24 липня 2024 року м. Дніпросправа № 340/9933/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року (суддя Притула К.М.) в справі №340/9933/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати частини пенсії (20 липня 2023 року); зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 20 липня 2023 року, виплатити компенсацію за несвоєчасно виплачену пенсію згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», здійснивши платіж по виплаті однією сумою компенсації втрати частини доходу.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати частини пенсії, а саме 20 липня 2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 20 липня 2023 року, виплатити компенсацію за несвоєчасно виплачену пенсію згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», здійснивши платіж по виплаті однією сумою компенсації втрати частини доходу.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Звертає увагу, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
На думку апелянта, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку несвоєчасним виконанням рішення суду, тому при вирішенні питання компенсації втрати частини доходів визначальне значення мають факт нарахування та виплати таких доходів.
Оскільки виплата доплати за рішенням суду проведена відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду, затвердженого постановою правління ПФУ від 09 грудня 2021 року № 35-1, підстави для виплати компенсації відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року по справі № 340/648/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсію у розмірі з урахуванням 85% суми грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
На виконання рішення суду за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2020 року позивачу нарахована доплата в розмірі 69 074,91 грн, яка виплачена 20 липня 2023 року разовим дорученням.
Позивач, вважаючи що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків отриманої виплати за весь час затримки виплати, звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак у відповідь отримав відмову, мотивовану відсутністю підстав для нарахування компенсаційних виплат
Суд першої інстанції вважав, що в спірному випадку має місце несвоєчасна виплата сум пенсії позивача за період 01 січня 2016 року по 30 квітня 2020 року в сумі 69 074,91 грн, суми пенсії за наведений період остаточно виплачені у червні 2021 року включно, тому позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 20 липня 2023 року, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Кіровоградській області, отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року по справі № 340/648/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсію у розмірі з урахуванням 85% суми грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
На виконання рішення суду за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2020 року позивачу нарахована доплата в розмірі 69 074,91 грн, яка виплачена 20 липня 2023 року разовим дорученням.
На звернення позивача з питання виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків отриманої виплати за весь час затримки виплати ГУ ПФУ відмовив у задоволенні заяви.
Спірним під час апеляційного перегляду є питання права особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати перерахованої пенсії.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Згідно зі статтею 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону № 2262-XII, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі №21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі №522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі №521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 10 квітня 2019 року №686/13725/17.
Частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Тобто, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, а порушення строків виплати перерахованої пенсії є підставою для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів.
При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.
Зважаючи на те, що несвоєчасна виплата пенсії позивачу перерахованої пенсії за період 01 січня 2016 року по 30 квітня 2020 року в сумі 69 074,91 грн, яка виплачена 20 липня 2023 року, відбулась з вини держави в особі відповідача, на якого покладено обов'язок призначати, виплачувати та перераховувати пенсію, є правильним висновок суду першої інстанції, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 20 липня 2023 року.
Аргумент апелянта, що оскільки виплата доплати за рішенням суду проведена відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду, затвердженого постановою правління ПФУ від 09 грудня 2021 року № 35-1, підстави для виплати компенсації відсутні, суд відхиляє та зазначає, що за висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №826/8319/16, положення Закону №2050-III та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Посилання апелянта на висновки, викладені Верховним Судом в справі №487/6923/16-а, є необґрунтованими з огляду на відмінність правовідносин, що були спірними в справі №487/6923/16-а, від правовідносин в цій справі.
Доводи апелянта стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду суд визнає неприйнятними та зазначає, що оскільки заборгованість з пенсійних виплат перерахована позивачу 20 липня 2023 року, а позивач з цим позовом звернувся 01 грудня 2023 року, тому відсутні підстави для висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року в справі № 560/8194/20 судова палата відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року, 17 листопада 2021 року, 27 липня 2022 року, 11 травня 2023 року (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20 відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювала, зокрема, такий висновок: з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду.
Висновок суду в цій справі стосовно відсутні підстав вважати, що позивачем пропущено строку звернення до суду, відповідає приведеному висновку Верховного Суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України в редакції, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року в справі № 340/9933/23 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року в справі № 340/9933/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24 липня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 24 липня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко