24 липня 2024 рокуСправа №160/9285/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши у письмовому провадження і місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зокрема, стягнуто з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
До суду від позивача надійшла заява про встановлення способу або порядку виконання судового рішення, в якій позивач просить «встановити спосіб або порядок виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення на підставі якого видано виконавчий лист №160/9285/23».
В обґрунтування заяви зазначено, що позивачем направлено виконавчий лист до ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області для виконання. Проте виконавчий лист повернуто, оскільки у ньому не зазначено конкретної суми, яка підлягає стягненню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 справу прийнято до свого провадження та призначено вказану заяву до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2024.
Справу, призначену на 17.07.2024 знято з розгляду, оскільки суддя Маковська О.В. перебувала на лікарняному.
Розгляд справи відкладено на 24.07.2024.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд заяви без її участі.
В судове засідання заявник та сторони не прибули, про місце, дату та час розгляду заяви повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Розглянувши заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлених раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. При цьому, факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 15.02.2024 у даній справі, суд зазначив, що «Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивачки про те, що за наслідками розгляду спорів такої категорії суди повинні визначати конкретний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з роботодавця, але відсутність визначеного розміру не може бути самостійною підставою для ухвалення додаткового рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст.252 КАС України, оскільки у спірному випадку предметом спору був не розмір середнього заробітку, а право позивачки на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відносно цієї позовної вимог судом було ухвалено рішення.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заявлені позовні вимоги не стосувалися конкретного розміру середнього заробітку, не надавалися позивачкою і розрахунки середнього заробітку під час розгляду справи в суді першої інстанції, а отже під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції судом не досліджувалося питання розміру середнього заробітку (хоча вказане повинно бути зроблено з власної ініціативи суду)».
Розглянувши заяву позивача про встановлення способу та порядку виконання рішення суду, суд доходить висновку, що судом при прийнятті рішення визначено спосіб та порядок його виконання, а саме: «стягнення середнього заробітку».
Фактично заявник просить не встановити спосіб виконання рішення, а встановити обставину (а саме розрахувати суму середнього заробітку), яка може бути встановлена під час розгляду справи по суті, а не на стадії виконання судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що встановлюючи спосіб виконання судового рішення суд не може змінювати зміст такого рішення.
На підставі викладеного, суді дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя О.В. Маковська