Справа № 420/22885/24
23 липня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
22.07.2024 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу №949 о/с від 25.06.2024 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначено на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Одеській області з посадовим окладом 2 500 гривень.
Одночасно із поданням позовної заяви позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію індивідуального акту - Наказу по особовому складу №949 о/с від 25.06.2024 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області та призначено на посаду старшого інспектора роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Одеській області з посадовим окладом 2 500 гривень, в частині, що стосується капітана поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що матеріалів вказаної заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, необхідність вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову позивач повязує з протиправністю оскаржуваного наказу, оскільки не має можливості його виконати через не ознайомлення відповідачем з новими посадовими обов'язками, не визначеністю локації нового робочого місця, що створює враження про тримання його поза штатом без можливості якимось чином відповідати загальним вимогам поліцейського та інтересам поліції та служби взагалі. Вважає, що дію такого локального акту необхідно зупинити, оскільки керівництво ГУНП в Одеській області у будь-який час може прийняти на його попередню посаду іншого працівника, що ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Так, згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням норм процесуального права та вказаних доводів та аргументів представник заявника, суд вказує наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.( частина 2 статі 150 КАС України).
При цьому, за приписами пунктів 1, 2 ,4 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів заявника, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.
Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу № 949 о/с від 25.06.2024 року, то ОСОБА_1 призначено старшим інспектором роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнивши його з посади старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 цього ж Головного управління.
Суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 949 о/с від 25.06.2024 року, на його думку, прийнято протиправно та підлягає скасуванню.
Суд вважає, що очевидна протиправність прийнятого наказу № 949 о/с від 25.06.2024 року, має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо). Позивач посилається на очевидність ознак протиправності наказу № 949 о/с від 25.06.2024 року відповідача, тобто на обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та наявність яких має встановлюватися судом під час розгляду адміністративної справи, та ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, тому таке обґрунтування вимог заяви є безпідставним.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного в постанові у справі №800/521/17 від 28.03.2018 року, позов не може бути забезпечено таким способам, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.
З огляду на вищевикладене та зважаючи, що на момент звернення із заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, а також співмірність цих вимог із предметом адміністративного позову, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,-ухвалив:
У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею
Суддя В.А. Дубровна