23 липня 2024 р. № 400/4330/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В.С., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаФінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою від 10.05.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначає, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає саме у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. На підставі зазначеного вище, в зв'язку з тим, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 400/4861/20, було добровільно виконано відповідачем та проведено нарахування і виплату позивачу, підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частин доходів за даним адміністративним позовом відсутні. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.01.2016 року по 10.06.2016 року.
10.06.2016 року позивача, звільненого з військової служби служби за станом здоров'я, наказом начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 100, виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При здійсненні розрахунків при звільненні ІНФОРМАЦІЯ_1 не здійснило нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні, а саме середній заробіток за весь час затримки виплати належних при звільненні коштів,затримки виплати індексації грошового забезпечення.
Вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового за весь час затримки виплати належних при звільненні коштів позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у справі №400/4861/20 позов ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано Генеральний штаб Збройних Сил України в особі Фінансового управління нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 10.01.2016 року по 10.06.2016 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку -ідексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
На виконання вказаного судового рішення суду, Генеральний штаб Збройних Сил України в особі Фінансового управління 09.04.2024 нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 10.01.2016 року по 10.06.2016 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку -ідексації грошового забезпечення - січень 2008 року у розмірі 11896,78 гривень.
Проте, відповідачем не виплачено на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Стаття 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; та інші.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 р. № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 р. у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 р. у справі № 803/203/17, від 15.10.220 р. у справі № 240/11882/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вже зазначалось судом вище по тексту рішення, відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.00 р. № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
З наведеного вбачається, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.13 р. № 9-рп/2013.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні виходив з того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.
Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно із положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
У пункті 2.2 рішення від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.
Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05.05.22 р. у справі № 380/8976/21, від 29.11.23 р. у справі № 560/11895/23.
Так, предметом цього спору є ненарахування і невиплата позивачу як військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання рішення суду провів позивачу виплату індексації грошового забезпечення за період з 10.01.2016 року по 10.06.2016 року лише 09.04.2024, тоді як звільнено позивача з 10.06.2016 року.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 09.04.2024 року на виконання рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у справі №400/4861/20 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 09.04.2024 року на виконання рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у справі №400/4861/20.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, ідентифікаційний код 22990368) - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, ідентифікаційний код 22990368) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.01.2016 року по 10.06.2016 року, виплаченої 09.04.2024 р. на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у справі №400/4861/20.
3. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168, ідентифікаційний код 22990368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.01.2016 року по 10.06.2016 року, виплаченої 09.04.2024 р. на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 у справі №400/4861/20.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар