18 липня 2024 року Справа № 160/11739/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
06 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області №55 д/с від 22.01.2024 року та №63-к від 12.01.2024 року про звільнення ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області;
- визнати протиправним та скасувати дисциплінарне стягнення «звільнення зі служби в поліції» накладене на ОСОБА_1 наказами Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області від 22.01.2024 №55 о/с та від 12.01.2024 року №63 к;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого сержанта поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення ( середній заробіток ) за час вимушеного прогулу, з 23.01.2024 по день винесення рішення по справі;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національної поліції на посаді старшого сержанта поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що загальний стаж служби позивача в поліції складає 23 років 00 місяців 06 днів. За час проходження служби позивач неодноразово мав заохочення за сумлінну службу, а також за участь в Антитерористичній операції, як учасник бойових дій, та протягом всього часу проходження служби не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Однак Наказом № 55 о/с від 22.01.2024 року позивач з 22 січня 2024 року був звільнений зі служби в ГУ НП України в Дніпропетровської області за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) на підставі Наказу ГУ НП в Дніпропетровської області від 12 січня 2024 року № 63 к.
Зауважено, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 55 о/с від 22.01.2024 року, стало складання 16.12.2023 року відносно позивача протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.5. ПДР, за ч. 124, за ст. 122-4 КУпАп та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовану не автоматичному режимі за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладання стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн.
Позивач вважає зазначені накази Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо його звільнення з займаної посади протиправними, такими, що винесені з грубим порушенням чинного законодавства України, а також за відсутності будь-яких передбачених законодавством підстав для його звільнення, оскільки вина його не встановлена в передбаченому законом порядку.
Також, в обґрунтування позову позивачем було зазначено, що 16.12.2023 року біля 19 год. 30 хв. він перебував в якості пасажира в автомобілі марки Рено - Меган д.н. НОМЕР_1 . За кермом була його дружина ОСОБА_2 , яка має посвідчення водія, оскільки позивачу внаслідок сильної фізичної болі (страждає на остеохондроз грудного відділу хребта) було важко та не безпечно керувати транспортним засобом. Тому дружина вирішила поїхати до аптеки за ліками, оскільки вони проживають у приватному секторі м. Покров на значній відстані від аптеки. Було вже темно, тому позивач для безпеки дружини вирішив їхати разом з нею в якості пасажира. Зауважено, що під час керування транспортним засобом вона не впоралася з керування транспортним засобом, внаслідок чого відбулася ДТП, і позивач отримав тілесні ушкодження - травму голови, все його обличчя було у крові, подушка безпеки на пасажирському сидінні також була в крові.
Як зазначено позивачем у позові, він не бажав, щоб його дружина несла відповідальність, у разі якщо у нього констатують наявність середніх або тяжких тілесних ушкоджень, тому позивач виштовхнув її з місця водія і наказав негайно повертатися до дому до дітей, які залишилися без нагляду. Після чого на місце події прибули свідки, у тому числі працівники «Швидкої допомоги», яки спілкувалися із позивачем та надавали йому медичну допомогу. Звернуто увагу, що коли вони надавали позивачу допомогу, він зазначав, що за кермом був не він, а інша особа. Після них прибули поліцейські. В той самий день позивач був доставлений в приймальне відділення лікарні, і йому була надана первинна медична допомога. В зв'язку з отриманими під час ДТП тілесними ушкодженнями позивач перебував спочатку на амбулаторному лікуванні та з 22.12.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області».
Окрім цього, вказано, що автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження кузова, окрім місця знаходження водія. Позивач вважає, що у разі якщо б він перебував на місці водія, він не отримав б тілесних ушкоджень, які мали місце. Працівники поліції за відсутності дружини склали протокол на позивача за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАп внаслідок ДТП та відмови позивача від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки, як зазначено позивачем, працівники поліції не зупиняли позивача за кермом транспортного засобу, тому, на думку позивача, він не повинен був проходити огляд на стан сп'яніння, оскільки під час ДТП перебував на пасажирському сидінні.
Отже, позивач не визнає свою вину, оскільки транспортним засобом під час ДТП керував не він, а його дружина ОСОБА_2 , яка також має посвідчення водія, та яка залишила місце ДТП на той час, коли прибули працівники поліції.
Також позивачем було звернуто увагу на те, що справи про адміністративні правопорушення стосовно позивача ще перебувають у провадженні Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області (справа № 184/12/24). Жоден з допитаних судом свідків не підтвердив факт керування позивачем транспортним засобом за обставин, які стали підставою для його звільнення. Навпаки, допитані судом свідки надали пояснення стосовно того, що автомобілем керувала дружина позивача - ОСОБА_2 . Розгляд справи триває. Крім того, до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області була оскаржена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 356600 від 17.12.2023 року за ч.1 ст.126 КУпАП , якою на позивача було накладене стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн. (справа № 184/38/24). Розгляд справи триває.
Позивач вважає, що протоколи про адміністративні правопорушення, складені щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП , ст. 124, 122-4 КУпАП, не можуть бути визнані належними доказами у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини, викладені в них, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також, даною ухвалою було задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку по справі № 160/11739/24. Визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії. Строк звернення поновлено.
29.05.2024 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних наказів. Зазначив, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача стали матеріали службового розслідування. Останній допустив порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 2 частини 5 статті 14, абзацу 2 частини 2 статті 16, частини 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух», підпунктів а), б), д) пункту 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пункту 3 розділу 2, пункту 4 розділу 3 посадової інструкції № 38/вн.276 від 31.01.2023 та Присяги поліцейського. Вказані вчинки, на думку відповідача, дискредитують та підривають довіру до Національної поліції України, оскільки старший сержант поліції ОСОБА_1 вчинив діяння, несумісне зі званням поліцейського, оскільки скоїв проступок, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам, підриває довіру до нього як до правоохоронця та носія влади, а також унеможливлює подальше виконання ним обов'язків поліцейського.
Відповідач звернув увагу на те, що поведінка працівника поліції завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам правоохоронця. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет правоохоронного органу.
Також, відповідач зазначив, що аргументи позивача про те, що ним на даний час оскаржується постанова та протокол про притягнення до адміністративної відповідальності та вина у вчиненні ним адміністративних правопорушень на даний час не встановлена - є слушними тільки в тій частині, що в діях позивача можливо відсутній склад саме цих адміністративних правопорушень, проте не дисциплінарного проступку.
Відповідач також вважає, що відсутність факту притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який уповноважена особа у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
За таких обставин, зважаючи на скоєння позивачем дисциплінарного проступку, відповідач вважає прийняття спірних наказів правомірним, а накази такими, що скасуванню не підлягають.
11.06.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП на посаді поліцейського-водія взводу № 1 (м. Нікопіль) БКС № 2 ГУНП.
19.12.2023 року поліцейськими УГІ ГУНП було отримано інформацію про складання 17.12.2023 року відносно позивача протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, а також винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
На підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 20.12.2023 № 2552 «Про організацію проведення службового розслідування» було розпочато службове розслідування за відомостями щодо можливого порушення службової дисципліни поліцейським-водієм взводу № 1 (м. Нікополь) батальйону конвойної служби № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , а також можливої неналежної організації службової діяльності останнього керівництвом цього ж батальйону конвойної служби, що призвело до складання 17.12.2023 року відносно вказаного поліцейського протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, а також винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
12.01.2024 року дисциплінарною комісією ГУНП в Дніпропетровській області було складено висновок про результати службового розслідування за відомостями щодо можливого порушення службової дисципліни поліцейським-водієм взводу № 1 (м. Нікополь) батальйону конвойної служби № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , а також можливої неналежної організації службової діяльності останнього керівництвом цього ж батальйону конвойної служби, що призвело до складання 17.12.2023 відносно вказаного поліцейського протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, а також винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Наказом ГУНП від 22.01.2024 № 55 о/с останнього було звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 22.01.2024.
Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП від 12.01.2024 № 63к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до Наказу ГУ НП в Дніпропетровської області від 12.01.2024 року № 63-к, підставою звільнення позивача зі служби є порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1,2 частини 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 2 частини 5 статті 14, абз. 2 частини 2 статті 16, частини 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух», підпунктів а) пункту 2.4, пункту 2.5, та підпунктів а), д) пункту 2.10 Правил дорожнього руху, пунктів 2,3 розділу 2 , пункту 4 розділу 3 посадової інструкції № 38 /вн. 276 від 31.01.2023 року, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого Наказом МВС України від 08.02.2019 року № 100, Присяги працівника поліції, що виразилося у керуванні 16.12.2023 року транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, безпідставної відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, не вжитті заходів щодо уникнення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.12.2023 року, не повідомленні про подію за номером екстреного виклику поліції « 102», залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди, не сприянні встановленню обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто перешкоджанні поліцейським виконувати свої обов'язки, не пред'явленні для перевірки посвідчення водія, не повідомленні керівництва батальйону конвойної служби № 2 ГУ НП про факт складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст. 130, ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 126, тобто скоєнні в умовах воєнного часу проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам.
Позивач, не погодившись з правомірністю застосування дисциплінарного стягнення та звільнення його зі служби в поліції, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У своїй діяльності поліція відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" набрав чинності 07 жовтня 2018 року.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов'язків, визначених статтею 1 цього Статуту, у тому числі, основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII.
Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п'ята статті 13).
Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Відповідно до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893). Цей наказ прийнятий відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 893, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку № 893, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: - висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; - вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; - запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування (пункт 5 розділу VI Порядку).
Наведені приписи узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до розділу I Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.
Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Відповідно до розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, визначаються основні вимоги до поведінки поліцейського, зокрема, вказується, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;
дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;
зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено:
сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;
допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками, дискримінацію в будь-якій формі;
використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях;
розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом;
знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов'язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку;
перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Поліцейський повинен дотримуватись субординації у стосунках з колегами, з повагою ставитись до старших за віком.
Відповідно до розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, визначаться взаємодія поліції з громадськістю та іншими державними органами, зазначається, що поліцейський виконує свої службові обов'язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб.
Незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов'язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя.
За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
З метою зменшення кількості випадків застосування поліцейських заходів примусу поліцейський повинен проявляти розсудливість, відкритість, почуття справедливості, володіти комунікативними навичками (переконання, ведення переговорів тощо), а в необхідних випадках мати керівні та організаційні якості.
Як зазначає Верховний Суд у постановах від 17 липня, 28 листопада 2019 року в справах №806/2555/17, №120/860/19-а та від 24 вересня, 13 жовтня 26 листопада 2020 року у справах №420/602/19, №805/3079/17-а, №580/1415/19, вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності.
Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Отже, як зазначено вище, підставою звільнення позивача зі служби в поліції на підставі оскаржуваного наказу є висновки службового розслідування щодо порушення позивачем службової дисципліни.
Так, згідно з висновком службового розслідування від 12.01.2024 членами дисциплінарної комісії було встановлено, що 19.12.2023 під час здійснення перевірки за відомостями ІКС ІПНП поліцейськими УГІ ГУНП в Дніпропетровській області було виявлено факт складання 17.12.2023 відносно поліцейського-водія взводу № 1 (м. Нікополь) батальйону конвойної служби № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення серії АДД № 590148 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова від проходження огляду на стан сп'яніння), серії АДД № 590150 за ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів), серії АДД № 590149 за ст. 122-4 КУпАП (залишення місця ДТП), а також постанови серії БАВ № 356600 за ч. 1 ст. 126 КУпАП (не пред'явлення посвідчення водія для перевірки). Факт складання вказаних адміністративних матеріалів підтверджується довідкою, наданою начальником сектору адміністративної практики Криворізького РУП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_3 від 04.01.2024 за № 45/5-56.
Встановлено, що 16.12.2023 о 19.51 від працівників швидкої допомоги надійшла інформація про надання медичної допомоги водію, який не впорався з керуванням автомобілем «Renault Megane», н.з. НОМЕР_1 , виїхав на узбіччя дороги, допустив зіткнення з будинком № 29 по вул. Партизанська, в м. Покров, Дніпропетровської області та деревом біля вказаної будівлі. Після надання першої допомоги водій залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
У подальшому, за допомогою свідків було встановлено, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 та у останнього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння і тілесні ушкодження у вигляді чисельних подряпин та саден обличчя.
При цьому, ОСОБА_1 заперечив своє перебування в автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
16.12.2023 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди старший сержант поліції ОСОБА_1 перебував поза службою, в цивільному одязі, без вогнепальної зброї та спецзасобів.
Про факт складання адміністративних матеріалів старший сержант поліції ОСОБА_1 нікому не доповів.
Дану подію зареєстровано до ЄО ВП № 2 Нікопольського РУП ГУНП від 16.12.2023 № 7835.
Опитані під час службового розслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , пояснили, що 16.12.2023 о 19.40 год. вони знаходились на вул. Партизанській в м. Покров, Дніпропетровської області, та побачили як біля будинку № 27 по вул. Партизанській водій автомобіля «Рено Меган», н.з. НОМЕР_1 виїхав на бордюр та скоїв зіткнення з будівлею, що розташована навпроти вищевказаного будинку, потім його розвернуло та викинуло в дерева. ОСОБА_4 з ОСОБА_5 відразу підбігли до вказаного автомобіля, щоб надати допомогу. Відкривши двері автомобіля, побачили, що там лежав чоловік головою до пасажирського сидіння, а його ноги були розміщені на педалях машини.
Після чого, останні витягнули постраждалого з автомобіля та ОСОБА_5 викликала ШМД. Коли ОСОБА_4 діставав вказаного чоловіка з транспортного засобу, останній говорив, що автомобілем він не керував, однак у вказаному автомобілі та поряд з ним, крім нього більше нікого не було. Під час спілкування відчувався запах алкоголю з порожнини рота постраждалого.
У подальшому, прибули працівники ШМД та надали вказаному чоловіку першу медичну допомогу. Після чого останній відразу пішов у невідомому напрямку з місця події.
На пред'явленому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 фото, під яким міститься запис «старший сержант поліції ОСОБА_1 », вони впізнали особу, яку 16.12.2023 діставали з автомобіля відразу після дорожньо-транспортної пригоди.
Опитані фельдшери з медицини невідкладних станів виїзної бригади Нікопольської підстанції екстреної медичної допомоги в м. Покров комунального підприємства «ОЦЕМД та МК'ДОР» ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також водій виїзної бригади Нікопольської підстанції екстреної медичної допомоги в м. Покров комунального підприємства «ОЦЕМД та МК'ДОР» ОСОБА_8 , пояснили, що 16.12.2023 вони чергували у складі бригади ШМД.
О 19.42 від диспетчера Нікопольської підстанції надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду по вул. Партизанській, 27 в м. Покров. Прибувши на місце, останні побачили, що на узбіччі в кущах стоїть автомобіль «Рено Меган» сріблястого кольору та навколо лежали уламки запчастин. Фельдшери ОСОБА_6 з ОСОБА_7 пішли надавати допомогу потерпілому, після чого ОСОБА_8 припаркував автомобіль швидкої медичної допомоги та підійшов до останніх.
На місці події перебувало декілька осіб і постраждалий, у якого була розбита голова. ОСОБА_8 почув від одного чоловіка, який був присутній на місці, що він безпосередньо відразу після ДТП витягував постраждалого з автомобіля.
У подальшому, приблизно о 19.50 ОСОБА_8 зателефонував до поліції та повідомив про факт дорожньо-транспортної пригоди (ЄО ВП № 2 Нікопольського РУП ГУНП від 16.12.2023 № 7835).
Після надання першої медичної допомоги та накладання пов'язки на голову потерпілому, останній кудись зник з місця події до приїзду поліції.
На пред'явленому фото, під яким міститься запис «старший сержант поліції ОСОБА_1 », ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 впізнали особу, якій 16.12.2023 надавалася перша медична допомога на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Опитаний дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 2 Нікопольського РУП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , пояснив, що 16.12.2023 він перебував у добовому наряді в складі слідчо-оперативної групи ВП № 2 Нікопольського РУП ГУНП. 16.12.2023 о 19.52 год. до чергової частини ВП № 2 Нікопольського РУП надійшло повідомлення про подію «ДТП з потерпілими».
Прибувши на місце події напроти будинку № 27, по вул. Партизанська, в м. Покров, Дніпропетровської області, поліцейські СОГ виявили сильно пошкоджений автомобіль «Рено Меган», н.з. НОМЕР_1 . На той час на місці події вже перебували співробітники швидкої медичної допомоги, більше інших осіб на місці не було.
Співробітники швидкої медичної допомоги на місці події повідомили, що до них надійшов виклик про те, що автомобіль «Рено Меган» сірого кольору влетів у кювет та травмований водій. Прибувши на місце події вони надали першу медичну допомогу чоловіку котрий представився, як Невідомий, після чого йому було запропоновано проїхати до лікарні для надання медичної допомоги, на що він погодився. Після чого останній зник з місця події у невідомому напрямку.
Під час перебування СОГ на місці події, до чергової частини ВП № 2 Нікопольського РУП надійшло повідомлення від абонента з мобільного телефону № НОМЕР_2 про те, що у заявника було викрадено автомобіль марки «Рено Меган 2», сірого кольору, при передзвоні заявнику, останній слухавку не підіймав. Через деякий час в ході проведення пошукових заходів, заявник вийшов на зв'язок та повідомив, що буде чекати наряд поліції на парковці біля буд. АДРЕСА_1 .
Поліцейські СОГ приїхали за вказаною адресою та виявили чоловіка, який представився як ОСОБА_1 . В ході спілкування останній мав ознаки сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів), на обличчі у ОСОБА_1 були множинні подряпини і садна, а також сліди бурого кольору схожі на кров.
Під час спілкування з останнім було встановлено, що автомобіль, який потрапив у «ДТП», а саме, «Рено Меган 2», н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , а з приводу його викрадення, останній повідомив, що звернувся до поліції передчасно, оскільки його автомобіль ніхто не викрадав. На питання чи він був за кермом, ОСОБА_1 повідомив, що за кермом він не перебував.
Членами добового наряду ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до лікарні для надання медичної допомоги, на що останній погодився та вони поїхали до КП «Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області», де медичними працівниками ОСОБА_1 було надано допомогу. Після чого, перебування в лікарні останнього, в присутності лікаря йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння, однак, ОСОБА_1 відмовився, про що лікарем було складено відповідний висновок.
Після чого ОСОБА_1 добровільно погодився проїхати до відділення поліції № 2 Нікопольського РУП для подальшої перевірки за фактом звернення на лінію « 102» та збору матеріалів. По прибуттю до відділення поліції ОСОБА_1 перебував з працівниками ГРПП, а старший лейтенант поліції ОСОБА_9 у складі СОГ, поїхав встановлювати свідків події. В цей час о 23.20 годині до чергової частини ВП № 2 Нікопольського РУП від ОСОБА_1 з мобільного телефону № НОМЕР_2 надійшов дзвінок про відміну виклику за фактом викрадення автомобіля «Рено Меган 2», сірого кольору, н.з. НОМЕР_1 , оскільки автомобіль наче брала його дружина.
Також, СОГ було встановлено та опитано свідків ОСОБА_5 та її співмешканця ОСОБА_4 , які пояснили, що приблизно о 19.40 год. 16.12.2023 перебуваючи біля буд. № 27 по вул. Партизанська в м. Покров, Дніпропетровська область вони стали свідками, як автомобіль сірого кольору «Рено Меган» на великій швидкості виїхав на бордюр в подальшому скоїв зіткнення з будівлею і вилетів в дерева. Свідки відразу підійшли до вказаного автомобіля побачили в середині лише одного чоловіка. ОСОБА_4 почав витягати з автомобіля чоловіка та надавати допомогу, в свою чергу ОСОБА_5 викликала швидку медичну допомогу. Під час спілкування свідки повідомили, що від водія авто відчувався різкий запах алкоголю з порожнини рота, при цьому відразу після зіткнення, підійшовши до авто, інших осіб вони не виявили..
Після того, як нарядом СОГ було зібрано матеріали, старший лейтенант поліції ОСОБА_9 сам перебував на вулиці, до нього підійшов ОСОБА_1 та почав розпитувати, як краще йому зробити щоб уникнути відповідальності, в ході бесіди останній повідомив, що він їхав на автомобілі та в момент розвороту, не впорався з керуванням і його викинуло на бордюр та розвернуло авто, однак у подальшому свою провину він не визнав та говорив, що за кермом була його дружина.
ОСОБА_1 не повідомляв про місце своєї роботи.
Також, з висновку від 12.01.2024 вбачається, що опитаний під час службового розслідування оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділення поліції № 2 Нікопольського РУП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_10 , який 16.12.2023 перебував у складі слідчо-оперативної групи ВП № 2 Нікопольського РУП ГУНП, надав аналогічні пояснення, як і старший лейтенант поліції ОСОБА_9 .
В ході службового розслідування було проаналізовано аудіозаписи повідомлень ОСОБА_1 на спецлінію « 102». Під час їх прослуховування встановлено, що на аудіозаписі № 109268902 зафіксовано розмову чоловіка з оператором спецлінії « 102». Чоловік повідомляв, що 30 хвилин тому за адресою: м. Покров, вул. Шляхова, 83, вкрали машину «Рено Меган 2», н.з. НОМЕР_3 , сірого кольору, яку він залишив біля двору. В автомобілі було приблизно 20 літрів палива. Потім зв'язок переривається.
Останній під час розмови з оператором « 102» мав порушення мови, що може свідчити про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння.
Вищевикладене підтверджується актом прослуховування аудіозаписів повідомлень на спецлінію « 102» від 16.12.2023, зареєстрованих до ЄО відділення поліції № 2 Нікопольського РУП за № 7836 (подія № 109298902) та до ЄО № 7839 (подія № 109273533).
Таким чином, внаслідок здійснення ОСОБА_1 хибного виклику на спецлінію « 102» про незаконне заволодіння автотранспортом, було задіяно сили і засоби ВП № 2 Нікопольського РУП ГУНП, а саме, СОГ та ГРПП, відповідального від керівництва - начальника чергової частини капітана поліції ОСОБА_11 , а також заступника начальника - начальника СВ майора поліції ОСОБА_12 , начальника СКП капітана поліції ОСОБА_13 та старшого оперуповноваженого СКП капітана поліції ОСОБА_14 . Крім того, були задіяні дві одиниці службового автотранспорту.
Опитані під час службового розслідування поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Нікопольського РУП ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_15 та інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Нікопольського РУП ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_16 , пояснили, що вони 16.12.2023 несли службу у добовому наряді в складі групи реагування патрульної поліції.
Зі слів опитаних поліцейських, 16.12.2023 о 19.52 год. до чергової частини ВП № 2 Нікопольського РУП надійшло повідомлення про подію «ДТП з потерпілими». Черговий направив наряд СОГ та ГРПП на місце події.
Прибувши на місце події, напроти будинку № 27, по вул. Партизанська, в м. Покров, Дніпропетровської області, поліцейські ГРПП виявили сильно пошкоджений автомобіль «Рено Меган», н.з. НОМЕР_1 .
На той час на місці події вже перебували співробітники швидкої медичної допомоги, більше інших осіб на місці не було. Співробітники швидкої медичної допомоги повідомили, що до них надійшов виклик про те, що автомобіль «Рено Меган» сірого кольору влетів у кювет та травмований водій. Прибувши на місце події вони надали першу медичну допомогу чоловіку, який представився, як Невідомий, після чого йому було запропоновано проїхати до лікарні для надання медичної допомоги, на що він погодився. Після чого останній зник з місця події у невідомому напрямку.
Наряд ГРПП на місці події, складав схему ДТП. Працівники СОГ поїхали встановлювати особу заявника, який повідомив про викрадення автомобіля.
Після оформлення матеріалів на місці події, наряд ГРПП поїхав до ВП № 2 Нікопольського РУП. Через деякий час до підрозділу прибули працівники СОГ, з якими прибув громадянин ОСОБА_1 .
Працівниками СОГ були передані зібрані матеріали, відповідно до яких було встановлено, що ОСОБА_1 16.12.2023 в момент скоєння ДТП перебував за кермом, а також залишив місце ДТП. Вказане підтверджувалося поясненнями свідків події. В ході спілкування останній мав ознаки сп'яніння (порушення координації рухів та запах алкоголю з порожнини рота), на обличчі у ОСОБА_1 були множинні подряпини і садна та сліди бурого кольору схожі на кров.
Поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до лікарні для надання медичної допомоги, на що останній погодився. У лікарні співробітники медичної служби надали йому допомогу, після чого, під час перебування в лікарні ОСОБА_1 , в присутності лікаря було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, про що лікарем було складено відповідний висновок.
Крім цього, згідно з довідкою лікаря від 16.12.2023, ОСОБА_1 звертався цього ж дня за меддопомогою і повідомив, що тілесні ушкодження він отримав у наслідок падіння.
Також, як вбачається з висновку про результати службового розслідування, під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , останній надав лише реєстраційний документ на «Рено Меган 2», н.з. НОМЕР_1 . Посвідчення водія відповідної категорії на законну вимогу поліцейських ОСОБА_1 для перевірки не надав. Від надання письмових пояснень з приводу подій, які мали місце 16.12.2023 за його участю, останній відмовився на підставі статті 63 Конституції України.
Відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ст. 124 КУпАП, за ст. 122-4 КУпАП, а також винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Від підпису у протоколах та отриманні їх копій останній у присутності двох свідків відмовився.
ОСОБА_1 під час складання відносно нього адміністративних матеріалів нікому не повідомляв про своє місце роботи.
18.12.2023 за вих. № 46.2/8610 адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ст. 124 КУпАП, за ст. 122-4 КУпАП були направлені до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області.
У свою чергу, з метою отримання копій вищевказаних адміністративних матеріалів, дисциплінарною комісією був наданий запит до Орджонікідзевського міського суду (вих. № 50/2-9 від 02.01.2024). У подальшому, з вищевказаного суду надійшла відповідь (вих. № 01-05/4/2024 від 04.01.2024) про те, що копії матеріалів про адміністративні правопорушення серії АДД № 590148 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, серії АДД № 590150 за ст. 124 КУпАП, серії АДД № 590149 за ст. 122-4 КУпАП, складених відносно ОСОБА_1 , не будуть надані, у зв'язку із тим, що ГУНП не є стороною по справі.
Також, встановлено, що постанова серії БАВ № 356600 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, яку винесено відносно останнього, була направлена до Нікопольського ВДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса), для примусового виконання у порядку ст. 308 КУпАП (вих. ВП № 2 Нікопольського РУП № 46.2/239 від 05.01.2024).
Службовим розслідуванням встановлено, що відмова старшого сержанта поліції ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння підтверджується висновком від 16.12.2023 № 228 КП «Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області», щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Матеріалами службового розслідування підтверджується, що відповідно до даних електронного реєстру Моторного (транспортного) страхового бюро України (https://policy-web.mtsbu.ua) старший сержант поліції ОСОБА_1 станом на 16.12.2023 не мав чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Renault Megane», н.з. НОМЕР_1 , яким керував 16.12.2023.
Опитаний командир взводу № 1 (м. Нікополь) батальйону конвойної служби № 2 ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_17 , пояснив, що старший сержант поліції ОСОБА_1 є його підлеглим. 17.12.2023 від старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , старший лейтенант поліції ОСОБА_17 дізнався, що останній з цього ж дня перебуває на амбулаторному лікуванні у КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської ради Дніпропетровської області».
19.12.2023 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_17 стало відомо, що 17.12.2023 відносно старшого сержанта поліції ОСОБА_1 складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Про факт складання вказаних адміністративних матеріалів ОСОБА_1 , старшому лейтенанту поліції ОСОБА_17 , не повідомляв.
З 22.12.2023 до 01.01.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області». З 02.01.2024 зі слів ОСОБА_1 він продовжував проходити лікування.
Також, у висновку було зазначено, що старшому лейтенанту поліції ОСОБА_17 відомо, що ОСОБА_1 має у власності та керує автомобілем «Renault Megane», н.з. НОМЕР_1 . Старший сержант поліції ОСОБА_1 у службовій та повсякденній діяльності користується номером телефону НОМЕР_4 .
Під час службового розслідуванням було встановлено, що ОСОБА_1 16.12.2023 о 20.00 год. самостійно звертався за медичною допомогою до КП «Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області», якому був встановлений діагноз: множинні подряпини та садна обличчя. Зі слів останнього, травму він отримав унаслідок падіння на вулиці. Вищевказане підтверджується наданою відповіддю КП «Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області» (вих. № 31 від 03.07.2024).
Таким чином, у висновку було зазначено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 надав недостовірні відомості медичним працівникам, щодо обставин свого травмування.
У подальшому останній перебував на лікарняних в період з 17.12.2023 по 21.12.2023 у КНП «ЦПМСД Покровської міської ради Дніпропетровської області» та з 22.12.2023 по 05.01.2023 у КП «ЦМЛ Покровської міської ради Дніпропетровської області», що підтверджується довідками про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу № 71 та № 3, вищезазначених медичних закладів відповідно.
Під час проведення службового розслідування, після виходу на службу з лікарняного, старший сержант поліції ОСОБА_1 відмовився надавати будь-які пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, посилаючись на ст. 63 Конституції України.
Отже, за результатами службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 16.12.2023 в умовах воєнного стану у позаробочий час, керував автомобілем «Renault Megane», н.з. НОМЕР_1 , на вул. Партизанська, в м. Покров, Дніпропетровської області без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та з ознаками алкогольного сп'яніння. Крім цього, безпідставно відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, не вжив заходів щодо уникнення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.12.2023, не повідомив про подію за номером екстреного виклику поліції « 102», не встановив знак аварійної зупинки, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не сприяв встановленню обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто перешкоджав поліцейським виконувати їхні обов'язки, здійснив завідомо неправдиве повідомлення до поліції про факт незаконного заволодіння транспортним засобом, що призвело до зриву нормальної роботи поліції, не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, не повідомив керівництво батальйону конвойної служби № 2 ГУНП про факт складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто скоїв в умовах воєнного стану проступок, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам.
Таким чином, останній допустив порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 2 частини 5 статті 14, абзацу 2 частини 2 статті 16, частини 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух», підпунктів а), б), д) пункту 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пункту 3 розділу 2, пункту 4 розділу 3 посадової інструкції № 38/вн.276 від 31.01.2023 та Присяги поліцейського.
Позивачем під час судового розгляду справи не надано суду доказів, які б спростовували інформацію, яка наведена у вказаному висновку про результати службового розслідування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, поліцейський зобов'язаний вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника. Також п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що поліцейський зобов'язаний утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Суд, розглядаючи цю справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлював наявність порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), коли у процесі одержання доказів обмежувалися права і свободи, гарантовані Конвенцією, зокрема її статтею 6 "Право на справедливий суд", статтею 8 "Право на повагу до приватного і сімейного життя". Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Крім того, у пункті 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 14.02.2008 року по справі «Кобець проти України» (№ заява 16437/04) вказано, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. ), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Розумний сумнів не є сумнівом, що базується на чисто теоретичній можливості чи викликаний для уникнення негативних висновків. Суд повинен спиратися на всі елементи наданих йому доказів чи у разі потреби на ті, які він зможе офіційно отримати.
Суд зазначає, що присягу працівника Національної поліції України позивач склав з пам'яткою - ознайомлення поліцейських, державних службовців та працівників Національної поліції України з обмеженнями, пов'язаними зі службою в поліції та вимогами антикорупційного законодавства, а саме: Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України та Кодексу про адміністративні правопорушення.
З аналізу викладених у висновку службового розслідування обставин вбачається, що в діях позивача наявні ознаки вчинення порушення службової дисципліни. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
Посилання позивача на те, що станом на момент винесення оскаржуваних наказів позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, 124-4 та ст. 130 КУпАП суд відхиляє та зазначає наступне.
Адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Відсутність факту притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності на момент прийняття оскаржуваних наказів не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який уповноважена особа у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням відповідних обставин і не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.03.2019 у справі №819/736/18, від 19.05.2022 у справі №480/4079/18, від 09.05.2024 у справі №420/1491/23.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.
Тобто поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед Державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.06.2021, від 22.09.2022 та від 25.11.2022 у справах № 815/2705/16, № 420/4977/20 та № 600/1167/22-а.
Слід відмітити, що відповідно до частини п'ятої статті 14 Дисциплінарного статуту, у разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Отже, у разі складення в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, матеріалів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності приймалося б на підставі зазначених матеріалів, а не на підставі матеріалів службового розслідування.
Однак суд зазначає, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі зібраних під час проведення службового розслідування доказів, таких як пояснення свідків, а не за вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідачем правомірно було призначено службове розслідування, а саме, з метою встановлення причин та обставин можливого порушення позивачем службової дисципліни у поза службовий час, що призвело до складання протоколів про адміністративне правопорушення стосовно нього за ст. 124, 124-4, ст. 130, ч.1 ст. 126 КУпАП.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №300/2795/22.
Суд також враховує, що дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані, насамперед, із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Встановлені в ході службового розслідування обставини дійсно свідчать про вчинення позивачем дій, які знижують авторитет поліції, викликають недовіру до поліцейських, оскільки перебуваючи на службі у поліції, позивач публічно допустив дії, з якими органи поліції безпосередньо ведуть боротьбу. Тобто така поведінка поліцейського є недопустимою, суперечить інтересам служби, позаяк позивач присягнув з гідністю нести високе звання поліцейського (стаття 64 Закону України "Про Національну поліцію"), а натомість допустив порушення службової дисципліни, яке дискредитує органи поліції та поліцейських в цілому.
Таким чином, під час судового розгляду справи підтвердився факт порушення службової дисципліни з боку позивача.
Суд також акцентує увагу, що в матеріалах службового розслідування зібрано достатню кількість доказів, які у своїй сукупності надають суду можливість стверджувати про вчинення позивачем дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану, який детально описано у висновку службового розслідування. В межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, висновки службового розслідування відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватись при прийнятті вмотивованого рішення.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку, а вид дисциплінарного стягнення керівництвом обрано обґрунтовано, з урахуванням обставин у справі, та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Також, суд зауважує, що позивач був діючим працівником поліції, мав спеціальне звання старший сержант поліції та про наслідки вчинення будь-яких порушень з його боку мав знати.
Суд звертає увагу, що працівники поліції повинні діяти па підставі та у межах повноважень, у спосіб, що визначений законодавством. Вони повинні усвідомлювати значимість своєї місії, їх поведінка повинна зміцнювати та підтримувати довіру суспільства до Національної поліції України. Поліцейські зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час виконання службових обов'язків, так і в поведінці у побуті. Дотримання бездоганної поведінки і безумовне виконання вимог чинного законодавства є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок, є той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час, тобто той стан, коли з 24.02.2022р. на співробітників поліції покладено виконання своїх функціональних обов'язків, так і додаткових повноважень і завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України. Український народ розраховує на те, що поліцейські, як представники держави, будуть сумлінно виконувати свої обов'язки.
З метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад Національної поліції було переведено на посилений варіант несення служби з 24.02.2022 року.
Під час дії воєнного стану до працівника поліції висуваються більш жорсткі вимоги щодо дотримання службової дисципліни та безпосередньо здійсненні своєї службової діяльності.
Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд акцентує увагу на тому, що поліцейський повинен дотримуватись покладених на нього вимог, що передбачено вимогами Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно органів поліції та спричинити суспільний резонанс.
Суд зазначає, що, враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 815/2705/16, від 24.06.2021 у справі № 826/7830/17.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.
Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам вчиненого дисциплінарного проступку позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи не встановлено.
Відтак, суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у Національній поліції є співмірним до вчиненого проступку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме, звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів №55 д/с від 22.01.2024 року та №63-к від 12.01.2024 року відсутні.
Відповідно, не підлягає задоволенню і решта позовних вимог, які є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування вищезазначених наказів.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник