справа №759/13397/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/4915/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
22 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021000000000741 від 02 червня 2021 року задоволено.
Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування до 07 серпня 2024 року включно та постановлено утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого відмовити.
Уважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021000000000741 здійснює ГСУ НП України, який за відкритими даними офіційного вебсайту Національної поліції України розташований за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10, а відтак даний орган досудового розслідування не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Святошинського районного суду м. Києва і, як наслідок, процесуальними повноваженнями слідчого судді вказаного суду не охоплюється розгляд клопотань в межах кримінальних проваджень, які розслідуються цим органом досудового розслідування.
Уважає повідомлену ОСОБА_7 підозру необґрунтованою, оскільки до клопотання не додано жодного вагомого доказу кримінальних правопорушень, які покладаються у вину ОСОБА_7 , при цьому, додані до клопотання матеріали слідчих, процесуальних та негласних слідчих дій ні окремо, ні у сукупності між собою не підтверджують вини підозрюваного ОСОБА_7 .
Також вказує, що 07 травня 2024 року за місцем мешкання ОСОБА_7 було проведено обшук житла, під час якого ніяких заборонених речей вилучено не було, отже прямих доказів його вини взагалі не здобуто.
Звертає увагу на неналежність доказів з огляду на відсутність об'єктивних даних, що будь-які дії ОСОБА_11 спрямовані на зберігання з метою збуту наркотичних засобів, а також на те, що НСРД проведені з порушенням вимог КПК, оскільки до матеріалів клопотання не долучено жодної постанови слідчого про проведення будь-якої НСРД, відсутні ухвали суду про дозвіл на проведення НСРД.
Зауважує, що ОСОБА_7 позитивно характеризується, має постійне місце проживання, тісні соціальні зв'язки, раніше не судимий, не планує переховуватись від органів досудового розслідування або суду.
Посилається на відсутність об'єктивних підстав вважати, що є ризики, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, впливати на свідків даного кримінального правопорушення з метою зміни їх показань, враховуючи запроваджений на території України правового режиму воєнного стану ОСОБА_7 не має реальної можливості змінити місце проживання, виїхати за кордон або іншим чином переховуватись від органів слідства або суду; всі свідки обставин, які покладаються у вину ОСОБА_7 , вже допитані органом досудового розслідування, прокурором не зазначено, що є інші особи, які можуть в подальшому бути допитані в якості свідків.
Вказує, що на момент розгляду клопотання ні ОСОБА_11 , ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_13 оголошено в розшук не було та, не зважаючи на той факт, що після обрання запобіжного заходу пройшло два місяці часу, ні з одним з підозрюваних не було проведено жодної слідчої дії.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021000000000741 від 02 червня 2021 року за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 321 КК України; ОСОБА_7 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 321 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 321, частиною першою статті 263, частиною першою статті 309 КК України; ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною п'ятою статті 27, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 321 КК України.
07 травня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 321 КК України.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 травня 2024 року у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 липня 2024 року.
Постановою заступника Генерального прокурора у вказаному кримінальному провадженні продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 07 серпня 2024 року.
01 липня 2024 року до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_10 , про продовження щодо підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12021000000000741, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 червня 2021 року.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021000000000741 від 02 червня 2021 року задоволено.
Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування до 07 серпня 2024 року включно та постановлено утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри, на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
А також слідчим суддею враховано як покарання, яке може бути призначене у разі визнання підозрюваного ОСОБА_7 винним у вчинені інкримінованого йому злочину, тяжкість злочину, так і дані про особу підозрюваного, що свідчить про високу ймовірність існування ризиків того, що підозрюваний може переховуватись від суду, побоюючись настання кримінальної відповідальності у випадку доведеності його винуватості.
При цьому для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні процесуальних та слідчих (розшукових) дій, обґрунтованість та необхідність яких перевірена та підтверджена в судовому засіданні матеріалами клопотання.
Крім того, слідчий суддя врахував особу підозрюваного, стан його здоров'я, вік, особливості його життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінального правопорушення (спосіб, місце, час вчинення, тяжкість наслідків, тощо), а також відсутність як обставини, так і підстав вважати, що підозрюваний не може утримуватися в арештному домі/іншому місці утримання осіб під вартою.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що для закінчення досудового розслідування необхідно провести та завершити слідчі та процесуальні дії, а саме: зняти гриф секретності з клопотань, ухвал суду, доручень та інших матеріалів, на підставі яких проведені негласні слідчі (розшукові) дії та долучити їх до матеріалів кримінального провадження; звернутись до Київського апеляційного суду з клопотанням та отримати ухвали щодо дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених в інших кримінальних провадженнях, а саме у кримінальних провадженнях №12020000000000674 від 13 липня 2020 року та № 42022102040000067 від 07 липня 2022 року; зібрати в повному обсязі матеріали, що характеризують осіб підозрюваних; виконати інші слідчі (розшукові), процесуальні дії, у проведенні яких з'явиться необхідність, направлені на звершення досудового розслідування у вказаному провадженні; за результатами проведення досудового розслідування ознайомити підозрюваних та їх захисників з матеріалами кримінального провадження, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України, в сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, а саме: його вік, стан здоров'я, відсутність відомостей щодо неможливості його перебування під вартою, міцність соціальних зв'язків та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені пунктами 1, 2, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28, частиною четвертою статті 321 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді посилання апелянта на неналежність та недопустимість долучених до клопотання доказів, які, на думку скаржника, є сумнівними та не відносяться до особи підозрюваного, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження судом першої інстанції, підтверджується існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, та те, що підозрюваний, будучи на волі, вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 позитивно характеризується, має постійне місце проживання, тісні соціальні зв'язки, раніше не судимий, не планує переховуватись від органів досудового розслідування або суду не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Аргументи захисника про порушення правил підсудності під час розгляду клопотання Святошинським районним судом міста Києва ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
При цьому, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно зазначено, що згідно наказу Національної поліції України від 28 листопада 2023 року №1108 визначено місце розташування та проведення досудового розслідування слідчими ГСУ НП України, зокрема за адресою: бульв. Кольцова, 22А (Святошинський р-н).
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 182, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_3