Справа № 760/25539/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12706/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Ішуніна Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
16 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Ішуніної Л.М., у справі № 760/25539/20 за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Відділу обліку та розподілу житлової площі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Відділу обліку та розподілу житлової площі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Зазначав, що він та члени його сім'ї: дружина ОСОБА_2 , дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. 17 вересня 2020 року він звернувся до відповідача з заявою, в якій вказав, що діти згідно з долученою до заяви медичною документацією, не можуть здійснювати самообслуговування та вести самостійний спосіб життя. Згідно вимог чинного законодавства вказана обставина впливає на черговість надання жилих приміщень, у зв'язку з чим він просив віднести його та членів його сім'ї до осіб, які потребують поліпшення житлових умов у першу чергу. Однак, на день звернення з позовом до суду, відповідач не здійснив жодних дій для розгляду його звернення, чим порушив його право на першочерговість при поліпшенні житлових умов. З урахуванням викладеного, просив визнати протиправною бездіяльність Відділу обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, яка полягає у не віднесенні його та членів його родини до переліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у першу чергу, та зобов'язати Відділ обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністраціївіднести його та членів його сім'ї: дружину ОСОБА_2 , дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до осіб, які потребують поліпшення житлових умов у першу чергу.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року в задоволені позовуОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Шаповалов А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що сім'я позивача має статус багатодітної, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. А тому позивач та його багатодітна сім'я потребують поліпшення житлових умов, проте постійним житлом до цього часу не забезпечені. Таким чином, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни.
В судовому засіданні Єрко Н.П. , яка діє в інтересах Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно зі свідоцтвом про шлюб від 24 лютого 2007 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7
ОСОБА_1 та ОСОБА_7 мають трьох спільних дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 разом з дочками зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з облікової справи № 29227 АС «Квартоблік» від 18 грудня 2020 року ОСОБА_1 з 14 червня 2007 року зарахований на квартирний облік на загальних підставах, а з 22 лютого 2013 року позивач разом з трьома дітьми включені до першочергового списку за категорією пільги: багатодітні сім'ї. Порядковий номер ОСОБА_1 в списку загальної черги - 4 438, першочергової - 1 873, за категорією обліку «Багатодітні сім'ї» - 195.
17 вересня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Відділу обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації заяву, в якій зазначив, що його діти згідно долученої до заяви медичної документації, не можуть здійснювати самообслуговування та вести самостійний спосіб життя, що впливає на черговість надання жилих приміщень згідно вимог чинного законодавства. Просив віднести його та членів його сім'ї до осіб, які потребують поліпшення житлових умов в першу чергу, та повідомити про результати розгляду даної заяви.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що Відділ обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації не здійснив жодних дій для розгляду його звернення.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що позивачем не надано, а судом в ході судового розгляду не встановлено доказів того, що відповідачем в будь-який спосіб було порушено право позивача, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що відповідачем у встановленому законом порядку було розглянуто звернення позивача та надано йому відповідь, що не було спростованою стороною позивача.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло.
Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЖК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЖК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.
Частиною першою статті 39 ЖК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
Згідно з положеннями статті 42 ЖК України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтями 42-1, 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством України.
Статтею 43 ЖК України встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЖК України у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов, у тому числі, матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня", багатодітним сім'ям, сім'ям, що виховують дітей з інвалідністю, і одиноким матерям (батькам).
Пунктом 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професіональних спілок від 11 грудня 1984 № 470 (далі - Правила), встановлено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Відповідно до пункту 11 Правил кожна сім'я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.
Згідно з ч. 1 ст. 40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
Пунктом 18 Правил передбачено, що заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об'єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.
До заяви додаються довідки про реєстрацію місця проживання особи на кожного члена сім'ї та довідки про те, чи перебувають члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради).
Громадяни, які беруться на облік на пільгових підставах або користуються правом першочергового чи позачергового одержання жилих приміщень, зазначають про це у заяві і подають відповідні документи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Як встановлено судом, 17 вересня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Відділу обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністраціїіз заявою, в якій просив віднести його та членів його сім'ї до осіб, які потребують поліпшення житлових умов в першу чергу, та повідомити про результати розгляду даної заяви.
22 вересня 2020 року відповідачем надано відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 17 вересня 2020 року, в якій зазначено, що з 22 лютого 2013 року ОСОБА_1 та троє його дочок внесені в список першочергового забезпечення житлом за пільговою категорією «Багатодітні сім'ї», а дружина - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрована і на квартирному обліку не перебуває.
Тобто з матеріалів справи вбачається, що відповідачем звернення позивача розглянуто та надано відповідь.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався у порядку передбаченому пунктом 18 Правил із заявою про взяття на облік його дружини та надав визначені Правилами документи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що відповідачем в будь-який спосіб було порушено право позивача, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що відповідачем у встановленому законом порядку було розглянуто звернення позивача та надано йому відповідь, що не було спростованою стороною позивача.
Крім того, фактично метою звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом було отримання рішення про віднесення його та членів його сім'ї до осіб, які потребують поліпшення житлових умов у першу чергу, прийняття якого не належить до компетенції суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Суд не може підміняти орган, рішення чи бездіяльність якого оскаржується, давати вказівки, що б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні органи, перевіряє, чи відповідають рішення таких органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Відділу обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністраціїта зобов'язання останнього віднести позивача та членів його сім'ї до осіб, які потребують поліпшення житлових умов у першу чергу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та зводяться виключно до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявника належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга адвоката Шаповалова А.М., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24 липня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді