24 липня 2024 року м. Дніпросправа № 340/313/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (суддя Дегтярьова С.В.) в справі № 340/313/24 за позовом Приватного підприємства «Агро Євро Партнер» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Агро Євро Партнер» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00059800707 від 16 серпня 2023 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 701 600 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00059800707 від 16 серпня 2023 року, яким Приватному підприємству «Агро Євро Партнер» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 701600 грн; стягнуто на користь приватного підприємства «Агро Євро Партнер» витрати на сплату судового збору у розмірі 10 542,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Агро Євро Партнер» на підставі аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, ІС "Податковий блок" та іншої наявної в контролюючому органі інформації встановлено відсутність придбання сої, з якої пов'язані послуги переробки. Придбання сої за квітень 2023 року документально не підтверджено, встановити походження сої, яка надавалась для переробки ТОВ «Транзпостач» як давальницька сировина, немає можливості. Крім того, відсутнє підтвердження перевезення (навантаження, розвантаження), зберігання товару, відсутній факт придбання послуг з транспортування товару. Позивач безпідставно сформував податковий кредит за цими операціями з придбання послуг, які у дійсності не відбувалися.
Вважає, що витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належним чином та є очевидно завищеними, тому заява позивача про стягнення таких витрат не може бути задоволена.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Агро Євро Партнер» здійснює діяльність зокрема, з оптової торгівлі іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний); виробництва олії та тваринних жирів; неспеціалізована оптова торгівля.
ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агро Євро Партнер» щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2023 року, з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
Висновками акту перевірки є порушення, на думку відповідача, п. 44.1 ст. 44, пп. "а" п. 198.1 ст. 198, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1-2 п. 198.3 і абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки позивачем завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за квітень 2023 року на суму 701600.
На підставі цього акту ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми "В4" №00059800707 від 16 серпня 2023 року.
ПП «Агро Євро Партнер» протягом березня 2023 року в рамках укладених договорів поставки придбало у контрагентів-постачальників ТОВ «Солюшин Ін Торг» і ПП «Вєрсал» сою.
Оплату вартості товару здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними інструкціями.
Відповідно до товарно-транспортних накладних місцем розвантаження сої є: смт. Власівка, Кіровоградська обл., вул. Молодіжна, 63-В.
В подальшому придбану сою ТОВ «Агро Євро Партнер» передано на переробку ТОВ «Транзпостач» на підставі договору на переробку давальницької сировини №01042004/1 від 01 квітня 2020 року, відповідно до умов якого ТОВ «Транзпостач» (виконавець) зобов'язалося переробити давальницьку сировину (насіння сої) у готову продукцію, а ТОВ «Агро Євро Партнер» (замовник) зобов'язався прийняти готову продукцію (олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований/негранульований, соєва оболонка, соєвий фосфатидний концентрат) і оплатити роботу.
На підтвердження виконання договору на переробку давальницької сировини позивачем до суду надано копії оборотно-сальдових відомостей на переробку сої і карток рахунків на придбання товару і складський облік, видаткових накладних (у переробку), актів надання послуг з переробки, звітів про продукцію, що вироблена з сировини замовника, накладних повернення постачальнику, рахунків на оплату, копії банківських виписок.
Суд першої інстанції вважав, що належними доказами підтверджено наявність у користуванні ТОВ «Транзпостач» виробничих потужностей для переробки сої, зокрема, договір оренди від 05 січня 2021 року потужностей за адресою - смт. Власівка, Кіровоградська обл., вул. Молодіжна, 63-В.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на наявність в матеріалах справи документальних доказів придбання позивачем сої, яка в подальшому була передана на переробку, є безпідставним висновок податкового органу про відсутність доказів підтвердження походження такої сої, а доказами, наданими позивачем та дослідженими судом під час розгляду справи, доведено факт реальності господарських операцій ПП «Агро Євро Партнер» з ТОВ «Транзпостач», а також зміну майнового стану ПП «Агро Євро Партнер» внаслідок таких господарських операцій, при цьому відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №00059800707.
При розгляді заяви та вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд першої інстанції, врахувавши предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою та п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, вважав, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн, які є співмірними зі складністю справи та якістю таких послуг.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що видами діяльності ПП «Агро Євро Партнер» є, зокрема, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний); виробництво олії та тваринних жирів; неспеціалізована оптова торгівля.
ГУ ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Агро Євро Партнер» щодо дотримання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2023 року з урахуванням періодів від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, результати якої оформлено актом № 5263/11-28-07-07/42544531 від 18 липня 2023 року (а.с. 29-86 т.1).
Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, аб. «а» п. 198.1 ст. 198, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1-2 п. 198.3, абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за квітень 2023 року на суму 701 600 грн.
На підставі цього акту перевірки ГУ ДПС прийнято 15 серпня 2023 року податкове повідомлення-рішення №00059800707, яким зменшено ТОВ «Агро Євро Партнер» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за квітень 2023 року на 701 600 грн (а.с. 89-90 т.1).
Підставою зменшення розміру від'ємого значення суми податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з придбання послуг з переробки сої в ТОВ «Транзпостач», з огляду на неможливість встановлення походження сої, придбаної позивачем, та яка надавалась для переробки.
Судом встановлено, що ПП «Агро Євро Партнер» протягом березня 2023 року на підставі договорів поставки придбавалась соя у ТОВ «Солюшин Ін Торг» (договір № 33 від 20 березня 2023 року) і ПП «Вєрсал» (договір № 34 від 20 березня 2023 року) (а.с.145-148 т.1, 22-26 т.2).
Поставка товару підтверджена видатковими накладними № 00000058626 від 23 березня 2023 року на суму 9 337 380 грн у кількості 598,55 т та № С0000000905 від 25 березня 2023 року на суму 7 605 780,00 грн у кількості 487,55 т (а.с.163 т.1, 26 т.2).
Транспортування товару від продавців покупцю підтверджено товарно-транспортними накладними, відповідно до яких місцем розвантаження сої є смт. Власівка Кіровоградської області, вул. Молодіжна, 63-в (а.с.149-162, 164-250 т.1, 1-10, 27-55 т.2).
Оплату вартості товару здійснено позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 13-21, 57-58 т.2).
Придбану сою ТОВ «Агро Євро Партнер» передано на переробку ТОВ «Транзпостач» на підставі договору на переробку давальницької сировини №01042004/1 від 01 квітня 2020 року, за умовами якого ТОВ «Транзпостач» як виконавець переробляє давальницьку сировину (насіння сої) замовника ТОВ «Агро Євро Партнер» у готову продукцію (олія соєва гідратована, шрот соєвий гранульований/негранульований, соєва оболонка, соєвий фосфатидний концентрат) (а.с. 114-117 т.1).
Факт виконання договору на переробку давальницької сировини підтверджено оборотно-сальдовими відомостями на переробку сої, картками рахунків на придбання товару і складський облік, видатковими накладними (у переробку), актами надання послуг з переробки, звітами про продукцію, що вироблена з сировини замовника, накладними повернення постачальнику, рахунками на оплату, банківськими виписками (а.с. 118-144 т.1).
ТОВ «Транзпостач» має у користуванні виробничі потужності для переробки сої, що підтверджено договором оренди від 05 січня 2021 року потужностей у смт. Власівка Кіровоградської області, по вул. Молодіжна, 63-в (а.с. 109-113 т.1).
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.
Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
За положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.
Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентом не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.
В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.
Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.
Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару (сої) та послуг з переробки цього товару, оприбуткування товару в бухгалтерському обліку, передачу у переробку та використання у власній господарській діяльності.
За таких обставин суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій.
Доводи апелянта про недоведеність в ході перевірки факту придбання сої, з якої пов'язані послуги переробки, оскільки придбання сої за квітень 2023 року документально не підтверджено, неможливо встановити походження сої, яка надавалась для переробки ТОВ «Транзпостач» як давальницька сировина, є цілком безпідставними, позаяк належним чином оформленими первинними документами підтверджено придбання позивачем у березні 2023 року сої та передачу придбаної сої у переробку як давальницької сировини ТОВ «Транзпостач», а також отримання таких послуг.
Суд звертає увагу, що будь-яких належних доказів на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом контролюючим органом в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України суду не надано, тобто фактично не підтверджено висновки акту податкової перевірки, що стали підставою для висновку про завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі, що є спірним в межах цієї справи.
В цьому випадку за наслідками детального та ґрунтовного дослідження первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинні документи, досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.
ГУ ДПС не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Судом першої інстанцій досліджено та проаналізовано зміст операцій та первинні документи на підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача.
При цьому в ході розгляду справи доведено, що придбаний товар (соя) використаний позивачем у власній господарській діяльності, оскільки переданий у переробку для виготовлення, зокрема, олії соєвої гідратованої, шроту соєвого гранульованого/негранульованого, соєвої оболонки, соєвого фосфатидного концентрату, що свідчить про наявність у ПП «Агро Євро партнер» конкретної ділової мети та отримання економічного ефекту від його діяльності - прибутку.
Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.
Стосовно доводів відповідача про не підтвердження перевезення (навантаження, розвантаження), зберігання товару, відсутність факту придбання послуг з транспортування товару, суд зазначає, що факт перевезення придбаної сої від постачальників до переробника ТОВ «Транзпостач» підтверджено товарно-транспортними накладними.
Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, якими позивач підтверджує фактичне отримання послуг переробки сої, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено об'єктивних обґрунтувань про здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Суд зауважує, що ймовірні порушення з боку контрагента позивача не можуть впливати на права та обов'язки добросовісного платника податків, такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання контрагентами податкових зобов'язань.
Аналогічний за змістом висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №640/25325/19, від 19 березня 2019 року у справі №826/9534/17 та від 26 лютого 2019 року у справі №826/1536/1, від 13 січня 2021 року у справі №826/16023/16.
Тобто за порушення правил оподаткування має відповідати особа, яка допустила порушення, а добросовісний платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншим платником.
Відповідно, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення.
Стосовно доводів апелянта про необґрунтованість стягнення на користь позивача судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Судом першої інстанції стягнуто на користь позивача такі витраті в розмірі 6 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги та додаток №1 до договору від 12 січня 2024 року, копію рахунку на оплату №3 від 29 січня 2024 року, акт виконаних робіт (прийняття послуг) від 29 січня 2024 року (а.с. 132-137 т.2).
У акті виконаних робіт наведено детальний опис робіт (наданих послуг), відповідно до якого адвокатом надано позивачу наступні послуги: ознайомлення з актом перевірки та його аналіз (1 година х 700 грн) - 700 грн, ознайомлення з первинними бухгалтерськими та іншими документами, які є додатковою базою в предметі спору, їх аналіз, збір додаткових доказів (6 годин х 700 грн) - 4200 грн, складання позовної заяви з формуванням додатків до неї (3100 грн), разом - 8000 грн (а.с. 137 т.2).
На час вирішення справи в суді першої інстанції відсутній факт оплати правничої допомоги, оскільки відповідно до пункту 4.7 додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 12 січня 2024 року сторони погодились з тим, що розмір гонорару за цим договором становитиме 8000 грн, гонорар має бути сплачений в строк не пізніше 5 календарних днів після винесення рішення судом першої інстанції.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).
За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом частин третьої - п'ятої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).
Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.
Стосовно відсутності факт оплати послуг адвоката суд погоджується з тим, що КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, а тому, позивач має право на стягнення таких витрат з відповідача, такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.
Таким чином, враховуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, а апелянтом не спростовано неспівмірність стягнутої судом першої інстанції суми витрат на правничу допомогу із складністю справи та її значенням для позивача.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в справі №340/313/24 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в справі № 340/313/24 за позовом Приватного підприємства «Агро Євро Партнер» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 24 липня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 липня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов