24 липня 2024 рокуСправа №160/8790/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
04.04.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення за періоди: з 10.04.2023 по 12.04.2023, з 13.04.2023 по 05.05.2023, з 05.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та відпустках за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення за періоди: з 10.04.2023 по 12.04.2023, з 13.04.2023 по 05.05.2023, з 05.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 29.03.2022 по 20.07.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 09.04.2023 перебуваючи на бойових позиціях отримав вогнепально-осколкові поранення внаслідок ворожого обстрілу з АГТ на території Донецької області. Згідно довідки про обставини травми від 20.04.2023 травмування / поранення вважається таким, що сталось під час виконання обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, що також підтверджено довідкою ВЛК від 31.05.2023 та свідоцтвом про хворобу №8303. Внаслідок отриманих травм він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та відпустці за станом здоров'я, а саме у період з 10.04.2023 по 30.06.2023. Проте, відповідач у вказаний період протиправно не здійснював нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн, відповідно до Постанови КМУ №168. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
12.04.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» повідомив суд про виконання вимог ухвали суду від 09.04.2024 шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2024 позивачу поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 13.05.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
29.04.2024 на адресу суду від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позов, у якому представник у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що у період з 29.03.2022 по 20.07.2023 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Перебуваючи на виконанні бойового завдання, в умовах воєнного стану, запровадженого 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, позивач отримав поранення, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 20.04.2023 №320/лт. Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відповідних закладах охорони здоров'я: з 10.04.2023 по 12.04.2023, з 13.04.2023 по 05.05.2023, з 05.05.2023 по 31.05.2023, у зв'язку з чим наказами командира Військової частини від 05.07.2023 №118 та від 16.09.2023 №192 «Про виплату додаткових винагород», йому було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн, як військовослужбовцю, який отримав поранення (контузії, травми, каліцтва). Таким чином, позовні вимоги щодо не нарахування та невиплати за період з 10.04.2023 по 31.05.2023 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. відповідно до Постанови №168, є безпідставними та не підлягають, так як були виплачені. Щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн на місяць за час перебування у відпустці за станом здоров'я у зв'язку з отриманим пораненням у період з 01.06.2023 по 30.06.2023, зазначив, що довідка (висновок) ВЛК від 31.05.2023 №862 не містить медичного висновку про ступінь важкості отриманого поранення, що унеможливлює прийняття рішення командиром Військової частини щодо виплати винагороди у розмірі 100 000,00 грн. за час цієї відпустки. При цьому, свідоцтво про хворобу №8303 від 10.07.2023 не є підставою для надання відпустки за станом здоров'я після стаціонарного лікування та не може бути правовою підставою для виплати додаткової винагороди, відповідно до вимог п.12 розділу ХХХІV Порядку №260, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині також відсутні.
Ухвалою суду від 08.07.2024 у Військової частини НОМЕР_1 витребувано інформацію про виплату додаткової винагороди під час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я.
23.07.2024 витребувані документи надійшли на адресу суду, а саме: довідка про суми нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям за час лікування від 12.07.2024 №3630 з детальним розрахунком сум виплат; відомості розподілу витрат від 29.07.2023 та від 24.08.2023 з відміткою опрацювання банком.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 29.03.2022 по 20.07.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 4 взводу охорони І роти охорони 3 батальйону охорони.
09.04.2023 солдат ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення бойових дій на території Донецької області, яка пов'язана з захистом Батьківщини, одержав вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення.
Відповідно до довідки про обставини травми від 20.04.2023 №320лт, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , травмування / поранення ОСОБА_1 вважається таким, що сталося під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини.
Згідно із Свідоцтвом про хворобу №8303, виданого гарнізонною ВЛК В/ч НОМЕР_3 , поранення ОСОБА_1 пов'язане із захистом Батьківщини, поранення важкого ступеню. Визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Судом встановлено, що у період з 20.04.2023 по 12.04.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №Е 6110/13616.
Також, ОСОБА_1 продовжував перебувати на стаціонарному лікуванні у період з 13.04.2023 по 05.05.2023, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №23П08914, та у період з 05.05.2023 по 31.05.2023, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №23П10916.
Довідкою ВЛК від 31.05.2023 №862, виданою КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР, встановлено, що травма пов'язана із захистом Батьківщини, а ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв'язку із травмою на 30 календарних днів.
У період з 01.06.2023 по 30.06.2023 ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров'я (30 календарних днів) на підставі довідки ВЛК від 31.05.2023 №862.
Згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.07.2023 №233 солдата ОСОБА_1 звільнено наказом командира 756 полку охорони (по особовому складу) від 20.07.2023 №69-РС у запис на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, а також виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 для виключення з військового обліку.
З 07.09.2023 ОСОБА_1 безстроково встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №552618.
Цією довідкою також підтверджено, що поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
У листопаді 2023 року в інтересах ОСОБА_1 направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит щодо виплати додаткової винагороди за час перебування останнього на стаціонарному лікуванні та за період перебування у відпустці за станом здоров'я.
Листом від 08.12.2023 №3200 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про нараховані виплати, крім того, вказала, що надана довідка ВЛК від 31.05.2023 №862 не містить визначення ступеня важкості поранення, у зв'язку з чим підстави для виплати додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн за період перебування у відпустці для лікування відсутні.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив додаткову винагороду за періоди перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не припинив свою дію.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Згідно із пунктом 1 Постанови № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
За змістом пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини, голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, вимогу про те, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000,00грн. або 30000,00грн. здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам військових частин (пункт 5). У період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмір 100000,00грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (пункт 8).
23.06.2022 з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 р. №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.
За змістом пункту 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначати: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн. за час цієї відпустки.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 внесено зміни до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та доповнено Порядок № 260 новим розділом. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Так, відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов'язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно із пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн. за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
З аналізу норм Постанови № 168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується у розмірі 100 000 гривень винагорода.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 09.04.2023 позивач під час виконання обов'язків військової служби в районі проведення бойових дій на території Донецької області, яка пов'язана з захистом Батьківщини, одержав вогнепальне осколкове сліпе проникаюче поранення, яке пов'язане із захистом Батьківщини, не перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.04.2023 № 320/лт, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 .
Також, судом встановлено, що в результаті отриманого поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я, а саме:
- у період з 20.04.2023 по 12.04.2023 - на стаціонарному лікуванні;
- у період з 13.04.2023 по 05.05.2023 - на стаціонарному лікуванні;
- у період з 05.05.2023 по 31.05.2023 - на стаціонарному лікуванні;
- у період з 01.06.2023 по 30.06.2023 - у відпустці за станом здоров'я (30 календарних днів) на підставі довідки ВЛК від 31.05.2023 №862.
З 07.09.2023 позивачу безстроково встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №552618, відповідно до якої - поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 грн. винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці за станом здоров'я, у зв'язку з отриманням тяжкого поранення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 у період з 10.04.2023 по 31.05.2023 позивачу було здійснене нарахування додаткової винагороди на підставі наказів командира Військової частини від 05.07.2023 №118 та від 16.09.2023 №192 «Про виплату додаткових винагород».
Так, згідно довідки про суми нарахування додаткової винагороди військовослужбовцям за час лікування від 12.07.2024 №3630 ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з отриманим пораненням) за періоди з 10.04.2023 - 12.04.2023, з 13.04.2023 - 05.05.2023, з 05.05.2023 - 31.03.2023, у загальній сумі 167 132,25 грн, що також підтверджується відомостями розподілу витрат від 29.07.2023 та від 24.08.2023 з відміткою опрацювання банком.
Таким чином, суд доходить висновку, що з моменту отримання порання та протягом усього курсу лікування, позивач отримав належні виплати, передбачені постановою КМУ № 168, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Між тим, судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, за період перебування позивача у відпустці за станом здоров'я у зв'язку з отриманим пораненням з 01.06.2023 по 30.06.2023 грошова винагорода нарахована відповідачем не була.
Підставою для відмови у нарахуванні додаткової винагороди стало те, що довідка (висновок) ВЛК від 31.05.2023 №862 не містить медичного висновку про ступінь важкості отриманого поранення, що унеможливлює прийняття рішення командиром Військової частини щодо виплати винагороди у розмірі 100 000,00 грн. за час цієї відпустки.
Такі доводи відповідача суд вважає безпідставними та не обґрунтованими.
Так, згідно із Свідоцтвом про хворобу №8303, поранення позивача пов'язане із захистом Батьківщини, поранення важкого ступеню. Визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Дане Свідоцтво видане гарнізонною ВЛК В/ч НОМЕР_3 .
При цьому, з довідки ВЛК від 31.05.2023 №862, виданою КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР, вбачається, що остання взагалі не містить оцінки ступеню поранення, що травма пов'язана із захистом Батьківщини, а позивач потребує відпустки для лікування у зв'язку із травмою на 30 календарних днів з подальшим на штатну госпітальну ВЛК для визначення придатності до військової служби.
У подальшому, позивачу, внаслідок отриманих травм, безстроково встановлено ІІ групу інвалідності.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем були отримані травми не тяжкого ступеню, хоча довідка ВЛК від 31.05.2023 №862 взагалі не містить посилань на визначеність ступеню отриманих травм.
За таких обставин, у зв'язку з отриманням позивачем травми тяжкого ступеня, суд доходить висновку, що останній набув право на отримання додаткової винагороди, у розмірі до 100000 грн, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за періоди не лише стаціонарного лікування, а і за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 01.06.2023 по 30.06.2023, у зв'язку із отриманням тяжкої травми пов'язаної із захистом Батьківщини.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення за період з 01.06.2023 по 30.06.2023, є протиправною та вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення за період з 01.06.2023 по 30.06.2023.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення за період з 01.06.2023 по 30.06.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_6 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення за період з 01.06.2023 по 30.06.2023.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець