Справа №760/4325/24 Суддя І інстанції - Застрожнікова К.С.
Провадження № 33/824/2949/2024 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
19 липня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сіренка М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2024, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2024, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000(сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, зі стягненням судового збору в дохід держави у розмірі 605, 60 грн.
Постановою суду встановлено, що 08.02.2024 року о 23 год. 25 хв. у м. Києві по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 61, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI Sonata д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, сповільнення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога водій відмовився, що зафіксовано на боді камеру 472006, 472689, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді, захисник Сіренко М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови, просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2024 та закрити справу на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід до розгляду зазначеної справи, не надано правової оцінки тим доказам, які надано поліцейським, не взято до уваги доводи та докази сторони захисту.
Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не умисно відмовився від огляду, оскільки не розумів наслідків відмови від проходження огляду, будучи цілком впевненим, що такі його дії не є протиправними й він діє в рамках закону. В подальшому, коли ОСОБА_1 усвідомив наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, то виявив бажання пройти огляд у медичному закладі, після чого поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що на нього складено протокол, а в подальшому роз'яснили ОСОБА_1 , що він має право самостійно пройти огляд у медичному закладі. Цього ж дня, ОСОБА_1 самостійно, в присутності працівників поліції, пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння, відповідний висновок долучено до матеріалів справи.
Зважаючи на вищевказані обставини, захисник вказує, що у справі відсутні докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку пройшов відповідний огляд у медичному закладі, а тому вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апелянт зазначає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачиться на користь такої особи.
З урахуванням зазначеного захисник вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП, так як його вину поліцейським не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Сіренка М.Ю., які підтримали апеляційну скаргу, та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи в повному обсязі, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №860184, згідно якого 08.02.2024 року о 23 год. 25 хв. у м. Києві по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 61, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HYUNDAI Sonata д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, сповільнення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога водій відмовився, що зафіксовано на боді камеру 472006, 472689, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала і безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і який він підписав протокол без жодних зауважень.
В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що після того, як ОСОБА_1 було зупинено, працівник поліції виявив у нього ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога. При цьому працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 наслідки відмови, а саме порушення ним у разі відмови п.2.5 ПДР України, за що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 пояснив, що відповідність йому зрозуміла та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога. Права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, було роз'яснено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не умисно відмовився від огляду, а лише тому, що не розумів наслідків відмови від проходження огляду, є безпідставними, та такими, що спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, де ОСОБА_1 роз'яснювали наслідки за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, відповідальність йому була зрозуміла.
Більш того, з метою перевірки доводів апеляційної скарги, в судовому засіданні був допитаний працівник поліції ОСОБА_2 , який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , який пояснив, що 08 лютого 2024 року вони отримали наказ від командира свого підрозділу прибути на вул. Гетьмана Павла Скоропадського, буд. 61 в м. Києві. На тому місці екіпаж поліції зупинив автомобіль HYUNDAI Sonata д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Так як у того екіпажу було інше службове завдання, їхній екіпаж попросили підстрахувати колег, під'їхати розібратись в ситуації, оскільки у водія були ознаки наркотичного сп'яніння, і попросили завезти ОСОБА_1 до лікаря-нарколога. Приїхавши на місце події, вони оглянули ОСОБА_1 , поспілкувались з ним, виявили у нього ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонували пройти огляд, втім ОСОБА_1 відмовився їхати до лікаря-нарколога та у зв'язку з цим на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення п.2.5 ПДР України.
Працівник поліції пояснив, що по спілкуванню ОСОБА_1 з попереднім екіпажем йому відомо те, що вони виявили у нього ознаки наркотичного сп'яніння, втім у них не було часу завести його до закладу охорони здоров'я та вони звернулись до командира, що їм робити в цій ситуації і командир звернувся до їхнього екіпажу, щоб вони виїхали на місце зупинки ОСОБА_1 і розібрались в ситуації. ОСОБА_2 вказав, що по приїзду він сам особисто виявив у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонував йому проїхати до медичного закладу для проходження огляду, втім ОСОБА_1 відмовився. На таку відмову знову було запропоновано поїхати до лікаря та надано достатній час подумати, більш того була роз'яснена відповідальність за відмову від проходження огляду, однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі, посилаючись виключно на наближення комендантської години, а не будь - які інші причини. На це знову було повідомлено, що в такому разі буде складено протокол про адміністративне правопорушення, проти чого не заперечив ОСОБА_1 .
Також працівник поліції пояснив, що йому особисто від його колег не відомо про те, що вони говорили ОСОБА_1 , що він може самостійно звернутись до медичного закладу та пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, про це вже в судовому засіданні він почув зі слів самого ОСОБА_1 . Він особисто цього не роз'ясняв і не міг роз'яснювати, оскільки згідно закону у водія, який відмовився від проходження огляду на стан спяніння, тобто порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відсутнє право самостійного проходження такого огляду в медичній установі.
Працівник поліції вказав, що увесь процес спілкування з ОСОБА_1 знято на нагрудні відеокамери, з яких чітко вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема, неприродна блідість обличчя, сповільнене спілкування, які дали підстави запропонувати йому проти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що він відмовився. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, про що він під відеозапис написав відповідну розписку та комусь дзвонив, щоб забрали авто.
З урахуванням переглянутого відеозапису та пояснень працівника поліції ОСОБА_2 , який підтвердив обставини вчинення адміністративного правопорушення, твердження апелянта, про те, що вину ОСОБА_1 поліцейським не доведено належним чином, а обґрунтовано лише на припущеннях, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду спростовуються дослідженими під час апеляційного розгляду доказами, в тому числі і зафіксованою на відеозаписі поведінкою та поясненнями ОСОБА_1 .
Та обставина, що у подальшому ОСОБА_1 , не дивлячись на те, що був усунутий від керування транспортним засобом протягом 24 годин, проте, сів за кермо і продовжив рух, та був зупинений іншим патрулем працівників поліції за іншою адресою, з якими за їх пропозицією все ж таки, пройшов огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, то ця обставина ніяким чином не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності за відмову від проходження огляду, зафіксовану в даних матеріалах справи.
Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, за порушення вимог п.2.5 ПДР України, що підтверджується матеріалами справи.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП яка є безальтернативною.
Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Сіренка М.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2024, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал