупинитися на кожній із заявлених у позовній заяві вимог.
1. Щодо рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.02.2020 по 07.02.2024, без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.02.2020 по 07.02.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Як вже було зазначено вище, ст. 9 Закону регламентовані питання гарантування державою достатнього матеріального і грошового забезпечення військовослужбовців, складові їх грошового забезпечення.
У свою чергу, Постановою №704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.
Разом з тим, 24.02.2018 набрала чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103 і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 Постанови № 740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на вказане, з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) підлягають застосуванню положення п. 4 Постанови №704 в редакції до 24.02.2018, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
На момент набрання чинності Постановою № 704 пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно указаного вище пункту 6 Постанови № 103.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704, у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями п. 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно п. 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.2020 № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 у новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
При цьому, як вже було встановлено раніше, ще до прийняття зазначеної постанови Урядом України 28.10.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнав протиправним і нечинним п. 6 Постанови № 103.
Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція п. 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пункту 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права у поєднанні з правовими наслідками, пов'язаними з прийняттям судом рішення у справі №826/6453/18, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22.
Суд також підкреслює, що Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах № 420/18318/23 (постанова від 05.06.2024), № 240/16735/21 (постанова від 25.04.2024).
Судом враховується, що 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - Постанова №481) «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», пунктом 2 якої внесено зміну до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи та наданої на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2024 довідки від 04.07.2024 №693 щодо розміру грошового забезпечення нарахованого колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 полковнику ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 07.02.2024 (а.с. 105; далі - Довідка від 04.07.2024), посадовий оклад ОСОБА_1 та його оклад за військовим званням з 01.02.2020 і до 19.05.2023 розрахований шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а в період з 20.05.2023 по 07.02.2024 виходячи з розміру 1762 грн.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що посадовий оклад Позивача, його оклад за військовим званням з 01.02.2020 і до 19.05.2023 розрахований неправильно, адже повинен був визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Водночас, розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 07.02.2024 здійснений в/ч НОМЕР_1 виходячи з розміру 1762 грн, тобто правильно та з урахуванням чинного, починаючи з 20.05.2023, законодавства.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а позовні вимоги - частковому задоволенню у період з 01.02.2020 по 19.05.2023.
2. Щодо рішення Чернігівського окружного адміністративного суду в частині визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 07.02.2024 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до п. 1 розд. ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно абз. 9 пп. 2 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану;.
Отже, ОСОБА_1 передбачена одноразова грошова допомога при звільненні одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків його місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Абзацами 1-2 пункту 5 розділу XXXII Порядку №260 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Отже, одноразова грошова допомога при звільненні розраховується виходячи з розміру місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 02.02.2024 №96 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а згідно наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 07.02.2024 №35 останнього з 07.02.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Із змісту грошового атестата від 07.02.2024 вбачається, що при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні Відповідач-2 виходив з розміру 1 762 грн.
Враховуючи те, що Позивача було звільнено з військової служби 07.02.2024, а посадовий оклад та оклад за військовим звання у період з 20.05.2023 по 07.02.2024 були розраховані у відповідності до вимог чинного законодавства, то і одноразова грошова допомога нараховано правильно.
З огляду на вищевикладене в/ч НОМЕР_1 було правомірно проведено розрахунок ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та виплачено її в належному розмірі. Таким чином протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим, а позовні вимоги у цій частині такими, що не підлягають задоволенню.
3. Щодо рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 07.02.2024 грошової допомоги на оздоровлення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 07.02.2024 грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Перш за все суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Порядку №260, Постанови № 704 та Постанови №481.
Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно ч. 3 ст. 15 Закону військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
У свою чергу, порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення на час виникнення спірних у цій справі правовідносин регламентовано розділом XXIII Порядку №260.
Так, пунктом 1 указаного розділу Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 розд. ХХІІІ Порядку №260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
За правилами абзацу 1 пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як вбачається з Довідки від 04.07.2024, ОСОБА_1 грошова допомога для оздоровлення надавалася у квітні 2020 року, жовтні 2021 року, грудні 2022 року, березні 2023 року та лютому 2024 року.
Внаслідок того, що посадовий оклад та оклад за військовим званням за період з 01.02.2020 по 19.05.2023 були розраховані неправильно, а розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи, зокрема, з посадового окладу та окладу за військовим званням, то розрахунок останньої у згаданий період було проведено Відповідачем-2 з порушенням вимог чинного законодавства.
З урахуванням наведеного грошова допомога для оздоровлення виплачена ОСОБА_1 у квітні 2020 року, жовтні 2021 року, грудні 2022 року та березні 2023 року, підлягає перерахунку.
Водночас, враховуючи те, що з 20.05.2023 по 07.02.2024 грошове забезпечення Позивача було розраховано правильно, відповідно грошова допомога на оздоровлення у лютому 2024 році була виплачена останньому у належному розмірі.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за період з 01.02.2020 по 19.05.2023.
4. Щодо рішення Чернігівського окружного адміністративного суду в частині визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 07.02.2024 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 07.02.2024 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 2 розд. XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
При цьому за правилами п. 9 розд. XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Разом з тим, з Довідки від 04.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2020 року, грудні 2021 року, листопаді 2022 року та лютому 2024 року.
Враховуючи вищевикладене та те, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається з місячного грошового забезпечення, одними із складових якого є посадовий оклад та оклад за військовим званням, які, як встановлено раніше, у період з 01.02.2020 по 19.05.2023 були розраховані неправильно, суд апеляційної приходить до висновку, що надана у цей період матеріальна допомога нарахована та виплачена у неналежному розмірі, а тому підлягає перерахунку.
Водночас, беручи до уваги те, що складові місячного матеріального забезпечення за період з 20.05.2023 розраховані правильно, відповідно виплачена у лютому 2024 року матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань розрахована з урахуванням чинного на той момент законодавства.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з 01.01.2020 по 19.05.2023.
5. Щодо рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 07.02.2024 грошової компенсації за невикористані календарні дні основної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок за період грошової компенсації за невикористані календарні дні основної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на відповідний рік на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Абзацами 1, 2 пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення з військової служби у військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) виникає право, зокрема, на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з грошового атестату від 07.02.2024, ОСОБА_1 при звільненні було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік та невикористаних додаткових відпусток за 2015-2024 роки.
Викладене свідчить, що в/ч НОМЕР_1 у лютому 2024 року було виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію з урахуванням чинного на момент розрахунку законодавства (виходячи з розміру 1762 грн), а відтак позовні вимоги в указаній частині задоволенню не підлягають.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку, що при розгляді цієї справи суд першої інстанції не врахував зміни в законодавстві, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року - скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 19.05.2023 без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 19.05.2023 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у квітні 2020 року, жовтні 2021 року, грудні 2022 року, березні 2023 року без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) грошової допомоги на оздоровлення у квітні 2020 року, жовтні 2021 року, грудні 2022 року, березні 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2020 року, грудні 2021 року, листопаді 2022 року без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2020 року, грудні 2021 року, листопаді 2022 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Е.Ю. Швед
Судді В.О. Голяшкін
М.М. Заїка
Повний текст постанови складено та підписано 23 липня 2024 року.