23 липня 2024 рокусправа № 380/23307/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- стягнути з відповідача на користь позивача 21519,35 грн на відшкодування витрат пов'язаних з утриманням під час навчання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив навчання у військовому коледжі сержантського складу Харківського національного університету Повітряних сил ім. Івана Кожедуба з 15.08.2023 по 04.09.2023.
Позивач зазначає, що 04.09.2023 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету та відповідачем був достроково розірваний, та ОСОБА_1 виключений зі списків змінного складу Коледжу, відповідно до наказу начальника Коледжу (по стройовій частині) від 04.09.2023 № 256.
Зважаючи на абз. 6 п. 1 Контракту, після розірвання контракту у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання.
Відповідно до витягу із наказу 04.09.2023 № 256 про відрахування ОСОБА_1 , сума 21 519, 35 грн внесена до книги обліку нестач Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.
Також позивач наголошує, що відповідач повідомлений про розмір заборгованості та власним підписом засвідчив про ознайомлення з розрахунком.
Таким чином, позивач у зв'язку із несплатою коштів просить суд задовольнити позовні вимоги повністю та стягнути з відповідача 21 519,35 грн на відшкодування витрат пов'язаних з утриманням під час навчання
Ухвалою від 11.10.2023 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою від 23.10.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
30.10.2023 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 зауважує, що грошове забезпечення військовослужбовця за своєю правовою природою є винагородою за державну службу особливого характеру, виплата грошового забезпечення є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (професійної діяльності), гарантією соціального захисту військовослужбовця, а тому не підлягає стягненню.
Зазначає, що оскільки навчання курсанта є військовою службою і не виключає виконання під час навчання завдань військової служби, грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця, виплаченими за період військової служби.
Стверджує, що грошове забезпечення було виплачено за відсутності недобросовісності відповідача або рахункової помилки з боку позивача та фактично було єдиним засобом до існування, з огляду на відсутність в нього будь-яких інших доходів, що з огляду на приписи ст. 1215 Цивільного кодексу України, зумовлює відсутність у відповідача обов'язку з повернення позивачу наведеної суми.
Із наведених підстав просить відмовити у задоволення позовних вимог.
Розглянувши надані сторонами документи, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
15.08.2023 між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил та ОСОБА_2 (далі- курсант) укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, за умовами якого ОСОБА_2 , окрім іншого, зобов'язаний: проходити військову службу (навчання) у Військовому коледжі сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил; сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів і начальників, свої службові обов'язки; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу протягом не менше п'яти років після закінчення навчання.
Згідно із п. 1 Контракту курсант зобов'язувався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках визначених ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом начальника Військового коледжу сержантського складу Харківського національного університету Повітряних Сил від 04.09.2023 № 256 (по стройовій частині) ОСОБА_2 відрахований від подальшого навчання та відповідно до п. 36, 170 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" припинена чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, через небажання продовжувати навчання військовослужбовцем з 04 вересня 2023 року.
04.09.2023 ОСОБА_1 ознайомлений із загальним розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта від 04.09.2023 №1281, у якому зазначено про необхідність відшкодувати суму витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у розмірі 21 519,35 грн та зобов'язання добровільно відшкодувати витрати на утримання не пізніше п'ятнадцяти днів з дати видання наказу про відрахування.
У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку витрати, пов'язані з його утриманням, не відшкодував, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно із ст. 25 Закону № 2232-ХІІ підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частиною п'ятою ст. 25 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2232-ХІІ курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Згідно із п. 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
На виконання п. 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат).
Курсанти, які підпадають під дію пункту 5 Порядку № 964, за визначений період навчання відшкодовують фактично отримане грошове забезпечення (пп. 2.1.1.1 Порядку розрахунку витрат).
Для курсантів, які підпадають під дію пункту 6 Порядку № 964, до розрахунку береться різниця між грошовим забезпеченням, фактично отриманим курсантом за відповідний період навчання, та витратами на виплату посадового окладу за відповідною посадою військовослужбовця строкової військової служби за цей самий період (пп. 2.1.1.2 Порядку розрахунку витрат).
Як встановлено п. 3 Порядку розрахунку витрат, відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів.
Згідно із п. 2.1 Порядку розрахунку витрат відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Відповідно до п. 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування (п. 2.1.2 Порядку розрахунку витрат).
Як встановлено п. 2.1.4 Порядку, розрахунку витрат, витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Відповідно до п. 2.1.5 Порядку розрахунку витрат передбачено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).
Приписами п. 2.1.6 Порядку розрахунку витрат встановлено, що розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Аналіз наведених вище правових норм, що необхідно застосовувати до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом, та проходження ним військової служби (навчання), на останнього покладаються відповідні обов'язки передбачені чинним законодавством України та Контрактом.
У разі дострокового розірвання Контракту, зокрема, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту, курсант зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у закладі освіти.
Водночас, вказані витрати, що підлягають відшкодуванню включають в себе, витрати по грошовому забезпеченню - отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, витрати по продовольчому, речовому, медичному та по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Як встановив суд, за умовами укладеного між відповідачем та позивачем контракту, ОСОБА_1 зобов'язався відшкодувати навчальному закладу витрати, пов'язані з утриманням у закладі освіти, в якому він проходив військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати військову службу на посадах сержантського та старшинського складу після закінчення навчання в коледжі та систематичним невиконання умов контракту військовослужбовцем.
Згідно із наказом від 04.09.2023 № 256 ОСОБА_1 відрахований від подальшого навчання через розірвання контракту та не бажання продовжувати навчання, з 04.09.2023 припинена дія контракту.
Також, навчальний заклад здійснив розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до наведених Порядків, про що складений відповідний розрахунок, а також сума відшкодування зазначена у наведеному наказі.
Відповідач 04.09.2023 особисто під підпис ознайомлений із загальним розрахунком від 04.09.2023 № 1281 коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, а також підписав зобов'язання щодо добровільного відшкодування наведених витрат протягом п'ятнадцяти днів з дати видання наказу про відрахування, водночас в добровільному порядку наведені витрати не відшкодував.
Суд встановив, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням, а саме: по грошовому забезпеченню - 19 738,07 грн, по продовольчому забезпеченню - 1203,00 грн, по медичному забезпеченню - 325,72 грн, по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 252,56 грн, всього на суму - 21 519,35 грн.
Відповідач у відзиві вказує, що грошове забезпечення військовослужбовця не відноситься до витрат, пов'язаних із утриманням курсанта у навчальному закладі, а є видатками у сфері соціального забезпечення військовослужбовця.
Надаючи оцінку позиції відповідача суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти, відшкодовуються відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу, механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначений постановою Кабінету Міністрів України № 964, прийнятою Урядом саме на виконання вимог наведеного Закону.
Згідно із вказаним Порядком відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, у тому числі, пов'язаних з грошовим забезпеченням, що спростовує доводи відповідача.
Разом із цим, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем розрахунку витрат, пов'язаних з його утриманням в якості курсанта, що здійснений позивачем.
У спірних правовідносинах необхідно застосовувати саме норми Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Порядку № 964, згідно із якими відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим забезпеченням.
Згідно із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 16.10.2020 у справі № 1.380.2019.002683, відмінність у характері військової служби курсантів в порівнянні з іншими військовослужбовцями обумовлені відмінностями програм фінансування, за рахунок яких здійснюється виплата їх грошового забезпечення.
Під час вирішення справи суд враховує виснови Верховного Суд, які викладені в постанові від 13.01.2023 № 440/2692/20, про те, що грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав, підлягають компенсації.
За наведених обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат з грошового, продовольчого, речового, медичного забезпечення, з оплати комунальних послуг і вартості споживання енергоносіїв на суму 21519, 35 грн у судовому порядку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
За правилами ч. 2 ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору на користь позивача - суб'єкта владних повноважень стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (код ЄДРПОУ 24980799) 21 519 (двадцять одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять) грн 35 коп на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна