23 липня 2024 р.Справа № 642/64/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.06.2024 (головуючий суддя І інстанції: Гримайло А.М.) по справі № 642/64/24
за позовом ОСОБА_1
до старшого інспектора ВБДР УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Бондаренка Юрія Миколайовича , Департаменту патрульної поліції третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 000763 від 27.12.2023, винесену старшим інспектором ВБДР УПП у Харківській області ДПП капітаном поліції Бондаренком Ю.М., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що відповідачем безпідставно притягнуто його до відповідальності за наявність тріщини лобового скла в зоні дії склоочисників, оскільки остання не погіршувала прозорість скла та жодним чином не обмежувала оглядовість з місця водія. Вказував, що на законодавчому рівні не закріплено, що тріщина на склі є технічною несправністю транспортного засобу при наявності якої заборонено експлуатацію транспортного засобу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05.06.2024 позов задоволено.
Департамент патрульної поліції (далі відповідач 1) не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не вірно надано оцінку обставинам справи, оскільки не враховано, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч.2 ст. 121, а не за ч.1 цієї статті КУпАП.
Звертає увагу, що наявність тріщин на лобовому склі свідчить про невідповідність технічного стану транспортного засобу, який використовувався позивачем для перевезення пасажирів вимогам стандарту. Вказані обставини зафіксовані відеозаписом з нагрудної камери, який надавався суду першої інстанції та визнаються позивачем.
Отже інспектором поліції правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Старший інспектор ВБДР УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Бондаренко Ю.М. (далі - відповідач 2), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - третя особа) не подали відзиви на апеляційну скаргу.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав заяви з проханням розглядати справу за відсутності позивача та його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 27.12.2023 інспектором ВБДР УПП в Харківській області ДПП капітан поліції Бондаренком Ю.М. винесено постанову серії БАД № 000763, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.
Згідно постанови, 27.12.2023 о 14:50 по вул. Новоолешківська, 19 смт. Пісочин, Харківська область, водій ОСОБА_1 керував автобусом Богдан А 069.21, д.н.з. НОМЕР_1 за маршрутом Санаторій «Роща»-Харків, технічний стан якого не відповідає вимогам стандарту, що стосується безпеки дорожнього руху, а саме: на вітровому склі колісного транспортного засобу мається тріщина вітрового скла в робочій зоні склоочисників, чим порушив вимоги пункту 31.1 ПДР та пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 121 КУпАП (а.с. 52).
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність тріщин на вітровому склі в зоні дії склоочисників транспортного засобу не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 31.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем 1 надано до суду DVD-RW диск з відеозаписом з нагрудної камери.
Суд першої інстанції, дослідивши відеозапис з місця вчинення адміністративного правопорушення, встановив наявність тріщини на лобовому склі в зоні роботи склоочисників. Наявність такого недоліку визнається також позивачем.
Водночас, суд першої інстанції зазначив, що наявність тріщини на лобовому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 КУпАП, становлять дії водія щодо керування транспортним засобом, що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, який:
- має несправності, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП;
- за технічним станом не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
У спірній постанові чітко зазначено, що зміст виявленого правопорушення полягав у тому, що ОСОБА_1 керував автобусом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а саме - п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що поліцейським виявлено технічні несправності, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП, колегія суддів вважає помилковим.
Перевіряючи обґрунтованість висновку поліцейського про невідповідність транспортного засобу позивача п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, колегія суддів враховує, що у розділі 6 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану колісного транспортного засобу.
Відповідно до п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
За таких обставин, висновок у спірній постанові про те, що обладнання транспортного засобу, яким керував позивач, не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, є правильним. Дії позивача щодо керування таким транспортним засобом є порушенням, яке тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Також колегія суддів враховує, що єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п. 31.4 Правил дорожнього руху.
Посилання на такі технічні несправності як наявність тріщини на вітровому склі в зазначеному пункті Правил дорожнього руху дійсно відсутні.
Разом з тим, колегія суддів повторно наголошує на тому, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Зазначеною нормою права встановлені заходи відповідальності для окремої категорії водіїв - які керують транспортними засобами, що використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів. Для таких водіїв встановлені додаткові підстави, окрім визначених у ч. 1 ст. 121 КУпАП, за наявності яких рух транспортного засобу забороняється.
На відміну від ч. 1 ст. 121 КУпАП, положення ч. 2 ст. 121 КУпАП передбачають накладення штрафу також за керування транспортним засобом, який не відповідає вимогам стандартів (а не лише за керування транспортним засобом, технічні несправності якого виключають можливість експлуатації транспортних засобів відповідно до встановлених правил).
Отже, виявивши тріщину на вітровому склі транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, відповідач 2 правомірно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та наклав штраф, передбачений ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Слід зазначити, що п. 31.5 Правил дорожнього руху передбачає, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Пункти 9.9, 9.11 Правил дорожнього руху передбачають підстави для увімкнення аварійної світлової сигналізації, а у разі її відсутності або несправності - встановлення знаку аварійної зупинки або миготливого червоного ліхтаря.
Колегія суддів враховує протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 01715-00846-23 від 12.10.2023, виданий щодо транспортного засобу МЗ, Богдан А-069.21, д.н.з. НОМЕР_1 , яким після технічного контролю визнано такий ТЗ технічно справним, дата чергового проходження обов'язкового технічного контролю - не пізніше 12.04.2024 (а.с. 10).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що належними діями позивача у разі утворення тріщини на лобовому склі в дорозі, які б свідчили про дотримання ним Правил дорожнього руху і унеможливлювали притягнення його до відповідальності, є продовження руху якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту з дотриманням запобіжних заходів, передбачених п.п. 9.9, 9.11 цих Правил.
Водночас, матеріали справи не містять доказів, що на час зупинки транспортного засобу поліцейським, рух ТЗ здійснювався з увімкненою аварійною світловою сигналізацією або із встановленим знаком аварійної зупинки чи миготливим червоним ліхтарем.
Також, відповідно до ч. ч. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, встановлено особу позивача, роз'яснено його права, з'ясовано обставини правопорушення та вислухані пояснення позивача.
Таким чином, наявні в справі докази свідчать про розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції з дотриманням порядку, передбаченого Інструкцією № 1395 .
Крім того, інспектором поліції повідомлено позивачу причину зупинки ТЗ, а саме рух автобусу з очевидними ознаками не відповідності технічного стану і обладнання транспортного засобу вимогам стандартів.
Натомість, висновки суду першої інстанції щодо не роз'яснення ОСОБА_1 причини зупинки ТЗ не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується доводами апелянта, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 27.12.2023 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.
Натомість, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, доказам, наявними в матеріалах справи та ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 286, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05.06.2024 по справі № 642/64/24 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова