18 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5640/24
Головуючий суддя І інстанції - Бондар М.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року в адміністративній справі №160/5640/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 01.01.2023 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 01.01.2023.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - було повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що відносини сторін щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану за липень 2022 року виникли з 01.07.2022, тобто до набрання чинності норми Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, а тому, строк звернення за цією вимогою не обмежений будь-яким строком. Щодо відносин, які виникли після 19.07.2022 року та поважності пропуску строку подання позовної заяви, то позивачем було зазначено, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався, коли ознайомився з ухвалою та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/15022/22.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було виконано вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року, якою адміністративний позов позивача було залишено без руху у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції до 19.07.2022 року, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Між тим, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 скасовано з 30 червня 2023 року.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, але з урахуванням строку дії карантину, останній завершився 30 вересня 2023 року.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин виступає правомірність зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 01.07.2022 року по 01.01.2023 року.
Відтак, з огляду на вказані правові приписи, спірні правовідносини в частині правомірності зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць за період з 01.07.2022 року по 18.07.2022 року не обмежуються строком звернення до суду, що свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо правомірності повернення адміністративного позову позивача в цій частині.
Що стосується решти позовних вимог, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом по даній справі позивач звернувся до суду першої інстанції 26.02.2024 року, що підтверджується конвертом, яким адміністративний позов був надісланий до суду першої інстанції, тобто адміністративний позов в частині позовних за період з 19.07.2024 року по 01.01.2023 року був поданий позивачем поза межами строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 направлена на електронну пошту позивача, яка вказана у позовній заяві 11.03.2024, що підтверджується електронним витягом.
Факт отримання наведеної ухвали 11.03.2024 року позивачем не спростовується.
Між тим, станом на 26.03.2024 року позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху від 05.03.2024, а також не надано клопотання про продовження строку для усунення недоліків.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, наведеними приписами КАС України визначено, що у випадку залишення адміністративного позову без руху з підстав пропуску строку звернення до суду, поновлення такого строку здійснюється виключно за заявою позивача, яка має бути подана у встановлені судом строки.
Неподання такого клопотання або визнання неповажними підстави пропуску строку покладає на суд обов'язок повернути адміністративний позов позивачу.
Як вже зазначалось, позивачем після отримання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 року заява про поновлення строку на подання адміністративного позову, як то передбачено ст. 123 КАС України не подавалась, що зумовлює правомірність повернення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 19.07.2022 по 01.01.2023 року.
При цьому, наведені позивачем обставини, які на переконання позивача, зумовлюють поважність пропуску строку на подання адміністративного позову, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки прийняття спірної ухвали було обумовлено саме неподанням заяви про поновлення строку на подання адміністративного позову, як то передбачено ст. 123 КАС України.
Відповідно до ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є :1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 308, ст. 310, ст. 316, ст. 320 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року в адміністративній справі №160/5640/24 - скасувати в частині повернення адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 18.07.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 та зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 01.07.2022 по 18.07.2022 року в цій частині матеріали справи №160/5640/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року в адміністративній справі №160/5640/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку в частині задоволених вимог не підлягає на підставі ч. 2 ст. 328 КАС України.
В іншій частині постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова