про відмову у переході до розгляду справи
за правилами загального позовного провадження
22 липня 2024 року № 320/26065/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянув у порядку письмового провадження клопотання ГУ ДПС у м. Києві в адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві та до Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) та до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу код ЄДРПОУ 44116011, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116): №10711631/3175602318 від 13.03.2024; №10711627/3175602318 від 13.03.2024; №10711625 3175602318 від 13.03.2024; №10711623 3175602318 від 13.03.2024;
- зобов'язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код юридичної особи 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8) у день набрання рішенням суду в цій справі законної сили зареєструвати податкову накладну: №15 від 07.09.2023, днем фактичного надіслання до Єдиного реєстру податкових накладних -11.09.2023; №20 від 20.10.2023, днем фактичного надіслання до Єдиного реєстр податкових накладних -10.11.2023; №22 від 20.11.2023, днем фактичного надіслання до Єдиного реєстру податкових накладних -27.11.2023; №23 від 04.12.2023, днем фактичного надіслання до Єдиного реєстру податкових накладних -25.12.2023; - зобов'язати Державну податкову службу України (ідентифікаційний код юридичної особи 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8) подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року відкрите провадження по справі та визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
03.07.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з тим, що справа не відноситься до справ незначної складності, а відноситься до справ, які мають розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, має вагоме значення для сторін, та відноситься до категорії складних.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що справа не відноситься до справ незначної складності, а відноситься до справ, які мають розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Проте наведене, на переконання суду, не свідчить про неможливість розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, позаяк згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Суть заяви представника відповідача зводиться до того, що згідно з п. 4 ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, сума податкових накладних щодо яких оскаржується відмова в реєстрації складає 1714895,28 грн.
Проте, суд вважає помилковим висновок представника відповідача, що зазначена обставина відповідає умові, яка визначена п. 4 ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України щодо виключності розгляду справи за правилами за правилами загального позовного провадження, оскільки сума податкової накладної не дорівнює сумі, на яку орган ДПС може заявити вимогу про стягнення грошових коштів.
Отже, представника відповідача не обґрунтував та не довів, що ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 1,7 млн грн щодо оскарження відмови у реєстрації податкових накладних на відповідну суму.
Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020.
Враховуючи викладене, не є переконливими твердження відповідача про неможливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи за правилами загального, а не спрощеного позовного провадження не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справах незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов'язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов'язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об'єктивної істини ані обов'язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі “Ахеп v. Germany”, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року “VarelaAssalinocontrelePortugal”, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
Врахувавши зміст заяв сторін, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Водночас, судом при вирішенні спору по суті будуть враховані письмові доводи учасників справи та надані ними докази і пояснення.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаної заяви сторони відповідача.
Керуючись статтями 12, 243, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити ГУ ДПС у м. Києві у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
2. Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
3. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.