24 липня 2024 року справа №200/1999/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського міського центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі № 200/1999/23 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівського міського центру зайнятості (далі - відповідач, Центр зайнятості), в якому просила:
- визнати дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з січня 2022 року з урахуванням трудового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з січня 2021 року по листопад 2021 року незаконними;
-зобов'язати Костянтинівський міський центр зайнятості провести перерахунок ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з січня 2022 року з урахуванням її трудового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з січня 2021 року по листопад 2021 року з виплатою недоотриманих грошових коштів з січня 2022 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року задоволено адміністративний позов, а саме суд:
Визнав протиправними дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з січня 2022 року по листопад 2021 року з урахуванням трудового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з січня 2021 року по листопад 2021 року.
Зобов'язав Костянтинівський міський центр зайнятості (ЄДРПОУ 23119554, площа Перемоги, 8, м. Костянтинівка, Донецька область) провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги по безробіттю з січня 2022 року з урахуванням її трудового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з січня 2021 року по листопад 2021 року з виплатою недоотриманих грошових коштів з дня призначення 05 січня 2022 року, з врахуванням виплачених сум.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування скарги зазначено, що позивачу за поданою заявою та наданих документів з 05.01.2022 було надано статус безробітної особи відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».
За даними трудової книжки в розрахунковому періоді (січень-грудень 2021 року) ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з: ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) з 18.01.2021 по 30.11.2021; ФОП ОСОБА_3 ( НОМЕР_3 ) з 04.01.2021 по 15.01.2021 та з 01.12.2021 по 31.12.2021.
За даними Державного реєстру застрахованих осіб від 05.01.2022 (на момент звернення) є інформація про період роботи у ФОП ОСОБА_2 з січня по червень 2021 року (з/пл. (дохід), з якого сплачується ЄСВ, кількість к.д., сплачено ЄСВ, категорія застрахованої особи). Дані про перебування у трудових відносинах за період з липня 2021 року по листопад 2021 року відсутні.
Безробітній особі ОСОБА_1 з 05.01.2022 була призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років - 55% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття: 100% - 90 к.д, 80% - 90 к.д, 70% - 180 к.д.
За даними Державного реєстру застрахованих осіб від 09.02.2022 інформація про заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, з січня по червень 2021 року відсутня. У зв'язку з чим Костянтинівським міським центром зайнятості було прийнято рішення від 10.02.2023 року по ОСОБА_1 про виплату допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу.
У зв'язку із змінами даних Державного реєстру застрахованих осіб Костянтинівським міським центром зайнятості було зроблено запит до Пенсійного фонду України.
Листом від 01.04.2022 року № 0500-2006-8/35241 від Головного управління Пенсійного фонду України, було повідомлено, що «За результатами аналізу звітів «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за І - IV квартали 2021 року ФОП ОСОБА_2 встановлено, що у звіті за І квартал 2021 року відсутні нарахування застрахованій особі ОСОБА_1 у звіті за II квартал 2021 року відображено донарахування фонду оплати праці та сум єдиного соціального внеску зазначеній застрахованій особі за період з грудня 2020 року по березень 2021 року та нарахування заробітної плати за період з квітня по червень 2021 року. Проте, у звіті за IV квартал 2021 року відображено зменшення фонду оплати праці та сум єдиного соціального внеску за період з січня по червень 2021 року.»
Листом від 08.03.2023 № 0500-0706-8/19309 від Головного управління Пенсійного фонду України, повідомлено, що за інформацією яка міститься в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з 01.03.2019 (дата звільнення у звітності не зазначена) з ФОП ОСОБА_2 та з 01.12.2021 по 31.12.2021 з ФОП ОСОБА_3 .
За результатами аналізу звітності наданої ФОП ОСОБА_2 по ОСОБА_1 за період з березня 2019 року по червень 2021 року встановлено, що страхувальником було здійснено помісячні донарахування та зменшення фондів оплати праці в наступних періодах.
За результатами обміну ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.03.2023 року встановлено:
-за період з січня 2021 року по грудень 2021 року по ФОП ОСОБА_2 є інформація про заробітну плату (дохід), з якого сплачується ЄСВ, сплату ЄСВ, категорію застрахованої особи, проте відсутня кількість календарних днів протягом яких особа перебувала у трудових відносинах з роботодавцем;
-у січні 2021 року, який входить до розрахункового періоду, відсутні дані про з/пл. (дохід), з якого сплачується ЄСВ, кількість к.д., сплату ЄСВ, категорію застрахованої особи за період роботи з 04.01.2021 по 15.01.2021 у ФОП ОСОБА_3 .
У довіднику ПОУ(ЄДРС) інформація про дату початку та дату закінчення трудових відносин ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 (за 2021 рік) та з ФОП ОСОБА_3 (за січень 2021 року) відсутня.
Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області листом від 28.04.2023 № 707216/24-13-24-22 також надана інформація за періоди зайнятості з 18.01.2021 по 30.11.2021 ОСОБА_1 у ФОП ОСОБА_2 .
Відповідно до діючого законодавства, дані персоніфікованого обліку застрахованих осіб, отримані від Пенсійного фонду України, забезпечують достовірність обліку страхового стажу та є підставою для визначення розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266, по ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю необхідних даних неможливо сформувати довідку для розрахунку середньої заробітної плати з використанням даних державного реєстру застрахованих осіб.
З огляду на вищезазначене, з метою усунення ризиків нарахування виплат, що не підтверджуються сплатою страхових внесків, цільового використання коштів фонду загальнообов'язкового соціального страхування та недопущення порушення законодавства «Про зайнятість населення», відповідач вважає безпідставними висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_5 ОСОБА_1 :
- з 18 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року працювала бухгалтером у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- з 01 грудня 2023 року по 31 грудня 2021 року працювала системним адміністратором у ФОП ОСОБА_3 .
05 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи та 05 січня 2022 року їй було надано статус безробітного відповідно до ч.1 ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року( далі - Закон № 1533).
Відповідно до довідки про доходи, виданої Костянтинівським міським центром зайнятості від 18 січня 2023 року за вих.№10/43/01-35-23, ОСОБА_1 була зареєстрована як безробітна в Костянтинівському міському центрі зайнятості з 05 січня 2022 року по 09 січня 2023 року та за період з січня 2022 року по грудень 2022 року отримала державну допомогу по безробіттю у розмірі 10 637,62грн.
22 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Костянтинівського міського центру зайнятості із заявою щодо перерахунку допомоги по безробіттю з січня 2022 року з урахуванням трудового стажу та заробітної плати у ФОП ОСОБА_2 за період роботи в 2021 році.
Листом Костянтинівського міського центру зайнятості від 06 квітня 2023 року вих.№08/324/01-35-23 повідомлено позивача, що підстави для перерахування допомоги по безробіттю відсутні.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1, 2, 21 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067), безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Соціальний захист у разі настання безробіття - комплекс заходів, що передбачений загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та законодавством про зайнятість населення.
Пунктом 2 ч.1 ст.44 Закону № 5067 передбачено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Пунктом 1, 14 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III (далі - Закон № 1533), загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону №1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 5 ст.22 Закону № 1533, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.
Відповідно до частин 1-3 статті 21 цього Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала страхуванню на випадок безробіття або добровільно брала участь у системі страхування на випадок безробіття, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Відповідно до частини 1, 5, 7 статті 23 Закону №1533-ІІІ застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом.
Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з правлінням Фонду.
Відповідно до частини сьомої статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України від 17 березня 2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 06 квітня 2020 року № 624 Зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2020 р. за № 537/34820 було затверджено Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності (далі - Порядок № 393), який був чинний на час призначення допомоги по безробіттю.
За п.1 розділу І Порядку № 393, цей Порядок визначає процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, механізм обчислення регіональними та базовими центрами зайнятості, а також філіями регіональних центрів зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу.
Відповідно до приписів п. 1, 2, 9, 10 розділу ІІ Порядку Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.
Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а в разі відсутності цих відомостей - довідок про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором), виданих особі роботодавцем, військовим комісаріатом, де така особа перебувала на обліку, військовою частиною, органом, де особа проходила службу (далі - довідка про зарплату).
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.
Підтвердження наявного страхового стажу та віку виходу на пенсію для осіб передпенсійного віку здійснюється в порядку обміну інформацією між Державною службою зайнятості та Пенсійним фондом.
Якщо страховий стаж протягом 12 місяців, що передують місяцю реєстрації особи як безробітної, становить шість або більше місяців, допомога по безробіттю визначається у відсотках до її середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (зі змінами), залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; далі - 70 відсотків.
Період, що становить 12 місяців, які передують місяцю реєстрації особи як безробітної, що використовується для обчислення страхового стажу, продовжується на період дії повних місяців перерви страхового стажу з поважних причин, передбачених частиною першою статті 22 Закону, за умови, що особа не пізніше 30 календарних днів після закінчення цієї перерви зареєструвалася в установленому порядку в центрі зайнятості як безробітна. У такому випадку розмір допомоги по безробіттю визначається застрахованим особам за місяці, що передують початку перерви страхового стажу.
Допомога по безробіттю за календарний місяць не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на відповідний рік, і не може бути меншою від мінімального розміру, установленого правлінням Фонду.
Якщо на восьмий день з дати реєстрації безробітного, що є застрахованою особою, відсутні дані в повному обсязі для обчислення страхового стажу та середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), допомога по безробіттю призначається в мінімальному розмірі, що встановлюється правлінням Фонду.
Після надходження необхідних даних про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, а в разі відсутності даних для військовослужбовців - після подання особою документів з військового комісаріату, де така особа перебувала на обліку, військової частини або органів, де проходила службу, здійснюється перерахунок виплати допомоги по безробіттю з дня її призначення. У разі припинення реєстрації безробітного перерахунок може здійснюватися за заявою особи.
Відповідно до статті 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” і статей 33 та 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” Кабінет Міністрів України постановою від 26 вересня 2001 р. № 1266 затвердив Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
У пункті 7 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» визначено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку (для розрахунку допомоги по безробіттю - реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної).
Тобто, законодавець встановив, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку допомоги по безробіттю є 12 календарних місяців, що передують місяцю реєстрації особи в державній службі зайнятості як безробітної.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Статтею 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема:
роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
З цим правом кореспондується обов'язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464-V).
Водночас у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI)
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №2464-VI адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.
Пенсійний фонд України є органом, уповноваженим відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (п. 7 стаття 1 Закону №2464-VI).
Виходячи зі змісту наведених норм, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов'язковій сплаті, незалежно від фінансового стану платника, і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
Водночас особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.
Таким чином, несплата підприємством, ФОП страхових внесків не може бути підставою для позбавлення права застрахованої особи на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.
Також механізм державного соціального страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відомості про те, що Пенсійний Фонд України у вказаний період вживав заходів на усунення порушень з боку роботодавців позивача стосовно несплати страхових внесків за спірний період, в матеріалах справи відсутні, що свідчить про відсутність контролю з боку уповноваженого органу, який в силу своїх повноважень був зобов'язаний вжити відповідних заходів щодо усунення порушень з боку роботодавця.
За таких обставин, несплата роботодавцем обов'язкових страхових внесків не є підставою для позбавлення застрахованої особи права на отримання соціальних гарантій у випадку настання страхового випадку.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 у справі № 242/2088/17 та від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а.
Судоми встановлено, що статус безробітного позивач отримав у січні 2022 року, відповідно розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку допомоги по безробіттю є січень 2021 року - грудень 2021 року.
Судом встановлено, що страховий стаж позивача протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи, як безробітного, становить більш ніж шість місяців, що виключає нарахування йому допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі відповідно до частини 2 статті 22 Закону №1533-III
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № №242/2088/17, від 29.01.2020 у справі №266/970/16-а, від 22 квітня 2021 року у справі №752/20612/17.
Відповідно до записів трудової книжки, позивач з 18 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року працювала бухгалтером у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ); з 01 грудня 2023 року по 31 грудня 2021 року працювала системним адміністратором у ФОП ОСОБА_3 .
Також, як убачається з матеріалів справи, позивачу за період роботи з cічня 2021 року по листопад 2022 року була нарахована та виплачена ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а за грудень 2021 року ФОП ОСОБА_3 , заробітна плата, з якої нараховані страхові внески, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, наданими Пенсійним фондом України. З даних відомостей вбачається, що страхові внески за позивача були сплачені.
Проте, на момент звернення до Костянтинівського міського центру зайнятості були відсутні вказані відомості у повному обсязі.
Отже, існує ситуація, у якій позивач отримував зменшений розмір допомоги через відсутність повних даних про його страховий стаж у Державному реєстрі, за формування якого відповідальний Пенсійний фонд України.
Враховуючи, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, але при цьому має страховий стаж достатній для отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу, а не у мінімальному розмірі, суд дійшов висновку про необхідність звернутись до практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Отже, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене у залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 16 травня 2019 року справа №460/5659/16-а, від 16 січня 2023 року у справі №823/1764/17.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Костянтинівського міського центру зайнятості на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі № 200/1999/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року у справі № 200/1999/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 24 липня 2024 року.
Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук