м. Вінниця
24 липня 2024 р. Справа № 120/4853/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 04.04.2024 № 025650009421 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати ГУ ПФУ Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.02.1994 по 10.05.1995; з 01.06.1995 по 17.09.1995; з 27.11.1995 по 01.01.1998 та до пільгового стажу періоди роботи: з 10.06.2002 по 14.11.2004; з 15.11.2004 по 24.05.2005; з 07.07.2005 по 02.10.2006; з 06.10.2006 по 01.10.2009; з 02.10.2009 по 03.06.2010; з 23.03.2011 по 16.03.2017;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 27.03.2024.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_2 вказує, що 27.03.2024 позивач звернулася до відділу обслуговування громадян № 9 ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 04.04.2024 № 025650009421 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_2 вказує, що 27.03.2024 позивач звернулася до відділу обслуговування громадян № 9 ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 04.04.2024 № 025650009421 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_2 вказує, що 27.03.2024 позивач звернулася до відділу обслуговування громадян № 9 ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 04.04.2024 № 025650009421 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування заявлених вимог представник позивача ОСОБА_2 вказує, що 27.03.2024 позивач звернулася до відділу обслуговування громадян № 9 ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 04.04.2024 № 025650009421 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючи з таким рішенням суб'єкта владних повноважень позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 18.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано відповідачів надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 . Встановлено учасникам справи строки для подання заяв відзиву.
30.04.2024 на адресу суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву та завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача. У відзиві представник відповідача 2 заперечив щодо задоволення заявленого позову та вказав про наступне.
Згідно з п.1 ч. 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
27.03.2024 позивач звернулась до Головного управління із заявою щодо призначення пільгової пенсії за віком, за наслідками розгляду якої ГУ ПФУ в Одеській області 04.04.2024 прийняло рішення № 025650009421 про відмову в призначенні пенсії.
Страховий стаж позивача відповідно до розрахунку становить 18 років 04 місяці 24 дні, страховий стаж з урахуванням кратності пільгового стажу складає 23 роки 04 місяці 24 дні.
Пільговий стаж позивача становить - 10 років 08 місяців 17 днів, в тому числі робота за Списком № 1 - 5 років 07 місяців 01 день, за Списком № 2 - 5 років 01 місяць 16 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.02.1994, оскільки ім'я " ОСОБА_3 " не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », дата народження записана олівцем та засвідчена печаткою УРСР, а період роботи з 01.02.1994 по 10.05.1995 потребує уточнюючої довідки, оскільки звільнення з роботи засвідчено печаткою УРСР, проте у цей період держави УРСР не існувало.
15.05.2024 від ГУ ПФУ у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому відповідач 1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що у зв'язку з відсутністю, належно підтвердженого пільгового стажу згідно п. 1 ч. 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє, з чого слідує, що законних підстав для призначення пенсії немає.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
27.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало ГУ ПФУ в Одеській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 04.04.2024 № 025650009421 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за умови недостатньої кількості необхідного пільгового стажу. Вказано, що страховий стаж заявника становить 18 років 04 місяці 24 дні, страховий стаж з урахуванням кратності пільгового стажу складає 23 роки 04 місяці 24 дні. Пільговий стаж становить 10 років 08 місяців 17 днів. Пільговий стаж враховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу по спеціальному, стажу за формою ОК-5.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.02.1994, оскільки ім'я " ОСОБА_3 " не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 », дата народження записана олівцем та засвідчена печаткою УРСР, а період роботи з 01.02.1994 по 10.05.1995 потребує уточнюючої довідки, оскільки звільнення з роботи засвідчено печаткою УРСР.
Не погоджуючись з такими рішеннями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року№ 1058-IV (далі - Закон 1058-IV).
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Частиною третьою статті 114 Закону № 1058-ІV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.
На момент заповнення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцію про ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.02.1994 по 10.05.1995; з 01.06.1995 по 17.09.1995; з 27.11.1995 по 01.01.1998 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1994, оскільки на першій сторінці ім'я заявниці вказано " ОСОБА_3 ", що не відповідає імені, зазначеному в паспорті " ОСОБА_3 " (російською мовою), варто вказати про таке.
Судом встановлено, що у паспорті громадянина України прізвище, ім'я та по батькові позивачки зазначено - ОСОБА_1 (російською мовою - ОСОБА_4 ).
У трудовій книжці серії НОМЕР_1 на першій сторінці зазначено прізвище, ім'я та по батькові позивачки - ОСОБА_4 .
Проте, доводи відповідача, щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності із вище вказаних обставин, є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.
Крім того, суд зауважує, що як у спірному рішенні так і під час розгляду цієї справи пенсійним органом не доведено фіктивності (недійсності) трудової книжки позивача НОМЕР_1 та/або належності такої іншій особі, відповідно відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 01.02.1994 по 10.05.1995; з 01.06.1995 по 17.09.1995; з 27.11.1995 по 01.01.1998.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку що вказані вище періоди належать до зарахування відповідачем.
В той же час, надаючи оцінку спірному рішенню в частині не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи за Списком № 1 та Списком № 2 та відповідно вимогам позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 такі періоди роботи: з 10.06.2002 по 14.11.2004; з 15.11.2004 по 24.05.2005; з 07.07.2005 по 02.10.2006; з 06.10.2006 по 01.10.2009; з 02.10.2009 по 03.06.2010; з 23.03.2011 по 16.03.2017, суд вказує про наступне.
Як слідує з вищевказаних правових норм, страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
З метою забезпечення соціального захисту працівників зайнятих на роботах за Списками № 1 та № 2 наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
За нормами п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.02.1994 ОСОБА_1 , остання працювала у період часу:
з 10.06.2002 по 14.11.2004 на посаді машиніста крана (кранівником) фасонно-ливарного цеху № 4 Q -5т на дільниці формування та лиття в АТ «Єнакієвський металургійний завод";
з 15.11.2004 по 24.05.2005 зайнята на посаді машиніста крана (кранівником) фасонно-ливарного цеху № 3 Q - 20,5т на дільниці обрубки й лиття дільниці машиніста крана з обслуговування обладнання ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»;
з 24.05.2005 по 07.07.2005 працювала на посаді електромонтера по ремонту електрообладнання (на гарячих дільницях) ремонтного та чергового персоналу електрослужби ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»;
з 07.07.2005 по 02.10.2006 працює машиністом крана (кранівником) фасонно-ливарного цеху № 3 Q - 20,5т обрубної дільниці ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»;
з 06.10.2006 по 01.10.2009 прийнята на посаду машиніста крана конвертного цеху металургійного виробництва дільниці підготовки виробництва на СП «ТОВ «Метален»;
з 02.10.2009 по 03.06.2010 на посаді машиніста крана конвертного цеху металургійного виробництва дільниці підготовки виробництва ВАТ «Єнакієвський металургійний завод»;
з 23.03.2011 по 16.03.2017 машиніст крана доменного цеху металургійного виробництва дільниці розливочних машин (на гарячому участку роботи) у ВАТ «Єнакієвський металургійний завод.
Поряд з цим з матеріалів пенсійної справи позивача, наданих відповідачем на виконання вимог ухвали суду, судом встановлено, що періоди: з 11.06.2002 по 31.12.2002 (Список № 2 - 06 місяців 21 день), з 11.06.2003 по 31.12.2003 (Список № 2 - 06 місяців 21 день), з 01.01.2004 по 21.07.2004 (Список № 2 - 07 місяців 00 днів), з 01.01.2005 по 21.07.2005 (Список № 2 - 07 місяців 00 днів), з 01.01.2006 по 02.10.2006 (Список № 2 - 10 місяців 00 днів), з 01.01.2008 по 26.03.2008 (Список № 2 - 03 місяці 00 днів), 01.01.2009 по 01.10.2009 (Список № 2 - 10 місяців 00 днів), з 02.10.2009 по 03.06.2010 (Список № 2 - 08 місяців 00 днів), з 01.02.2011 по 01.02.2011 (Список № 1 - 02 дні), з 23.03.2011 по 14.08.2011 (Список № 1 - 03 роки 05 місяців 20 днів), з 15.10.2014 по 10.02.2015 (Список № 1 - 05 місяців), з 09.03.2015 по 27.07.2015 (Список № 1 - 05 місяців), з 03.08.2015 по 26.11.2015 (Список № 1 - 04 місяці), з 03.12.2015 по 19.03.2016 (Список № 1 - 04 місяці), з 01.04.2016 по 29.05.2016 (Список № 1 - 02 місяці), з 03.06.2016 по 29.07.2016 (Список № 1 - 02 місяці), 01.08.2016 по 28.08.2016 (Список № 1 - 01 місяць), з 01.09.2016 по 25.12.2016 (Список № 1 - 04 місяці), з 01.01.2017 по 29.01.2017 (Список № 1 - 01 місяць), з 01.02.2017 по 24.02.2017 (Список № 1 - 01 місяць) зараховано до пільгового стажу позивача.
Так у рішенні від 04.04.2024 № 025650009421 відповідач вказує, що пільговий стаж ОСОБА_1 становить 10 років 08 місяців 17 днів, у тому числі робота за Списком № 1 - 05 років 07 місяців 01 день, а за Списком № 2 - 05 років 01 місяць 16 днів.
Разом з тим, оскаржуване у цій справі рішення не містить обґрунтування підстав неврахування пільгового характеру роботи заявника згідно повних періодів зазначених у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , та про зарахування яких просить позивач у цьому позові, зокрема періодів: з 10.06.2002 по 14.11.2004; з 15.11.2004 по 24.05.2005; з 07.07.2005 по 02.10.2006; з 06.10.2006 по 01.10.2009; з 02.10.2009 по 03.06.2010; з 23.03.2011 по 16.03.2017.
У такому рішенні не вказано, яких саме документів для підтвердження пільгового стажу не надано позивачем, не зазначено, які з означених періодів не підлягають зарахуванню до пільгового стажу заявника та чому, що в свою чергу вказує на невідповідність такого рішенням критеріям визначеним у статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 04.04.2024 № 025650009421 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення і не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідно це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню судом.
Визначаючись щодо вимог зобов'язального характеру в тому числі і в частині суб'єкта владних повноважень, який має вирішувати питання про призначення позивачу пенсії, суд враховує наступне.
У постанові Верховного суду від 06.03.2019 року по справі № 1640/2594/18 судом зазначено, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зауважує, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної норми у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, зобов'язання судовим рішенням суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб'єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов'язання суб'єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об'єктивно встановлено безальтернативність рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
Відтак, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Разом з тим, суд зауважує таке.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом пенсійного органу визначено ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості у відповідача - 2 прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, а також враховуючи те, що призначення, перерахунок та виплата пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на вирішення питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2024 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.04.2024 № 025650009421.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 01.02.1994 по 10.05.1995; з 01.06.1995 по 17.09.1995; з 27.11.1995 по 01.01.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 періоди від 27.03.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду висловлених за наслідками розгляду цієї справи.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 165012, код ЄДРПОУ 20987385).
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.07.2024
Суддя Томчук Андрій Валерійович