22 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/21581/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року
у адміністративній справі № 160/21581/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 №1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» та наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 31.07.2023 №527 о/с «По особовому складу», і поновлено капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, а з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2023 по 26.03.2024 (включно) у сумі 177 193,38 грн (без проведення обов'язкових відрахувань податків і зборів). Рішення суду відповідно до ст.371 КАС України допущено до негайного виконання в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, а також в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу служби у межах суми стягнення за один місяць.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам на наявним в матеріалах справи доказам, порушення норм матеріального та процесуального права, що на переконання відповідача свідчить про незаконність та необґрунтованість судового рішення і наявність підстав для його скасування з ухваленням іншого рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.
На обгрунтування своїх доводів, відповідач в апеляційній скарзі вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку мотивовано дисциплінарною комісією у висновку від 21.07.2023 року лише її відсутністю на службі упродовж всього робочого дня 24.03.2023 року, але покладені в основу службового розслідування докази не підтверджують факт відсутності позивача на роботі. При цьому, відповідач наголошує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту п.1 наказу ГУНП від 24,07.2023 року № 1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП», в якому зазначено підстави звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , також як і не врахував долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме, Висновок службового розслідування, яким підтверджується факт відсутності капітана поліції ОСОБА_1 на службі 24.03.2023 року упродовж всього робочого дня, що встановлено комісією з пояснень капітана поліції ОСОБА_2 , начальника сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 , заступника начальника сектору інформаційної підтримки ДРУП ГУНП майора поліції ОСОБА_4 , а також з перевіреного комісією факту відсутності реєстрації за обліками СДЗ ДРУП ГУНП рапорту ОСОБА_1 і того, що позивач не перебувала на лікарняному 24.03.2023 року.
На переконання відповідача, посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 459/2618/17 щодо належних доказів при доказуванні відсутності на роботі є помилковим, оскільки у вказаній постанові Верховного Суду вирішувалися лише питання, які стосуються поважності причин відсутності на роботі, а у даній справі суд повинен був врахувати положення абз.4 ч.2 ст.29 Дисциплінарного статуту і те, що позивачу було відомо про необхідність дотримання виконавської та службової дисципліни і інформаційної безпеки, що підтверджено її особистим підписом у відомостях ознайомлення зі службовою телеграмою «Про стан дотримання дисципліни і законності з початку 2023 року» та з доповідною запискою УІАП ГУНП від 03.02.2023 року № 26/851 «Про заходи з недопущення порушень інформаційної безпеки», і з Методичними рекомендаціями щодо порядку надання права доступу користувачам до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» від 24.01.2020 року № 1026/01/27-2020 якими саме і визначено, що користувач системи ІПНП несе персональну дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинені ними діяння, що призвели до порушень прав і свобод людини, пов'язаних з обробкою інформації в системі ІПНП (арк.12-13 Висновку службового розслідування).
Відповідач підкреслює, що позивачем складалася присяга працівника Національної поліції України і вона ознайомлена з обмеженнями, пов'язаними зі службою в поліції та вимогами антикорупційного законодавства щодо недопущення випадків порушень поліцейськими службової дисципліни, що у сукупності з недотриманням вимог наказів МВС України від 14.04.2016 року № 296, НПУ від 19.07.2022 року № 507, ГУНП в Дніпропетровській області від 07.07.2021 року № 1113, та службових телеграмах ГУНП в Дніпропетровській області від 11.05.2020 року № 1784/103/01-22, від 13.06.2022 року № 11 свідчить на переконання відповідача про те, що капітан поліції ОСОБА_1 своїми діями дискредитувала звання поліцейського. Оскільки поняття «дискредитація» перебуває у тісному зв'язку із поняттям «дотримання морально - етичних норм» та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, які закріплені у нормативно-правових актах спеціального законодавства, що пред'являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті, і такі поступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет Національної поліції України і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до поліцейського, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого виду стягнення звільнення зі служби.
За вказаних обставин, відповідач вважає, що дисциплінарною комісією ГУНП при проведенні службового розслідування було повно та всебічно з'ясовано обставин, і правильно встановлено в діях окремих поліцейських Дніпровського районного управління поліції ГУНП дисциплінарних проступків, які стали можливі внаслідок особистої недисциплінованості поліцейських та свідомого порушення ними своїх обов'язків, передбачених посадовими інструкціями та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність Національної поліції України. Відповідно, відповідач наголошує на правильності висновків дисциплінарної комісії ГУНП на підставі яких позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно п.1 наказу ГУНП від 24.07.2023 року №1368к за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1,2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників управлінь, відділів, секторів апарату ГУНП та інших його структурних відокремлених підрозділів, затвердженого наказом ГУНП від 30.09.2016 року № 2786, наказу Національної поліції України від 09.08.2022 року № 568 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», що виразилося у відсутності 24.03.2023 року на службі без поважних причин, у порушенні особистого зобов'язання щодо дотримання вимог про нерозголошення персональних даних, підпункту 6 пункту 4 розділу IX Методичних рекомендацій щодо порядку надання права доступу користувачам до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» від 24.01.2020 року № 1026/01/27-2020, а саме, у не здійсненні виходу з ІКС «ШНП України» після завершення роботи та тимчасового залишення робочого місця, а також у недотриманні принципів діяльності поліції в умовах воєнного стану та вчиненні дій, не сумісних з вимогами, які пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського та призвели до приниження авторитету Національної поліції України, тобто, у скоєнні проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам, підриває довіру до нього як до правоохоронця та носія влади, а враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був вчинений.
Відповідач просить апеляційну інстанцію узяти до уваги, що спеціальними юридичними і моральними нормами (ст.ст.2, 6, 7, 8, 18, 19 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII та Присяги працівника поліції) пред'являються підвищені вимоги, а ОСОБА_1 своїми діями допустила порушення вказаних норм і тим самим вчинила дисциплінарний проступок, який виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, а його оцінка надавалася комісією під кутом зору дотримання правил службової етики, без вирішення питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 42022220000000502, тому відповідач вважає правомірним і пропорційним застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 01 серпня 2023 року згідно з п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» і така позиція узгоджується з положеннями п.1 і п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішеннями Європейського суду з прав людини від 12.01.2012 року у справі «Горовенки та Бугара проти України», від 06.10.1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81, від 07.10.1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85, від 11.02.2003 року у справі «Ringvold v. Norway», а також з сформованими Верховним Судом правовими висновками, висловленими у справах з аналогічним предметом спору, а саме, у постановах: від 12.12.2019 справа № 816/70/16, від 01.04.2020 справа № 806/647/15, від 21.01.2021 справа № 826/4681/18, від 25.06.2020 справа № 2240/2329/18, від 29.10.2018 справа № 826/17433/18, від 03.04.2019 справа № 816/1218/16, від 20.03.2019 справа № 804/676/18, від 22.11.2019 справа № 826/6107/18, від 22.01.2020 справа № 160/1750/19, від 25.06.2020 справа № 2240/2329/18, від 30.08.2022 справа № 120/8381/20-а, та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі № 800/547/17 П/9901/87/184 і від 22.10.2019 року по справі №99/918/18.
Відповідач також вважає не підлягаючими задоволення похідних вимог позивача про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення цих спорів не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб рядового і начальницького складу поліції, що узгоджується з викладеною в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» правовою позицією, та положеннями ст.94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 року за № 669/28799 Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, якими врегульовано питання виплати грошового забезпечення поліцейським. При цьому, відповідач акцентує увагу апеляційного суду на безпідставності зробленого судом першої інстанції розрахунку позивачу на підставі довідки №210 від 07.08.2023 року, оскільки звільненим зі служби в поліції і поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення, які були їм визначені на день звільнення , а відповідно, розрахунок мав би бути здійснений відповідно до п.6 р.ІІІ Порядку № 260 поліцейським і долученої до матеріалів справи довідки № 236 від 12.09.2023року, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 806/1914/17. Безпідставним відповідач вважає також стягнення судом першої інстанції з ГУНП на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 1073,60 грн., оскільки предметом спору у цій справі є протиправність дій та скасування наказу, і поновлення на роботі, за що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору, а тому сплачена позивачем сума судового збору повинна була бути повернута відповідно до вимог ч.2 ст.132 КАС України.
Окремо, відповідач звертає увагу апеляційної інстанції на пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки з оскаржуваними наказами ГУНП ОСОБА_1 ознайомлена під підпис та отримала їх копії: 27.07.2023 року - наказу ГУНП від 24.07.2023 року № 1368к і 01.08.2023 року - наказу ГУНП від 31.07.2023 року № 527о/с, але з позовом до суду ОСОБА_1 в порушення вимог ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту та ч.1, ч.3 ст.122 КАС України звернулася лише 25.08.2023 року, і цьому суд першої інстанції повинен був дати належну оцінку після отримання справи з апеляційної інстанції для подальшого її розгляду згідно ухваленої у цій справі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 року, якою скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечуючи проти доводів відповідача вказує на законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції, яким зроблено вірний висновок про протиправність оскаржуваних у цій справі наказів відповідача, прийнятих за відсутності належних доказів факту вчинення позивачем конкретно-визначеного дисциплінарного проступку та без доведення її вини, що саме і стало підставою для їх скасування судом та поновлення позивача на службі.
На спростування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що відповідач констатуючи в апеляційній скарзі про вчинення нею дисциплінарного проступку не зазначає конкретно та не доводить відповідним доказами, які саме її дії кваліфіковано як такі, що дискредитують звання працівника поліції та принижують авторитет органів Національної поліції України, хоча сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, і такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність в діях особи ознак дисциплінарний проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, а під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника що мають бути доведені у визначеному порядку.
Звертаючи увагу апеляційного суду на свою позитивну службову та на свій послужний список, що відповідно до висловленої Верховним Судом правової позиції у справі № 802/1150/17а має враховуватися під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач також наголошує, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено обставин на підтвердження наявності безумовних підстав для застосування найсуворішого з дисциплінарних стягнень звільнення зі служби в поліції, та не надано жодних належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції у цій справі про те, що висновок дисциплінарної комісії від 21.07.2023 року з приводу вчинення позивачем дисциплінарного проступку мотивований лише «відсутністю на службі упродовж всього робочого дня 24.03.2023 року інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 », а долучені до матеріалів справи довідка завідувача СДЗ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 20.07.2023 року про відсутність рапорту ОСОБА_1 щодо відсутності на службі з поважних причин та рапорт члена комісії дисциплінарної комісії від 20.07.2023 року про не перебування капітана поліції ОСОБА_1 на лікарняному 24.03.2023 року і 13.03.2023 року не є належними доказами підтвердження відсутності працівника на роботі, що на переконання позивача узгоджується з висловленою Верховним Судом у постанові від 11.03.2020 по справі №459/2618/17 правовою позицією стосовно доказів відсутності працівника на роботі, якими можуть бути саме доповідна записка безпосереднього начальника працівника на ім'я керівника підприємства, складений комісією (з не менш як трьох осіб) акт про відсутність працівника на робочому місці, а також табель обліку робочого часу з фіксацією відсутності працівника, і які відповідачем у цій справі до суду не надано. Відповідно, в основу висновку службового розслідувані покладено докази, які не підтверджують факт відсутності позивача на роботі належним чином та в повному обсязі.
Оскільки дисциплінарна комісія під час службового розслідування так і не встановила наявність чи відсутність: складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; також як і не визначила ступінь вини особи, що вчинила дисциплінарний проступок, а висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних та достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону - позивач вважає, що у даному спірному випадку відповідач не дотримався при прийнятті оскаржуваних рішень принципів добросовісності, законності і обґрунтованості, а обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення позивачу суперечить вимогам ст.29 та ч.3 ст.19 і ст.1 Дисциплінарного статуту. А виходячи з того, що оскаржувані нею у цій справі накази відповідача були прийняті без врахування: характеру проступку і службової характеристики позивача, яка впродовж несення служби не притягалася до відповідальності та не має діючих стягнень; відсутності належних доказів факту вчинення позивачем конкретно-визначеного дисциплінарного проступку; недоведеності вини позивача - позивач вважає законним рішення суду першої інстанції про визнання їх протиправними та скасування.
Також позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що висновки суду першої інстанції про неможливість притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, і про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення - вже неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 січня 2020 року № 520/8550/18, від 29 січня 2020 року №480/4809/18, від 28 лютого 2020 року №818/1274/17, від 05 березня 2020 року №824/126/17а.
Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду та ЄСПЛ за результатами розгляду подібної категорії справ, позивач акцентує увагу, що саме Верховний Суд вказував у постанові від 23 січня 2020 року по справі №520/8550/18 на те, що висновок службового розслідування має ґрунтуватися не на матеріалах кримінального провадження, а на самостійних правових підставах. Проте, у даному спірному випадку матеріали службового розслідування не містять самостійних правових підстав для доведення наявності дисциплінарного проступку в діях позивача, а, навпаки, службове розслідування ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження, обставини якого не встановлені судом та не можуть вважатись доведеними, а тому вина позивача також не доведена.
Позивач вважає, що в ході службового розслідування не встановлено її причетність до передачі інформації з ІКС «ПІНІІ України» третім особам не процесуальним шляхом, а у самому висновку від 21.07.2023 про результати службового розслідування зазначено, що в ході службового розслідування членами дисциплінарної комісії неодноразовими виїздами до ВП №5 Дніпровського Р УП ГУНП та Дніпровського РУП ГУНП не встановлено наявність комп'ютерної техніки, з якої відповідно до ухвали суду про проведення обшуку здійснювалося не санкціоноване копіювання, обробка та передача інформації про персональні дані цивільних осіб, і відповідно, матеріали службового розслідування не містять самостійних правових підстав вважати доведеним наявність дисциплінарного проступку в її діях, а навпаки ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження, обставини якого не встановлені судом та не можуть вважатися доведеними.
За наведених обставин, позивач посилаючись на необгрунтованність викладених відповідачем в апеляційній скарзі доводів, не підтверджених належними та допустимими доказами, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яке постановлено у відповідності до чинного законодавства та без порушення норм матеріального і процесуального права просить залишити без змін.
Заслухавши доповідь головуючого у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача та відзиву позивача, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної кваліфікації і застосування до них норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача і скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Виходячи із змісту принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов'язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Апеляційна інстанція звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя, а тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
За вказаних обставин, надаючи оцінку оскаржуваному у цій справі судовому рішенню Дніпропетровського окружного адміністративного суду за правилами ст.308 КАС України, колегія суддів перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги виходить з наявних у цій справі доказів, що стосуються фактів, на які учасники справи спиралися під час вирішення спору судом першої інстанції та посилаються в апеляційній скарзі і у відзиві на неї, а також керується виключно нормами чинного законодавства, якими врегульовано спірні у цій справі правовідносини, у їх співставленні з фактичним обставинами спірних правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходила службу в органах МВС та Національній поліції України з 10.12.2010 і на день її звільнення зі служби в поліції 01.08.2023 займала посаду інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, а стаж її служби в поліції становить 12 років 07 місяців 22 дні.
Підставою для звільнення позивача зі служби в поліції з 01 серпня 2023 року наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «По особовому складу» від 31.07.2023 №527 о/с (а.с.96 т.1) згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) - став наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 1368к від 24.07.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» (а.с.65 т.1), яким вирішено застосувати до інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 ст.18 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників управлінь, відділів, секторів апарату ГУНП та інших його структурних, відокремлених підрозділів, затвердженого наказом ГУНП від 30.09.2016 № 2786, наказу Національної поліції України від 09.08.2022 року № 568 «Про деякі питання посилення варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», що виразилося у відсутності 24.03.2023 року на службі без поважних причин більше трьох годин, порушені особистого зобов'язання щодо дотримання вимог про нерозголошення персональних даних, підпункту 6 пункту 4 розділу ІХ Методичних рекомендацій щодо порядку надання права доступу користувачам до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національний портал Національної поліції України» від 24.01.2020 року № 1026/01/27-2020, а саме: не здійснення виходу з ІКС «ІПНП України» після завершення роботи та тимчасового залишення робочого місця, а також у недотриманні принципів діяльності поліції в умовах воєнного стану та вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського та призвели до приниження авторитету Національної поліції України, тобто скоєнні проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам, підриває довіру до нього як до правоохоронця та носія влади, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був вчинений.
Тобто, спір у цій справі за позовом ОСОБА_1 виник через її звільнення зі служби в поліції у зв'язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності, а тому суд першої інстанції вживаючи усіх, визначених законом заходів, на підставі досліджених та проаналізованих доказів, встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, надав правильну оцінку усім аргументам учасників справи, в результаті чого дійшов правильного висновку, що оскаржені у цій справі накази відповідача прийняті за відсутності належних доказів факту вчинення позивачем конкретного визначеного дисциплінарного проступку та без доведення її вини, що є підставою для задоволення вимог позивача та для скасування наказів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 №1368к (в частині яка її стосується) і від 31.07.2023 №527 о/с з поновленням позивача на службі та стягненням на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Захист від незаконного звільнення гарантовано громадянам ст.43 Конституції України, а згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 59 Закону №580-VIII встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень, а тому реалізація дисциплінарного стягнення проти особи, яка проходить службу в поліції, у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту - взагалі не повинно пов'язуватися з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих обставин та діянь, які стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Тож, вирішення питання про правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ОСОБА_1 , як працівника органів поліції, передбачає необхідність з'ясування не тільки самих фактів порушення чи невиконання/неналежного виконання поліцейським своїх службових обов'язків, а і їх перевірка та оцінка на підставі зібраних в рамках службового розслідування матеріалів і відомостей про можливо вчинений дисциплінарний проступок, незалежно від встановлених в рамках кримінального провадження обставин та доказів. Тобто, наявність/відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку має бути встановлена та оцінена судом саме на підстав доказів, безпосередньо зібраних та зафіксованих під час службового розслідування.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію», підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджений законом (далі - Дисциплінарний статут), та яким саме і визначено сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За фактом порушення поліцейським службової дисципліни проводиться службове розслідування, яке здійснюють дисциплінарні комісії (ст.15 Дисциплінарного статуту). При цьому, у ст.14 Дисциплінарного Статуту чітко наведено розуміння службового розслідування, як діяльності із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського (ч.1), яке проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2).
Згідно ч.4 ст.14 Дисциплінарного Статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України, у даному спірному випадку це є затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» № 893 від 07.11.2018 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 р. за № 1355/32807 Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (далі - Порядок № 893), яким визначається процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування (п.1 розділу 1 Порядку № 893).
Згідно абз.2 п.1 розд. ІІ Порядку № 893, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Судовим розглядом встановлено, що службове розслідування у даному спірному випадку було призначено та проведено на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 23.06.2023 року № 1357 (а.с.55 т.1) за відомостями щодо можливого порушення службової дисципліни та неналежної організації роботи окремих поліцейських Дніпровського районного управління поліції Головного управління в Дніпропетровській області, що призвели до проведення 21.06.2023 року обшуку в службових кабінетах Дніпровського РУП ГУНП та ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП. А саме, згідно зазначеного наказу, 21.06.2023 року до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшла інформація про розпочате 26.12.2022 року Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Харкові) та Харківським управлінням ДВБ НП України кримінального провадження № 42022220000000502 за ч.3 ст.368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), в рамках якого проведено обшуки у службових кабінетах Дніпровського РУП ГУНП та ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП: інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП капітана поліції Різник В.І., інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП капітана поліції Соломки І.В., старшого інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП капітана поліції Скворцової О.В. та оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Дніпровського РУП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , які можуть бути причетні до здійснення з корисливих мотивів не санкціонованого копіювання, обробки та передачі інформації про персональні дані цивільних осіб стосовно притягнення останні до кримінально відповідальності.
Отже, отримавши вищевказану інформацію, відповідач керуючись положеннями ст.26 Дисциплінарного Статуту дійсно мав право та зобов'язаний був з метою повної та всебічної перевірки службової діяльності працівників Дніпровського РУП ГУНП та ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП, у тому числі встановлення можливих порушень ними службової дисципліни, провести службове розслідування з дотриманням вимог цього Статуту і з урахуванням особливостей, визначених розділом V Дисциплінарного Статуту «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Оскільки ч.6 ст.14 Дисциплінарного Статуту визначено, що службове розслідування повинно проводитися на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою, відповідач зобов'язаний забезпечити поліцейському, стосовно якого проводиться службова перевірка, встановлені загальними положеннями розділу 1 Дисциплінарного Статуту права: ознайомлюватися з висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення (пп.7 п.6 ч.1), робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів (пп.8 п.8 ст.1), на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань (пп.10 п.6 ст.1).
Аналогічні права поліцейських прописані у п.2 та п.5 розділу ІV Порядку № 893, якими встановлено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно із ст.18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Проте, вищеперлічені права поліцейського дисциплінарною комісією відносно капітана поліції ОСОБА_1 у даному спірному випадку було грубо порушено, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідача, що відповідно враховується судом апеляційної інстанції як доказ порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування.
Суттєвим у цій справі доводом на підтвердження допущеного порушення процедури службового розслідування відносно позивача, колегія суддів вважає також те, що дисциплінарною комісією та самим відповідачем не було надано належної оцінки поясненням поліцейських ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які вказували, що робочі комп'ютери сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНИ в Дніпропетровській області ніколи не вимикалися і всі розпочаті сесії доступу до ІПНП не припинялися, а робочі сесії доступу до системи не обмежені за часом, тобто не вимагають додаткової верифікації зі спливом певного часу, тощо, що у сукупності з відсутністю факту з'ясування безпосередньо під час службового розслідування усіх умов користування інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України» та причин можливого доступу до системи внаслідок автоматичного зберігання на комп'ютері електронних ідентифікаторів, а також не здійснення повної та всебічної перевірки обставин не виходу позивача на службу 23.03.2023 року і фіксації цього факту у визначеному чинним законодавством порядку - колегія суддів вважає, що у даному спірному випадку відповідачем в особі Дисциплінарної комісії не було вжито усіх визначених Дисциплінарним Статутом та Порядком № 893 дій задля встановлення та підтвердження наявності/відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) позивача ОСОБА_1 , з приводу якого було призначено службове розслідування, з'ясування причин та умов, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку та чіткої кваліфікації її діянь як порушення конкретно визначеного положення законів України чи інших нормативно-правових актів або посадової інструкції, а також з визначенням ступені вини позивача і обставин, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер її відповідальності чи знімають з неї безпідставні звинувачення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Дисциплінарна комісія не повинна була обмежуватися врахуванням та констатацією у Висновку службового розслідування лише інформації, викладеної в ухвалі суду на проведення обшуку та отриманої в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022220000000502, а з метою повного з'ясування та всебічної і об'єктивної перевірки відомостей щодо можливого порушення службової дисципліни та неналежної організації роботи окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП, що призвели до проведення 21.06.2023 обшуків в службових кабінетах Дніпровського РУП ГУНП та ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП, Дисциплінарною комісією та відповідачем по справі мало б бути з'ясовано усі питання, які мають значення для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, на підставі аналізу яких мала б бути надана правова оцінка усім встановленим і підтвердженим під час службового розслідування фактам порушення дисципліни, з посиланням не на загальні положення Закону, а на конкретну норму нормативно-правового акту, яку було порушено особою, стосовно якої здійснюється службова перевірка.
Адміністративний суд в свою чергу має обов'язок оцінювати Висновки службового розслідування та оскаржувані у цій справі накази відповідача на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки їх необґрунтованість породжує відповідне право позивача бути поновленим на службі в поліції у зв'язку з незаконністю звільнення.
Обґрунтованість висновків Дисциплінарної комісії та оскаржуваних у цій справі наказів відповідача повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад адміністративного судочинства та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», що означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеними фактами».
Отже, колегія суддів виходить з того, що висновок службового розслідування є підсумковим документом, і відповідно, він повинен бути достатньо аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування підстав для звільнення поліцейського, а відповідач має приймати рішення про звільнення поліцейського лише після перевірки відповідності такого Висновку нормам Закону України «Про національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, Внутрішнього розпорядку та фактичним обставинам і підставам звільнення поліцейського, його ділових і професійних якостей.
З урахуванням дослідження письмових доказів, законів та інших нормативно-правових актів, якими регулюються спірні у цій справі правовідносини, судом першої інстанції встановлено та під час апеляційного перегляду підтверджено, що підставою для застосування до інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби згідно наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 №1368к (а.с.65-67 т.1) стало по суті дві обставини: не здійснення виходу з ІКС «ІПНП України» після завершення роботи; а також не вихід на службу 24.03.2023.
Проте, як встановлено судом у цій справі та підтверджено матеріалами справи, при з'ясуванні дисциплінарною комісією обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування, фактично досліджувалася та бралася до уваги тільки отримана від Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) та Харківського управління ДВБ НП України інформація по кримінальному провадженню № 42022220000000502 за ч.3 ст.368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), в рамках якого згідно ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 15.06.2023 (справа № 642/1725/23, провадження № 1-кс/642/1803/23) було проведено обшуки у службових кабінетах Дніпровського РУП ГУНП та ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП, що підтверджено детальним описом у Висновку службового розслідування обставин, встановлених оперативними заходами і в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42022220000000502 за ч.3 ст.368 КК України (а.с.54-58 зворот т.1) по фактам, які стосуються досягнутої між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 домовленості на здійснення не санкціонованого копіювання, обробки та передачі інформації про персональні дані цивільних осіб « ОСОБА_9 » та « ОСОБА_10 » за допомогою працівників поліції, які мають доступ до ІКС «ІПНП України».
Зокрема, до Висновку про результати службового розслідування (а.с.56-64 т.1) Дисциплінарною комісією детально було перенесено обставини з ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 15.06.2023 (справа № 642/1725/23, провадження № 1-кс/642/1803/23), якою надано у кримінальному провадженні №42022220000000502 дозвіл на проведення обшуку у приміщенні відділення поліції № 5 (м. Дніпро) Дніпропетровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченка, 7, а саме у службових кабінетах ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , а також інших приміщень вказаної будівлі, в яких знаходиться комп'ютерна техніка з ідентифікаційними ознаками: (IP=''101.4.163.242'',USR=''DPR_63096''), (IP=''101.4.163.121'', USR=''DPR_63110''), (IP=''101.4.163.242'', USR=''DPR_63134'') з метою відшукування та вилучення вказаної комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, електронних носіїв інформації (флеш накопичувачів), планшетних пристроїв, інших електронних пристроїв спеціального призначення, які використовували ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 для отримання інформації з ІТС ІПНПУ, а також мобільних терміналів зв'язку, якими останні користувались при вчиненні злочину та в яких з великою долею вірогідності наявна інформація щодо переписки з іншими правопорушниками щодо місця, часу та мотивів вчинення правопорушення, планування вчинення правопорушення, а також записних книжок, блокнотів, чернеток, та інших записів.
Крім того, як вбачається з Висновків службового розслідування, дисциплінарною комісією під час службового розслідування враховано результати проведених обшуків у службових кабінетах поліцейських Головного управління № 410 та № 411 ВП № 4 Дніпровського РУП ГУНП, в ході яких виявлено та вилучено копії: «Журналу № 1 реєстрацій та обліку статистичних карток підрозділу дізнання » за 2022 рік на 1-1 арк.; «Журналу № 1 реєстрацій та обліку статистичних карток підрозділу дізнання » ВП №5 ДРУП ГУНП на 32 арк; «Журналу обліку запитів та обробки інформації АРМ «Рубін»» на 13 арк.; а також супровідний лист № 43.5/1005 від 17.02.2021 та список користувачів «ІПНП» ВП № 5 ДРУП на 2 арк.; і рапорти № 43.5/8911 від 10.11.2022 на 1 арк., № 43.5/9510 від 08.12.2022 на 1 арк., та доручення від 18.03.2021, № 43/2291 на 2 арк., від 11.02.2022 № 43/945 на 2 арк., від 07.02.2020 №45/633 «Про ознайомлення поліцейських з методичними рекомендаціями» на 2 арк. Разом з тим, Дисциплінарною комісією безпосередньо під час перевірки навіть не вжито жодних заходів задля огляду зазначених журналів, рапортів та доручень.
За змістом Висновку службового розслідування (а.с.58 зворот т.1), єдиним самостійно вжитим Дисциплінарною комісією заходом були запити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 29.06.2023 за вих.№ 3713/103/05-2023 та до Харківської обласної прокуратури від 14.07.2023 за вих. № 4018/103/05-2023, направлених з метою отримання матеріалів, які можуть вплинути на проведення службового розслідування. Проте, у відповідь 19.04.2023 за вх. № 1414 до управління головної інспекції ГУНП надійшов лист з ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, в якому проінформовано про те, що копії ухвал на проведення обшуку були надані посадовим особам Дніпровського РУП ГУНП з долученням витягу з ЄРДР № 42022220000000502. Іншої інформації щодо причетності вказаних поліцейських до здійснення з корисливих мотивів не санкціонованого копіювання, обробки та передачі інформації про персональні дані цивільних осіб стосовно притягнення останніх до кримінальної або адміністративної відповідальності з ІКС «ІПНП України», в тому числі і відповіді з Харківської обласної прокуратури на момент завершення службового розслідування до Головного управління не находило.
Поряд з цим, в ході службового розслідування членами дисциплінарної комісії неодноразовим виїздом до ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП та Дніпровського РУП ГУНП не вдалося встановити наявність комп'ютерної техніки, з якої відповідно до ухвали суду про проведення обшуку здійснювався не санкціоноване копіювання, обробка та передача інформації про персональні дані цивільних осіб, але причини відсутності вказанної комп'ютерної техніки (яка не вилучалася під час обшуку) Дисциплінарною комісією не з'ясовувалися, а у Висновку комісія обмежилася лише зазначенням того, що в ході службового розслідування встановити причетність капітана поліції ОСОБА_1 (такод як і капітана поліції ОСОБА_2 , капітана поліції ОСОБА_6 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 ) до передачі інформації з ІКС «ПІНІІ України» третім особам не процесуальним шляхом не виявилось за можливе.
А з урахуванням пояснень ОСОБА_1 про її відсутність деякий час на робочому місце 24.03.2023 року з дозволу її безпосереднього начальника, Дисциплінарною комісією лише на підставі пояснень капітана поліції ОСОБА_2 та начальника сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 і заступника начальника сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП майора поліції ОСОБА_4 - було зроблено висновки про відсутність ОСОБА_1 без поважним причин на службі упродовж всього робочого дня 24.03.2023 року.
При цьому, Дисциплінарною комісією не первірялися: ні причини та період часу відсутності ОСОБА_1 на службі; ні табелі обліку використання робочого часу, що ведуться на підставі зданих пропусків або інших документів; ні відомості автоматизованої системи обліку приходу/уходу працівників, або журнали, у яких працівники ставлять свій підпис під час приходу на роботу, тощо. Також Дисциплінарною комісією навіть не з'ясовувалося і не відображалося у Висновку службового розслідування про наявність/відсутність документального підтвердження відсутності позивача на службі упродовж всього робочого дня 24.03.2023 року, якими може бути: акт, яким зафіксовано відсутність; доповідні та службові записки безпосереднього керівника; перевірка причин відсутності позивача, тощо.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів визнає беззаперечно підтвердженим, що висновки відповідача про наявність в діях інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 ознаків дисциплінарних проступків (а.с.60звор.-61 т.1), що виразилося у нездійсненні виходу з ІКС «ІПНП України» після завершення роботи та тимчасового залишення робочого місця, зберіганні логіну та паролю від ІКС «ІПНП України» у доступному для інших місці, а також не виходу на службу ОСОБА_1 24.03.2023 - фактично ґрунтуються лише на: отриманій від ТУ ДБР інформації; змісті ухвали на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 42022220000000502; отриманих під час проведених обшуків пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 ; а також на наданих під час службового розслідування пояснень: інспекторів ІІ категорії сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ; заступника начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції ГУНП капітана поліції ОСОБА_13 , начальника Дніпровського РУП ГУНП полковника поліції ОСОБА_14 , начальника сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 , заступника начальника сектору інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП майора поліції ОСОБА_4 , якими не підтверджено вчинення капітаном поліції ОСОБА_1 (також як і іншими поліцейськими ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ) дисциплінарного проступку, з приводу якого було призначено службове розслідування.
В аспекті наведеного, колегія суддів вважає недостатнім лише формальне посилання відповідача у цьому спірному випадку на положення Закону України «Про національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, і на наказ Національної поліції України від 09.08.2022 року № 568 «Про деякі питання посилення варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», які хоча і є загальновстановленими, але не містять у собі конкретно визначеного опису порушення позивачем принципів діяльності поліції в умовах воєнного стану та вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, та призвели до приниження авторитету Національної поліції України, а відповідно, не можуть слугувати доказами скоєння позивачем у даному конкретному випадку проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам, підриває довіру до нього як до правоохоронця та носія влади. Тим більш, що у посиланнях відповідача на Внутрішній розпорядок дня поліцейських та на наказ № 568 не конкретизовано навіть пункти цих нормативних актів, які нібито були порушені позивачем.
За вказаних вище обставин, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції у цій справі про те, що в основу висновку службового розслідування було покладено не належні докази і дисциплінарною комісією не було під час службового розслідування встановлено наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (діях чи бездіяльності) позивача ОСОБА_1 , з приводу якого було призначено службове розслідування, а відповідачем при звільненні позивача чітко не визначено які конкретно визначені положення законів України чи інших нормативно-правових актів порушення були порушені позивачем, що є підставою для задоволення заявлених у цій справі ОСОБА_1 позовних вимог про визнання протиправними і скасування пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 №1368 к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» та наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 31.07.2023 №527 о/с «По особовому складу», з поновленням капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, та стягненням на її користь середнього заробітку з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Зазначені висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги відповідача, яким також не підтверджено належними доказами дотримання дисциплінарною комісією під час проведення службового розслідування встановлених Дисципінарним Статутом та Порядком № 893 вимог діяльності із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Дійсно, згідно п.1 та п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі -Закон №580-VIII) поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва. А відповідно до пунктів 1, 8 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (Дисциплінарний статут), службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст.18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; та знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ні у затвердженому 21.07.2023 року начальником ГУНП в Дніпропетровській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_15 . Висновку про результати службового розслідування (а.с.56-64 т.1), ні в оскаржуваних у цій справі наказах Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 №1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» (а.с.65-67 т.1) та від 31.07.2023 №527 о/с «По особовому складу» (а.с.43 т.1) - не наведено конкретно встановлених фактів, якими б було підтверджено недотримання позивачем принципів діяльності поліції в умовах воєнного стану та вчиненні нею дій не сумісних з вимогами, які пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, які призвели до приниження авторитету Національної поліції України, тобто у скоєнні позивачем ОСОБА_1 проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї основним обов'язкам та підриває довіру як до правоохоронця та носія влади.
Доводи апеляційної скарги відповідача, які є лише власним помилковим розумінням положень чинного законодавства та його застосування до спірних правовідносин, колегія суддів не може брати до уваги виходячи з нижченаведеного.
Згідно з абзацами третім та четвертим пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом. Проте, вказаних фактів відповідачем по справі під час службового розслідування не встановлено.
Дисциплінарною комісією під час службового розслідування, а відповідачем при винесенні оскаржуваних у цій справі, взагалі не досліджувалися та не бралися до уваги затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2017 №676 Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» (Положення №676), яким саме і врегульовано умови та порядок користування технічними і програмними засобами, призначеними для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення, а також встановлені застереження про відповідальність у разі порушення зазначених Положень №676.
Зокрема, розділом IV Положення №676 визначено не тільки перелік користувачів системи ІПНП, їх ідентифікація, авторизація та підтвердження цілісності даних, що обробляються в системі ІПНП (п.3), а і зауважено на фіксацію у спеціальному електронному архіві кожної дії користувача щодо отримання інформації з інформаційних ресурсів системи ІПНП та на заборону користувачам системи ІПНП розголошувати у будь-який спосіб інформацію, яка їм стала відома у зв'язку з виконанням посадових обов'язків (пункти 5-6)
Крім того, Положення №676 не містить жодних застережень щодо необхідності виходу користувача із системи кожного разу по завершенню роботи у зв'язку з автоматичним збереженням його логіну та паролю для входу в систему.
Отже, Положенням №676 нормативно закріплює обов'язок користувачів системи ІПНП саме не розголошувати отриману інформацію та не встановлює відповідальність у випадку доступу до системи ІПНП третіх осіб без вини самого користувача, що з урахуванням описаної у розділі V цього Положення структури системи ІПНП, її розміщення і забезпечення автоматизованої роботи, електронної комунікації мережі доступу, тощо - колегія суддів визнає, що позивачем не допущено порушення нормативно-правового акту, яким врегульовано використання інформаційно-комунікаційної системи мережі Міністерства внутрішніх справ України, а пояснення позивача про автоматичне збереження на робочому комп'ютері її електронного ідентифікатора та вільного доступу до цього комп'ютера без її відома інших користувачів системи ІПНП є такими, що заслуговують на увагу та мають бути враховані судом.
Колегія суддів також зазначає, що матеріали службового розслідування не містять жодних доказів, які б спростовували надані під час службового розслідування пояснення позивача в частині можливості використання іншими співробітниками поліції за її відсутності на робочому місці, шляхом входу в систему з комп'ютера (яким користувалася позивач) під її автоматично збереженим у системі логіном. Наданим твердженням позивача під час проведення службового розслідування оцінка надана не була надана взагалі, а сама позивач не визнала обставини здійснення ним збирання інформації про осіб, не пов'язаної зі здійсненням функціональним обов'язків, однак ці факти дисциплінарною комісією були залишена поза увагою.
Оскільки до повноважень повноважень позивача, як інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області не входить забезпечення комплексної системи захисту інформації, конфіденційності, цілісності, та здійснення заходів, спрямованих на захист інформації від несанкціонованих дій (у тому числі з використанням комп'ютерних вірусів), які можуть призвести до її випадкової або умисної модифікації чи знищення, а згідно п.9 розділу V Положення №676 контроль за дотриманням вимог законодавства України в сфері захисту інформації під час використання ІПНП здійснює керівник підрозділу, де експлуатується центральний програмно-технічний комплекс, колегія суддів вважає, що з урахуванням доступу до робочих комп'ютерів сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області необмеженої кількості користувачів, на позивача не може покладатися відповідальність за доступ у її відсутності та без її відома сторонніх осіб до системи ІПНП.
Вказані у попередньому абзаці висновки колегії суддів фактично підтверджуються і висновками досудового слідства у кримінальному провадженні № 42022220000000502, по якій ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04 червня 2024 року у зв'язку із закриттям кримінального провадження постановою слідчого від 17.05.2024 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України «встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення» повернуто вилучені 21.06.2023 під час проведення обшуку у відділенні поліції № 5 (м. Дніпро) Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області копій журналів, супровідних листів, рапортів, доручень, а також чорнового варіанту Методичних рекомендацій, відомостей персонального додаткового обліку єдиної інф.системи МВС, та чорнових записів.
Посилання відповідача на затверджені головою Національної поліції України від 24.01.2020 № 1026/01/27-2020 Методичні рекомендації щодо порядку надання права доступу користувачам до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», колегія суддів визнає недоречними та такими, о не повинні братися судом до уваги, оскільки:
- по-перше, вказаними Методичними рекомендаціями передбачена персональна дисциплінарна, адміністративна та кримінальна відповідальність за вчинені діяння, що призвели до порушень прав і свобод людини, пов'язаних з обробкою інформації в системі ІПНП (пункт 1 розділу ІХ), що у даному випадку ні під час службового розслідування ні відповідачем під час винесення оскаржуваних у цій справі наказів - не було встановлено;
- а по друге, вказані Методичні рекомендації не є нормативно-правовими актами та не можуть визначати права та обов'язки поліцейських, носять дорадчий характер, а тому, відповідно, недотримання поліцейськими цих Методичних рекомендацій не може бути підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Також доводами апеляційної скарги відповідача не спростовано висновки суду першої інстанції в частині неналежності доказів про безпідставну відсутність позивача на службі 24.03.2023, також як і не доведено безпідставність посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.03.2020 по справі №459/2618/17 стосовно доказування відсутності працівника на роботі певними доказами, якими можуть бути доповідна записка безпосереднього начальника працівника на ім'я керівника підприємства, складений комісією (з не менш як трьох осіб) акт про відсутність працівника на робочому місці, а також табель обліку робочого часу з фіксацією відсутності працівника. Колегія суддів вважає, що перелічені докази відсутності позивача на роботі не можуть підмінятися лише наданими через три місяця після події (24.03.2023) поясненнями капітана поліції ОСОБА_2 та безпосередніх керівників позивача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які працюють в цьому є секторі інформаційної підтримки Дніпровського РУП ГУНП та які також були притягнуті до дисциплінарної відповідальності оскаржуваним у цій справі наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 №1368к.
Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів визнає, що наведені у висновку службового розслідування та в оскаржуваних у цій справі наказах відповідача твердження щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку є лише припущенням, яке не підтверджено належними та допустимими доказами, та відповідно, не дають безумовних підстав для застосування до позивача найсуворішого з дисциплінарних стягнень звільнення зі служби в поліції.
Оскільки, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків, колегія суддів визнає, що при недоведеності вчинення поліцейським порушення службової дисципліни у розумінні ст.1 Дисциплінарного статуту, до нього не можуть бути застосовані жодні із визначених ст.13 Дисциплінарного статуту видів дисциплінарних стягнень.
Таким чином, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача як в частині скасування законного та повністю обґрунтованого рішення суду першої інстанції про визнання протиправними і скасування пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 24.07.2023 №1368к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Дніпровського РУП ГУНП» та наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 31.07.2023 №527 о/с «По особовому складу», з поновленням капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, так і в частині похідних вимог позивача про присудження на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при вирішенні яких судом першої інстанції правильно застосовано положення: п.2, абз.3 п.3, п.5, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100; п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; п.9 Розділу 1 і аб.1 п.6 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України 06.04.2016 року №260, а також обґрунтовано враховано долучену до матеріалів адміністративної справи довідку № 210 від 07.08.2023 року (а.с. 24-25 т.1). Апеляційним судом не встановлено неправильності розрахунку судом суми середнього заробітку у розмірі 177 193,38 грн (без проведення обов'язкових відрахувань податків і зборів), яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу за період з 02.08.2023 по 26.03.2024 (включно).
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов