23 липня 2024 року м. Київ
Справа № 760/18124/22
Провадження: № 22-ц/824/2078/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Мережко М. В., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Букіної О.М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення,
У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» (далі - ТОВ «Житло-Сервіс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , у рівних частинах на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 березня 2019 року. Між позивачем та відповідачами укладено договір №ПЯ8-6К про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01 квітня 2019 року. Відповідно до умов договору позивач зобов'язується надавати відповідачам послуги з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. В свою чергу відповідачі зобов'язувались сплачувати послуги у термін не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Товариство є виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також постачальником централізованого опалення для будинку. З метою виконання цих послуг товариством укладено договір з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» №4692-ННТ-41 від 29 вересня 2021 року - договір постачання природнього газу.
На підставі розпорядження КМДА № 1320 від 25 жовтня 2017 року встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення в розмірі 1 285 грн 96 коп. за гкал. Отже, заявник є постачальником централізованого опалення для будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Послуги надавались позивачем належним чином.
На час подання позову, квартира №6 не підключена до системи централізованого опалення, тому відповідно до законодавства позивач нараховує послугу лише з опалення місць загального користування відповідно до наказу №315 від 22 листопада 2018 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Відповідачі тривалий час не оплачують фактично надані послуги, у зв'язку з чим за період з 01 листопада 2021 року по 30 жовтня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі 8 192 грн 85 коп. за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.
З урахуванням наведеного, ТОВ «Житло-Сервіс» просило стягнути в рівних частинах із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житло-Сервіс» заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення в сумі 8 192 грн 85 коп. пропорційно до їх часток у праві власності на квартиру. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року позов ТОВ «Житло-Сервіс» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житло-Сервіс» заборгованість у розмірі по 4 096 грн 40 коп., з кожного.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без участі відповідачів, оскільки вони перебували за кордоном через військову агресію Російської федерації, з огляду на що вони не змогли скористатися правом на справедливий захист. Також вказали, що в Солом'янському районному суді міста Києва на розгляді знаходиться справа №760/22262/21 між тими ж сторонами з того ж предмету, проте за інший період. В даному провадженні суд витребував у ТОВ «Житло-Сервіс» копії креслень приміщень (отриманих після забудовника), в яких вказані параметри приміщень які опалюються у зимовий період (вартість опалення в яких включається в рахунки мешканців та орендарів житлового комплексу за адресою Протасів Яр, 8); розрахунок витрат, копії платіжних доручень за спожитий природний газ; перелік приміщень загального користування, за які нараховується оплата за опалення. Дана інформація надасть скаржникам можливість довести, що позивач незаконно нараховує такі суми за опалення місць загального користування.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Житло-Сервіс» заперечує проти апеляційної скарги та зазначає, що сторонам було направлено копію ухвали суду першої інстанції від 07 грудня 2022 року про відкриття провадження та копію позовної заяви, проте конверти повернулись до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання, що, на думку товариства, свідчить про належне повідомлення відповідачів. Також вказує, що 13 вересня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі №760/22262/21 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги було задоволено в повному обсязі, тому вважає, що посилання скаржників на дану справу є безпідставними.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року та від 20 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
03 липня 2024 року на підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду №498/06.1-01/24 у даній справі призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку із увільненням судді ОСОБА_4 від виконання службових обов'язків зі здійснення правосуддя у період з 01 липня 2024 року по 31 жовтня 2024 року, відповідно до наказу голови суду Головачова Я.В. від 24 червня 2024 року №463-ОС.
Того ж дня відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у даній справі визначено колегію суддів у складі: Невідома Т.О. - головуючий суддя, Нежура В.А., Поліщук Н.В.
Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 19 липня 2024 року змінено суддю раніше визначеної колегії суддів Поліщук Н.В. на суддю Мережко М.В.
За правилом частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України та частини 1 статті 369 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , у рівних частинах по, 1/2, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07 березня 2019 року.
Між позивачем та відповідачами укладено договір №ПЯ8-6К про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01 квітня 2019 року.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язується надавати відповідачам послуги з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. В свою чергу, відповідачі зобов'язувались сплачувати послуги у термін не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Товариство є виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також постачальником централізованого опалення для будинку.
З метою виконання цих послуг товариством укладено договір з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» №4692-ННТ-41 від 29 вересня 2021 року - договір постачання природнього газу.
На підставі розпорядження КМДА №1320 від 25 жовтня 2017 року встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення в розмірі 1 285 грн 96 коп. за гкал.
Отже, заявник є постачальником централізованого опалення для будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Послуги надавались позивачем належним чином.
На час подання позову, квартира №6 не підключена до системи централізованого опалення, тому відповідно до законодавства позивач нараховує послугу лише з опалення місць загального користування відповідно до наказу №315 від 22 листопада 2018 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
З наданих позивачем розрахунків, видно, що у відповідачів утворилась заборгованість за період з 01 листопада 2021 року по 30 жовтня 2022 року у розмірі 8 192 грн 85 коп. за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення.
Задовольняючи позов ТОВ «Житло-Сервіс», суд першої інстанції виходив із того, що доказів неотримання чи несвоєчасного (або не в повному обсязі) отримання відповідачами житлово-комунальних послуг в спірний період, порядку нарахування вказаної вище заборгованості, суду надано не було. З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідачів за період з 01 листопада 2021 року по 30 жовтня 2022 року утворилася заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 8 192 грн 85 коп., тому суд прийшов до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню пропорційно до їхніх часток у праві власності на квартиру заборгованість у розмірі 8 192 грн 85 коп.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржники посилаються на те, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без участі відповідачів, оскільки вони перебували за кордоном через військову агресію Російської федерації, з огляду на що вони не змогли скористатися правом на справедливий захист.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження.
26 січня 2023 року відповідачам було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання ухвалу суду про відкриття спрощеного провадження у справі, а також копію позовної заяви з додатками.
Конверти з вказаними документами повернулися на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.40-43).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).
Положеннями ч.6 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 591/3717/21.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18, обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що розглянувши справу за відсутності належних доказів повідомлення відповідачів про надходження позовної заяви щодо стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення і про відкриття провадження у справі, її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції не забезпечив відповідачам можливості обґрунтувати свої заперечення щодо позовної заяви і, таким чином, не взяв до уваги вимоги ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті позовних вимог.
Перевіряючи доводи скаржника по суті позовних вимог, слід урахувати наступне.
За змістом статей 322, 360 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Положення ст.526 ЦК України кореспондують, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з положеннями ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (ч.2 ст.19 Закону № 1875-IV).
Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у ст.162 ЖК України.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
При цьому обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг покладається на їх споживача, який є власником майна за яким надаються послуги, або особою, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги за такою адресою.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ст.25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Як зазначено вище, між позивачем та відповідачами склалися договірні відносини, позивачем надавалися житлово-комунальні послуги, за які відповідачі зобов'язані були сплачувати грошові кошти, а тому факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання житлово-комунальних послуг не може ставитись судом під сумнів.
При цьому відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялись, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останніми не надано.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що в Солом'янському районному суді міста Києва на розгляді знаходиться справа №760/22262/21 між тими ж сторонами з того ж предмету, проте за інший період, та що в даному провадженні суд витребував у ТОВ «Житло-Сервіс» копії документів, інформація з яких надасть скаржникам можливість довести, що позивач незаконно нараховує відповідні суми за опалення місць загального користування, то колегія суддів вважає їх не спроможними, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до приписів ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Разом з цим, відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами законність нарахування сум за опалення місць загального користування, а також не надано доказів щодо сплати відповідачами суми заборгованості або існування заборгованості у меншому розмірі.
Також колегія суддів враховує, що відповідачами не надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що вони звертались до позивача з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, складення відповідних актів-претензій чи викликів представників позивача для перевірки кількості та/або якості наданих послуг у порядку, передбаченому законом.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 8 192 грн 85 коп. за період з 01 листопада 2021 року по 30 жовтня 2022 року, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Житло-Сервіс» пропорційно до їхніх часток у праві власності на квартиру, а саме, по 4 096 грн 46 коп. з кожного.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви ТОВ «Житло-Сервіс» сплатило судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп.
Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на користь ТОВ «Житло-Сервіс» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору із ОСОБА_1 у розмірі 1 240 грн 50 коп. та із ОСОБА_2 у розмірі 1 240 грн 50 коп., що разом становить 2 481 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» (ЄДРПОУ 30167045, місцезнаходження: 03038, місто Київ, вул. Протасів Яр, 8) заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення у розмірі 4 096 грн 46 коп., та судовий збір у розмірі 1 240 грн 50 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» (ЄДРПОУ 30167045, місцезнаходження: 03038, місто Київ, вул. Протасів Яр, 8) заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води та водовідведення у розмірі 4 096 грн 46 коп., та судовий збір у розмірі 1 240 грн 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді М. В. Мережко
В. А. Нежура