Справа № 537/2760/22 Номер провадження 22-ц/814/1288/24Головуючий у 1-й інстанції Зоріна Д.О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
11 липня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Сироти Дмитра Івановича, Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" та представника ОСОБА_2 адвоката Гонтар Валерія Миколайовича
на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 31 жовтня 2023 року,
по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, що заподіяна внаслідок дорожньо транспортної пригоди
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» майнову шкоду у розмірі 59 416 грн. 30 коп.; з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 41013 грн. 90 коп. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн. 00 коп.; судові витрати покласти на відповідачів.
В обгрунтування позову вказував, що 24 жовтня 2019 року о 09 год. 08 хв. в м. Кременчуці на проспекті Свободи в районі буд. 12, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв трьох автомобілів, які рухались в попутному напрямку від зупинки громадського транспорту «Водоканал» до зупинки громадського транспорту «Міський сад». Водій автомобіля Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , рухаючись попереду, раптово загальмувала та змінила напрямок свого руху праворуч, чим створила небезпеку для руху водія автомобіля Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , під його керуванням. Своєю чергою, з метою уникнення зіткнення з автомобілем Toyota Rav4, позивач гальмував та виконав маневр ліворуч, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок ДТП, автомобілі Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача та ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , отримали механічні пошкодження.
У ході розгляду Крюківським районним судом м. Кременчука справи про адміністративне правопорушення № 537/4720/19 позивачем було заявлено клопотання про призначення у справі комплексної, комісійної судової автотехнічної експертизи відео-, звукозапису, виконання якої доручено експертам Харківського НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Висновками експертів № 2273/2274, складених 13.11.2020 року, встановлена невідповідність дій водія ОСОБА_2 з Правилами дорожнього руху та перебування їх у причинному зв?язку з ДТП.
18.12.2020 року Крюківським районним судом м. Кременчука винесено постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Суд також постановив направити матеріали справи до Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності водія автомобіля Toyota Rav4 ОСОБА_2 .
На виконання вказаної постанови суду 11.02.2021 року БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення ДПР 18 № 195072 за статтею 124 КУпАП.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.03.2022 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 7 4.1 ст. 247 КУпАП, у зв?язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
За даними Централізованої бази МТСБУ, станом на 24.10.2019 року, відповідальність водія ОСОБА_2 автомобіля Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»), страховий поліс № AO 4389976.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу заподіяно майнової та моральної шкоди.
14 січня 2021 року позивач звернувся із письмовою заявою до ПрАТ «УПСК» якою повідомив про ДТП та прохав страховика направити свого представника для огляду автомобіля, визначити суму збитків та виплатити страхове відшкодування.
Листом від 10 лютого 2021 року ПрАТ «УПСК» відмовило у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки сплив один рік з моменту ДТП.
Згідно висновку експерта, вартість відновлювального ремонту Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП, яка сталася 24 жовтня 2019 року, станом на дату ДТП складає 100430 грн. 20 коп.; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження в результаті ДТП станом на дату ДТП складає 59 416 грн. 30 коп.
Із дослідження експерта вбачається, що вартість матеріального збитку в розмірі 59 461 грн. 30 коп. дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП.
Отже, у разі проведення відновлювального ремонту автомобіля з використанням нових складових розмір майнової шкоди становить 100430 грн. 20 коп., а у випадку використання складових автомобіля з урахування коефіцієнта фізичного зносу - 59 416 грн. 30 коп.
Заподіяна моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв?язку із протиправною поведінкою водія ОСОБА_2 , а також у зв?язку із пошкодженням його автомобіля.
Душевні страждання виявилися у вигляді раптового стресу, психоемоційному напруженні, страху, занепокоєнні, нервозності. Душевні страждання призвели до втрат немайнового характеру: порушення сну, погіршення стосунків (конфлікти) з рідними та близькими; неможливість реалізації своїх звичок та бажань (пересуватися у звичному для себе режимі).
Враховуючи викладене просив стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно страхова компанія» майнову шкоду у розмірі 59 416 грн. 30 коп.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 41013 грн. 90 коп. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та покласти на відповідачів судові витрати.
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука від 31 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, що заподіяна внаслідок дорожньо транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 59416 гривень 30 копійок, витрати пов'язані з проведенням експертизи у розмірі 8000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень та судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень та судовий збір у розмірі 162 гривень 65 копійок.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 41013 гривень 90 копійок відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку в частині відмовленої позовної вимоги оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Сирота Д.І. подавши апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в даній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовної вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди (різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою), оскільки позивачу не виплачено страхове відшкодування, є необгрунтованим, оскільки застосування ст. 1194 ЦК України можливе як до так і після отримання страхового відшкодування.
Окрім того, просив стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3099 грн. та 5000 грн. витрат на правову допомогу.
З рішенням суду першої інстанції також не погодилась відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гонтар В.М., які в апеляційній скарзі просили скасувати рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем наведено лише перелік душевних страждань, яких начебто він зазнав від провопорушення, проте, доказів завдання йому моральної шкоди ОСОБА_1 не надав.
Окрім того, вказує на незаконність рішення суду в частині стягнення з неї судових витрат, оскільки позивач та його представник не виконали вимоги ЦПК України, щодо направлення учасникам справи копії заяви та доказів понесених витрат.
Рішення місцевого суду в апеляційному порядку також оскаржило Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову з задоволенні позовних вимог до ПрАТ «УПСК», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування поза межами визначеного законом 1 річного строку з моменту скоєння ДТП, тому відмова у виплаті страхового відшкодування є обгрунтованою.
Позивач не надав жодного обгрунтування чи доказу, який би вказував на те, що строк зверненя до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування ним пропущено через незалежні від позивача або поважні причини.
Твердження місцевого суду щодо того, що лише після 11.01.2021, змінивши статус особи, що притягується до адміністративної відповідальності та перейшовши у статус потерпілої особи, позивач отримав право звернутися до страховика із заявою про виплату страхового віідшкодування є безпідставним, оскільки звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не передбачає подачі заявником документу, який би встановлював особу, винну в настанні страхового випадку.
Від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гонтар В.М., до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сироти Д.І., в якому просили в задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити.
На апеляційну скаргу ПрАТ «УПСК» від представника ОСОБА_1 адвоката Сироти Д.І. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 майнової шкоди та судових витрат залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, просив стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, сплачені адвокату за складенння відзиву.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Сироти Д.І. підлягає задоволенню, а апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" та представника ОСОБА_2 адвоката Гонтар Валерія Миколайовича задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу автомобіля Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 (т. 1, а.с. 41).
24 жовтня 2019 року о 09 год. 08 хв. в м. Кременчуці на проспекті Свободи в районі буд. 12, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв трьох автомобілів, які рухались в попутному напрямку від зупинки громадського транспорту «Водоканал» до зупинки громадського транспорту «Міський сад». Водій автомобіля Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , рухаючись попереду, раптово загальмувала та змінила напрямок свого руху праворуч, чим створила небезпеку для руху водія автомобіля Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , під його керуванням. Своєю чергою, з метою уникнення зіткнення з автомобілем Toyota Rav4, позивач гальмував та виконав маневр ліворуч, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .
Внаслідок ДТП, автомобілі Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача та ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , отримали механічні пошкодження.
Згідно довідки Територіального сервісного центру МВС № 5342 станом на 24.10.2019 даний абтомобіль був зареєстрований з номерним знаком НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 40).
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 грудня 2020 року закрито провадження у справі № 537/4720/19 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 та направлено матеріали до Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності водія автомобіля Toyota Rav4 ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 12- 15).
13.11.2020 року в рамках вищевказаної справи про адміністративне правопорушення, складено висновок експертів Харківського науково дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса № 2273/2274 за результатами проведення комплексної, комісійної судової автотехнічної експертизи відео-, звукозапису, зі змісту якого вбачається, що водієм автомобіля Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 було порушено вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, що слугувало причиною виникнення дорожньо транспортної пригоди (т. 1, а.с. 17 - 28).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 01.04.2021 відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.12.2022 та повернуто апеляційну скаргу (т. 1, а.с. 16).
На виконання вказаної постанови суду 11.02.2021 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Транспортний засіб Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо транспортної пригоди було забезпечено полісом № АО/4389976 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв з 00 год. 00 хв. 14.09.2019 до 13.09.2020 року включно, на страхову суму на одного потерпілого, зокрема, шкоду, заподіяну майну в розмірі 100000 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 106).
14.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПрАТ «УПСК» із заявою запитом щодо надання інформації про надходження від водія Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 повідомлення про дорожньо транспортну пригоду, яка сталась 24.10.2019 року; просив направити представника страховика для огляду належного йому транспортного засобу, визначити суму збитків та виплатити страхове відшкодування (т. 1, а.с. 31- 34).
Листом від 10.02.2021 року ПрАТ «УПСК» ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті грошового відшкодування у зв'язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року (т. 1, а.с. 35).
23.03.2022 року Крюківським районним судом міста Кременчука ухвалено постанову, зі змісту якої вбачається, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, доведена, однак провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративне правопорушення (т. 1, а.с. 29-30).
Постановою Полтавського апеляційного суду від 11.01.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.03.2022 без змін (т. 1, а.с. 126-130).
23.03.2023 року судовим експертом Корягіним В.В. по заяві ОСОБА_1 складено висновок експерта № 10-23 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи автомобіля Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , зі змісту якого вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного транспортного засобу внаслідок пошкодження в результаті дорожньо транспортної пригоди, яка сталась 24 жовтня 2019 року, станом на дату ДТП складає 59 461 грн. 30 коп.; вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , без урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей на момент дорожньо транспортної пригоди, яка сталась 24 жовтня 2019 року, станом на дату ДТП складає 100430 грн. 20 коп. (т. 1, а.с. 131 -136).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Разом з тим, в Україні діє інститут обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, метою якого є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
За правилами ст. 29 Закону № 1961 IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно висновку експерта ОСОБА_4 № 10-23 вартість відновлювального ремонту належного ОСОБА_1 автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП, яка сталася 24 жовтня 2019 року, станом на дату ДТП складає 100430 грн. 20 коп.; вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження в результаті ДТП станом на дату ДТП складає 59 416 грн. 30 коп.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «УПСК» на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 59416,30 грн. є обгрунтованим.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ «УПСК» щодо порушення позивачем встановленого законом строку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону № 1961-IV).
Страховик зобов'язаний після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (пункт 34.1 статті 34 Закону № 1961-IV).
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV).
Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що «право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що ДТП за участю учасників справи сталося 24.10.2019.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 18 грудня 2020 року закрито провадження у справі № 537/4720/19 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно водія ОСОБА_1
11.01.2021 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.
14.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою-запитом про надання інформації щодо надходження від водія ОСОБА_2 повідомлення про ДТП, визначення суми збитків та виплати страхового відшкодування.
Тобто, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування через 3 дні після того, як ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої застрахована у ПрАТ «УПСК», набула статусу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а позивач відповідно набув статусу потерпілого.
Посилання ПрАТ «УПСК» в апеляційній скарзі на те, що позивач подав заяву про виплату страхового відшкодування лише після встановлення особи, винної у ДТП є безпідставним, оскільки вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП була встановлена постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.03.2022, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11.01.2023.
Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду у справі № 147/66/17, з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року справа № 623/290/21 (провадження № 61-9224св21).
Оскільки, ДТП сталася 24.10.2019, а позивач звернувся до суду з даним позовом 17.10.2022, тому позовна заява подана в межах строку позовної давності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ПрАТ «УПСК» не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гонтар В.М., колегія судідв зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктами 4, 5 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону N 1961-ІV ).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 5 ст. 23 ЦК України).
Враховуючи положення статей 16 і 23 ЦК України, та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Отже потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що моральна шкода, яка завдана йому, полягає у душевних стражданнях, які виявилися у вигляді раптового стресу, психоемоційному напруженні, страху, занепокоєнні, нервозності. Заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки під час експлуатації транспортного засобу в умовах інтенсивного дорожнього руху, що вказує на підвищену небезпеку для життя та здоров'я, вид пошкодженого майна та неможливість його використання, вартість пошкодженого майна та неможливість його негайного відновлення та інших факторів, які виникли внаслідок дорожньо транспортної пригоди, призвели до втрат немайнового характеру, а саме порушення сну, погіршення стосунків з рідними та близькими, неможливість реалізації своїх звичок та бажань.
Враховуючи вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 позивачу було завдано моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, які він зазнав внаслідок пошкодження майна.
Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, місцевий суд оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості прийшов до правильного висновку, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо безпідставності стягнення витрат на правову допомогу, з огляду на те, що позивач та його представник не виконали вимоги ЦПК України щодо направлення учасникам справи копії заяви та доказів понесення судових витрат є безпідставними, оскільки вимога про їх стягнення та докази на їх підтвердження були вказані позивачем у позовній заяві, копія якої була отримана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 74).
З огляду на те, що рішення суду в частині вимог, що оскаржені відповідачами ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_2 , відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційнійних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_5 адвоката Сироти Д.І. колегія суддів вважає обгрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як роз'яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17 та від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП, яка сталася 24.10.2019, складає 100430,20 грн., а з страховика, стягнуто страхоове відшкодування, враховуючи положення ст. 29 Закону № 1961-ІV, у розмірі 59416,30 грн.
Таким чином, ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язана сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, який стягнутий в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної позовної вимоги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п. 113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).
Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди у сумі 41013,80 грн., тому апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За розгляд справи в суді першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Позовні вимоги задоволено на 83,61 %.
Таким чином, за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 897,64 грн.
За розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3099 грн.
Окрім того, представник ОСОБА_1 адвокат Сирота Д.І. в апеляційній скарзі просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції у сумі 5000 грн.
Також, просив стягнути з ПрАТ «УПСК» витрати на правову допомогу у сумі 3000 грн. за подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції надано копію договору про надання правничої допомоги від 18.11.2023, в якому сторони погодили, що вартість години витраченого адвокатом часу становить 1000 грн. (т. 2, а.с. 61), копію додаткової угоди від 15.02.2024 (т. 2, а.с. 139), розрахунок суми судових витрат, де зазначено, що на підготовку апеляційної скарги було витрачено адвокатом 5 год, вартість послуги складає 5000 грн.(т. 2, а.с. 60), а на підготовку відзиву на апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «УПСК»» 3 год. вартістю 3000 грн. (т. 2, а.с. 138), копію платіжних інструкцій про сплату гонорару у сумі 5000 грн. та 3000 грн. (т. 2, а.с. 62, 140).
Заперечень, щодо визначеного розміру витрат на правову допомогу надану ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції від відповідачів не надходило.
З огляду на викладене, заявлений розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підтверджений належними достатніми та достовірними доказами.
Визначений адвокатом Сиротою Д.І. розмір витрат на професійну правничу допомогу надану в апеляційному суді є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, враховуючи принцип співмірності та розумності, критерій реальності адвокатських витрат, а також характер складності справи, обсяг виконаної адвокатом роботи дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат на правничу допомогу при апеляційному перегляді даної справи, а з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн.
Отже, загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 складає 8996,64 грн. (897,64 грн. (судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції) + 3099 грн. (судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції) + 5000 грн. (витрати на правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції).
Рішення місцевого суду в частині стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу надану в суді першої інстанції відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування в даній частині апеляційний суд не вбачає.
Оскільки апеляційна скарга ПрАТ «УПСК» залишена без задоволення, тому з останнього на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу надану в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України, -
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" та представника ОСОБА_2 адвоката Гонтар Валерія Миколайовича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сироти Дмитра Івановича задовольнити.
Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 31 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 41013,90 грн.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 8996,64 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
В іншій частині рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О. Ю. Кузнєцова
Судді: С. Б. Бутенко
Г. Л. Карпушин