про залишення позовної заяви без руху
23 липня 2024 року м. РівнеСправа №460/7816/24
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Н.О. Дорошенко, після одержання позовної заяви:
ОСОБА_1
доСпеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Пунктами 1- 3 та 5-6 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Перевіряючи на виконання положень ч. 1 ст. 171 КАС України позов суд встановив та врахував таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (ч. 8 ст. 160 КАС України).
Позивач не додав до позовної заяви документа про сплату судового збору, при цьому у позовній заяві зазначив, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки такий спір є спором про оплату праці.
За змістом позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за затримку виконання рішення суду у справі №460/6002/20 за період з 04.11.2021 по 05.10.2022 в сумі 288220,80 грн.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Водночас, статтею 5 Закону №3674-VI установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Середній заробіток за затримку виконання рішення суду, яким особу поновлено на роботі, за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України “Про оплату праці”, тобто середній заробіток за затримку виконання рішення суду не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за затримку виконання рішення суду під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (№12-301гс18), від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (14-623цс18), від 18.03.2020 №711/4010/13-ц (14-429цс19), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117 КЗпП України в розділі VII “Оплата праці” є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні чи за затримку виконання судового рішення до структури заробітної плати.
Таким чином, твердження позивача про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI є помилковим.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов містить одну вимогу майнового характеру, за яку, з урахуванням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", слід сплатити судовий збір в сумі 2882,21 грн.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 08.11.2022 у справі №460/15639/21 зауважив, що положення ч. 5 ст. 122 КАС України, які визначають спеціальний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, не містять норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці, а відтак не поширюються на правовідносини щодо стягнення з власника або уповноваженого ним органу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.2 ст. 233 КЗпП України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду першої інстанції.
Частинами першою, другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час звернення позивача до суду з цим позовом) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору є стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №460/6002/20 за період з 04.11.2021 по 05.10.2022.
Таким чином, у період з 04.11.2021 по 05.10.2022 позивач знав про порушення своїх прав.
Разом з тим, даний позов пред'явлено позивачем до суду 18.07.2024, тобто з пропуском встановленого законом тримісячного строку звернення.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Доказів в обґрунтування причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом позивач не подав, не подав також і клопотання про поновлення такого строку.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позов слід залишити без руху та запропонувати позивачу у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду: 1) документа про сплату судового збору в сумі 2882,21 грн за такими реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Рiвн.обл/Рівнен.міс.тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012494 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA168999980313191206084017527; Код класифікації доходів бюджету 22030101, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 2) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів в обґрунтування поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.
Суддя Н.О. Дорошенко