24 липня 2024 р. Справа № 547/372/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 08.05.2024, суддя Харченко В.Ф., по справі № 547/372/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, рядовий поліції Листовничий Валентин Павлович
про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пироженко Олександр Миколайович звернувся до суду із позовом, у якому просив суд визнати дії поліцейського 2 взводу 3 роти Управління патрульної поліції у місті Бориспіль Київської області В.П.Листовничого протиправними; скасувати постанову про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським 2 взводу 3 роти Управління патрульної поліції у місті Бориспіль Київської області, рядовим поліції В.П.Листовничим по справі про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 1758936 від 27.03.2024, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), якою накладено штраф в розмірі 1700,00 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесені ним витрати на судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 7500,00 грн.
Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 08.05.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що винесена поліцейським 2 взводу 3 роти Управління патрульної поліції у місті Бориспіль Київської області, рядовим поліції Листовничим Валентином Павловичем серія ЕНА № 1758936 від 27.03.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу 1700,00 грн, закрито справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні позову до неналежного відповідача поліцейського 2 взводу 3 роти Управління патрульної поліції у місті Бориспіль Київської області, рядового поліції ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати 1211,20 грн судового збору та 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши у витратах на професійну правничу допомогу у більшому розмірі 7500,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що відзив на позовну заяву разом з додатками по справі було направлено до Семенівського районного суду Полтавської області засобами поштового зв'язку 06.05.2024, при цьому суд першої інстанції прийняв рішення без врахування відзиву та додатків до нього.
Звертав увагу, що Департамент поліції не отримував копію позовної заяви разом з додатками по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, 27.03.2024 поліцейським 2 взводу 3 роти Управління патрульної поліції у місті Бориспіль Київської області, рядовим поліції Листовничим Валентином Павловичем винесено постанову серії ЕНА № 1758936 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
За даними оскаржуваної постанови позивач ОСОБА_1 27.03.2024 о 14:23:13 на трасі автодороги МОЗ Київ-Харків на 84 км, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 175 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху поза населеним пунктом на 65 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР, - порушення швидкості режиму в населених пунктах та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4ст. 122 КУпАП.
Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam № ТС008458.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів частково погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог положення ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 "Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Разом з тим, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Водночас в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із матеріалів справи встановлено, що адміністративне правопорушення зафіксоване лазерним вимірювачем TruCAM № СТ008458.
В п. 7 постанови міститься посилання на те, що до постанови додаються: відео з TruCAM.
Разом з тим, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 08.05.2024 відзив на позовну заяву разом із додатками відповідачем до суду не надавався.
Таким чином, задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано відзив на позовну заяву у встановлений судом строк, а відтак не доведено правомірності винесення спірної постанови.
Втім, колегія суддів із таким твердженням не погоджується, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 174 КАС України одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів (крім випадків, якщо позивачем є суб'єкт владних повноважень, а також якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет).
Так, судовим розглядом встановлено, що ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 16.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) та надано строк для подання відповідачем відзиву на позов - 8 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Сторони у справі повідомлялись про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення ухвали про відкриття провадження засобами електронного зв'язку, про що свідчать довідки про доставку електронних документів до електронного кабінету.
Департамент патрульної поліції копію ухвали суду отримав 17.04.2024 о 14:31:29, що підтверджується довідками про доставку електронних документів, а також даними з електронного кабінету судді в підсистемі Електронний суд.
При цьому матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу копії позовної заяви, що унеможливило подання ним відзиву на позовну заяву у зазначений судом строк.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне дослідити докази, надані відповідачем на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Так, на підтвердження вчинення позивачем порушення ПДР, відповідачем надано матеріали фотофіксації, зроблені за допомогою TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС008458, а також оптичний диск з фото-/відео записом вимірювання швидкості з приладу TruCam, відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського.
Факт керування позивачем ОСОБА_1 автомобілем VOLKSWAGEN TUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1 27.03.2024 о 14:23 год в ході судового розгляду ним не оскаржувався та підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши надані записи колегія суддів зазначає наступне.
Так, відеофайл 1711548993_А4200_0327_141633 з приладу TruCam номер № ТС008458 містить запис руху транспортних засобів на трасі автодороги МОЗ Київ-Харків, однак не дозволяє ідентифікувати транспортний засіб позивача за маркою, моделлю та державним номерним знаком, так як той перебував на значній відстані від поліцейського, який здійснював фіксацію.
Крім того, наданий відеозапис не є суцільним, фіксування руху переривається та наступний файл (clip-1) з нагрудного відеореєстратора починається з моменту зупинки автомобіля позивача.
Отже, із наданих відповідачем відеофайлів не видається можливим встановити факт вчинення позивачем дій, що стали підставою притягнення до адміністративної відповідальності, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху, керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1 .
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, шо надані відповідачем відеозаписи не підтверджують порушення ОСОБА_1 ПДР України, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Інших доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, до суду не надавалося.
На підставі наведеного колегія суддів зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1758936 від 27.03.2024 є неправомірною та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Доводів стосовно рішення суду у частині відмови у задоволенні позову до неналежного відповідача поліцейського 2 взводу 3 роти Управління патрульної поліції у місті Бориспіль Київської області, рядового поліції В.П.Листовничого апелянтом не наведено.
В ході перегляду справи колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , однак, виходячи з інших підстав та мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 08.05.2024 по справі № 547/372/24 - змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.
В іншій частині рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 08.05.2024 по справі № 547/372/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло