Справа № 753/7951/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11709/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Осіпенко Л.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
16 липня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Осіпенко Л.М., у справі № 753/7951/24 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення. Зазначив, що має намір звернутись до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди за комерційне використання, без його згоди, квартири АДРЕСА_1 , яка була набута ним та ОСОБА_2 у шлюбі. Вказував, що ОСОБА_2 , яка на сьогоднішній день є власницею вказаної квартири, тривалий час перебуває за кордоном та ігнорує виклики до суду та слідчих органів. Набувши на підставі судового рішення права власності на цю квартиру, вона має можливість у будь-який час розпорядитись нею. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції суттєво порушено дводенний строк розгляду заяви про забезпечення позову, визначений ч. 1 ст. 153 ЦПК України. Вказує, що ОСОБА_2 було завдано йому значних збитків на суму 2 499 400,00 грн., через що він має намір звернутися до суду з позовом до неї про відшкодування збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди. Наголошує на тому, що ОСОБА_2 тривалий час проживає за кордоном, що, на його думку, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення його порушених прав. Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, в зв'язку з недоведеністю обставин викладених в заяві, суд першої інстанції не вказав які, саме докази є такими, що підтверджують об'єктивні обставини, та в який спосіб, він має можливість їх офіційно отримати. Вважає висновки суду про те, що квартира АДРЕСА_1 , на яку він просив накласти арешт з метою забезпечення його майбутнього позову, не є предметом спору, а накладання арешту на зазначену квартиру є неспівмірним заходом забезпечення позову у справі за позовними вимогами про стягнення грошових коштів, є безпідставними. Вказує, що за відомою йому інформацією, у власності ОСОБА_2 наявний лише вказаний об'єкт нерухомого майна, який є співмірним до ціни позову. Зазначає, що положення ЦПК України не містять заборони забезпечувати позов, шляхом накладенням арешту на майно, на яке раніше накладено арешт з метою забезпечення в іншому позові.
Адвокат Коротенко Є.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заперечував проти доводів ОСОБА_1 , вважав їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити з наведених у ній підстав.
Адвокат Коротенко Є.О., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення, суд першої інстанції виходив з того, що саме лише припущення без наведення обґрунтування є недостатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Висловлене заявником припущення про можливість відчуження спірної квартири до розгляду справи судом є виключно його суб'єктивним судженням, яке не підтверджується об'єктивними обставинами. Крім того, квартира, на яку заявник просить накласти арешт, не є предметом спору, отже накладання арешту на квартиру є неспівмірним заходом забезпечення позову у справі за позовними вимогами про стягнення грошових коштів.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №755/9322/20).
Отже самого тільки припущення без наведення обґрунтування недостатнього для вжиття заходів забезпечення позову. Висловлене заявником припущення про можливість відчуження спірної квартири до розгляду справи судом є виключно його суб'єктивним судженням, яке не підтверджується об'єктивними обставинами.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, ОСОБА_1 зазначив, що має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка є його колишньою дружиною, про відшкодування збитків, упущеної вигоди у розмірі 2 199 400,50 грн., яка визначена ним як вартість користування квартирою АДРЕСА_1 , яка була набута ним та ОСОБА_2 у шлюбі, та моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.
До вказаної заяви ОСОБА_1 додав документи щодо наявності підстав для звільнення його від сплати судового збору, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, копії договорів оренди та договорів безоплатного користування житловим приміщенням, копію матеріалів справи про поділ майна подружжя, копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань та копії судових рішень, прийнятих у спорах між ним та ОСОБА_2 .
Разом з тим, ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів, які підтверджують наявність між ним та ОСОБА_2 реального спору, щодо існування обов'язку відшкодування збитків, упущеної вигоди та моральної шкоди у визначеному ним розмірі. Зокрема, до заяви про забезпечення позову до його пред'явлення, ОСОБА_1 не долучено вимог про відшкодування вищевказаних сум, направлених на адресу ОСОБА_2 .
Відтак, звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 не було доведено, що між ним та ОСОБА_2 дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення невиконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективного захисту, або поновлення його прав, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 24 липня 2024 року.
Суддя-доповідач
Судді