з питань продовження процесуального строку
24 липня 2024 рокусправа № 380/14704/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.06.2024, 09.07.2024 та 10.07.2024 за письмовим зверненням про надання відстрочки від призову під час мобілізації;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановленому законом порядку розглянути письмове звернення про надання відстрочки від призову під час мобілізації від 24.06.2024, 09.07.2024 та 10.07.2024 та письмово повідомити про результати їх розгляду.
Ухвалою від 16.07.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору, неточного зазначення заявлених позовних вимог та ненадання усіх доказів, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.
19.07.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Разом із вказаною заявою позивач подав клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, яке мотивоване скрутним майновим станом позивача, яке не дозволяє йому сплатити судовий збір за подання позову.
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Одночасно, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
Водночас згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Тож, з наведеного слідує, що саме суду надана прерогатива, на основі поданих стороною доказів, вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Застосування вказаної пільги щодо сплати судового збору є правом суду, яке застосовується у разі, якщо майновий стан сторони не дозволяє їй сплатити судовий збір своєчасно і в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі № 824/1571/19-а, в постанові від 8 листопада 2023 року у справі №120/969/23.
Окрім того, інформацію щодо скрутного майнового стану позивача може мати інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, виписка з банківського рахунку позивача про наявність чи відсутність коштів на рахунку, їх рух протягом попередніх років, докази про склад сім'ї та сукупний дохід родини тощо.
Проте, позивач разом із клопотанням про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати подав до суду лише копію трудової книжки та медичної карти амбулаторного хворого, з яких лише вбачається, що позивач станом на момент звернення до суду не працює. Однак, вказані документи не підтверджують наявність підстав, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір» для відстрочки чи звільнення від сплати судового збору, та не містять відомостей, які доводять скрутний майновий стан позивача, що унеможливлює сплату ним судового збору за звернення до суду.
Крім цього, позивач зазначає, що ціна його позову становить 3000 грн, проте не наводить обґрунтування таких доводів.
Відтак позивачу необхідно подати вищевказані докази, зокрема, інформацію про наявність у позивача рухомого майна, інформацію про наявність у позивача банківських рахунків та коштів на них, інформацію про рух коштів протягом попередніх років, докази про склад сім'ї, інформацію про сукупний дохід родини, інформацію щодо місця проживання. Окрім цього, позивач не позбавлений можливості подати інші докази, які можуть підтверджувати наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Окрім цього, позивач долучив до заяви письмові звернення про надання відстрочки від призову під час мобілізації від 24.06.2024 та від 09.07.2024, які є предметом позову, однак звернення від 10.07.2024 до суду не подано.
Суд також зазначає, що позивач 19.07.2024 подав заяву про об'єднання позовних вимог, проте судом встановлено, що таке клопотання заявлено щодо вимог, які вже є предметом спору у вказаній адміністративній справі.
Таким чином, позивач не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 16.07.2024.
Частиною 1 ст.118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У зв'язку з тим, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 16.07.2024 в повному обсязі, суд з метою повного та об'єктивного розгляду заяви, вважає необхідним продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на п'ять днів з моменту вручення вказаної ухвали.
Керуючись ст. 121, 248, 256 КАС України, суд
постановив
продовжити строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії на п'ять днів з моменту вручення вказаної ухвали..
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна