24 липня 2024 р. Справа № 520/14314/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2024, суддя Бідонько А.В., по справі № 520/14314/24
за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області
до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа ОСОБА_1
про визнання протиправною та скасування постанови,
Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Д.В. ВП № 74362672 від 16.05.2024 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Боржник у межах своїх повноважень вживав заходи щодо виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Із матеріалів справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі № 520/3614/23 зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за період 24.02.2022-31.12.2022 пропорційно реально відпрацьованому часу, провівши обчислення, нарахування та виплату додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць; зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за період 01.01.2023-20.01.2023 пропорційно реально відпрацьованому часу, провівши обчислення, нарахування та виплату додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі 10000 грн. в розрахунку на місяць.
20.11.2023 Харківським окружним адміністративним судом у справі видано виконавчі листи.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Д.В. від 07.03.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 74362672 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду виданого 20.11.2023 по справі № 520/3614/23 про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 за період 24.02.2022-31.12.2022 пропорційно реально відпрацьованому часу, провівши обчислення, нарахування та виплату додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у розмірі 30000 грн. в розрахунку на місяць.
01.04.2024 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов лист від Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області, відповідно до якого зазначено, що з метою забезпечення надходження коштів для оплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області 24.10.2023 за № 51.06-241/ССО письмово звернулося до розпорядника бюджетних коштів нижчого (другого) рівня - Голови Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Після надходження відповідних бюджетних асигнувань Територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області буде здійснено виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди.
16.05.2024 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Д.В. за невиконання рішення суду в повному обсязі накладено на боржника Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.
Позивач, вважаючи неправомірною постанову відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду у справі № 520/3614/23 в частині виплати належної стягувачу суми не виконано боржником без поважних причин, у зв'язку з чим оскаржувана постанова відповідача є правомірною.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналіз наведених норм свідчить, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, якими можуть визнаватись обставини, що створили об'єктивні перешкоди для виконання зобов'язання.
Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, на момент прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.
При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
У свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі № 520/3614/23 Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області видало наказ № 233 від 17.11.2023 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 305357,14 грн.
З метою забезпечення надходження коштів для виплати вказаної суми додаткової винагороди Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області 24.10.2023 звернулось до Голови Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Як повідомлено позивачем, виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди на виконання вказаного судового рішення буде проведена після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Положеннями ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1051/0/15-19 затверджено Положення про Службу судової охорони, відповідно до п. п. 1, 2, 4, 9, 10 якого Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Служба підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Служба складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів (територіальні управління) Служби. Фінансування Служби здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Територіальні підрозділи (територіальні управління) Служби утворюються як юридичні особи, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
У свою чергу, відповідно до п. 6 Положення Про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, Державна судова адміністрація України відповідно до визначених завдань: 1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених законом; 2) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь; 3) готує бюджетний запит.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Частиною 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до ст. ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Із матеріалів справи встановлено, що кошторис Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на 2024 рік містить видатки за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у розмірі 1000 грн.
Раніше, з метою забезпечення надходження коштів для виплати вказаної суми додаткової винагороди Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області 24.10.2023 звернулось до Голови Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
У свою чергу Служба судової охорони листом № 30/01.30-02.2-2030 від 15.11.2023 зверталась з питання збільшення видатків Державного бюджету України на 2024 у частині фінансового забезпечення співробітникові Служби щодо реалізації положень ст. 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та на виконання судових рішень з виплат додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у відповідь на що Міністерство фінансів України листом № 08020-01-3/34132 від 08.12.2023 повідомило, що у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
Також, Міністерством фінансів України зазначено, що забезпечення функціонування Служби здійснюється в межах видатків, затверджених у Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та, функціонування органів і установ системи правосуддя», головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація У країни.
У Державному бюджеті України на 2024 Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» передбачено призначення в обсязі 10 млн грн.
Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.
При цьому, як встановлено судовим розглядом, безпосереднім кошторисом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на 2024 в частині видатків за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" передбачено виділення коштів у розмірі 1000 грн.
Отже, Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, вживало залежні від нього заходи щодо виконання рішення суду, з огляду на що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У ході судового розгляду встановлено, що про вказані вжиті заходи щодо виконання судового рішення Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області повідомляло державного виконавця, у тому числі листом від 20.03.2024 із наданням доказів на підтвердження обставин, на які посилався позивач.
Таким чином, на момент прийняття рішення щодо застосування до позивача штрафу за невиконання рішення суду в повному обсязі без поважних причин у державного виконавця була наявна інформація про вжиті позивачем заходи щодо виконання рішення суду у справі № 520/3614/23.
Разом з тим, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу державним виконавцем не надана належна оцінка повідомленим боржником причинам невиконання рішення суду та обставинам, що створили перешкоди для виконання зобов'язання.
При цьому, висновки про неповажність причини невиконання рішення суду державним виконавцем зроблені без оцінки дій, які вживав боржник з метою повного виконання судового рішення, зокрема, здійснення нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 305357,14 грн., та звернення з метою забезпечення виплати нарахованої суми до розпорядника бюджетних коштів про виділення додаткових коштів.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена відповідачем без належного дослідження обставин виконання судового рішення, причини невиконання у повному обсязі судового рішення позивачем, з огляду на що є такою, що підлягає скасуванню, оскільки є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області - задовольнити
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 по справі № 520/14314/24 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шарової Дар'ї Валеріївни № 74362672 від 16.05.2024 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло