Справа № 161/6107/24 Провадження №33/802/473/24 Головуючий у 1 інстанції:Рудська С. М.
Доповідач: Подолюк В. А.
24 липня 2024 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Плебановича А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Плебановича Андрія Сергійовича на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2024 року,
Оскаржуваною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Також з ОСОБА_1 в користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 23 березня 2023 року о 03:05 год. по вул.Ковельській в м.Луцьку Волинської області, керував автомобілем марки «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), і відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Плебанович А.С. вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим. Зазначає про те, що ОСОБА_1 дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак транспортним засобом в такому стані не керував, оскільки очікував на прибуття особи, яка сяде за кермо автомобіля в якості водія. На момент прибуття працівників поліції, транспортний засіб рух не здійснював та перебував з увімкненою аварійною сигналізацією. На підтвердження цього на відеозаписі з боді-камери зафіксовано, що до місця перебування автомобіля прибуває інший транспортний засіб з якого виходять двоє осіб чоловічої статі, один з яких мав сісти за кермо автомобіля ОСОБА_1 в якості водія. При цьому, на відеозаписі факту руху автомобіля і тим більше факту керування ОСОБА_1 не зафіксовано та не встановлено, що виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, судом не було враховано, що відеозапис працівниками поліції не був доданий до протоколу, а пізніше був приєднаний до справи. Також захисник вважає, що цей відеозапис було змінено. Тому такі факти ставлять під сумнів належність та допустимість цього відеозапису як доказу. Зазначає і про те, що постанова про адміністративне правопорушення, яка не була оскаржена в судовому порядку, не має преюдиційного значення, як про це зазначає суд першої інстанції. Також не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_1 й сам протокол про адміністративне правопорушення, оскільки обставини, які викладені у ньому не підтверджуються іншими доказами у справі. Не підтверджуються й іншими доказами в справі обставини, які викладені рапорті працівника поліції. Вказує й про те, що направлення на огляд водія також не підтверджує керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Посилаючись на це, захисник вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі було досліджено докази, які наявні в матеріалах справи, а також належним чином не було обґрунтовано про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У зв'язку з цим, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 , - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Плебановича А.С., які скаргу підтримали з підстав викладених у ній, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За положеннями ст.ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з'ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 інкримінується порушення п.2.5 ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого полягає у діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №699221 від 23.03.2024, за змістом якого ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Тобто, він керуючи автомобілем та маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку. Як встановлено із цього протоколу наряду із відеозаписом, ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень та підпису протоколу;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.03.2024, з яких вбачається, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу маючи явні ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці) відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, і це, як вбачається з матеріалів справи фіксувалось на боді-камеру;
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №758165 від 23.03.2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126 КУпАП;
- рапортом інспектора взводу 2 роти №4 батальйону УПП у Волинській області ДПП Зінича В.Г. від 23.03.2024, в якому він повідомив, що під час патрулювання було виявлено транспортний засіб, який рухався у комендантську годину у зв'язку з чим було прийнято рішення про його зупинку за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів. Вже в ході спілкування з водієм, як встановлено пізніше ОСОБА_1 , в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим йому запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу або ж в медичному закладі, однак він відмовився. Також були виявлені і інші порушення. Тому на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а також винесена постанова у справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126 КУпАП.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доводиться відеозаписом з боді-камери працівника поліції, на якому зафіксовано події, що викладені у протоколі. Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у комендантську годину. Під час спілкування у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим йому неодноразово пропонувалось пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, однак він відмовився. Після цього, запропоновано було пройти огляд в медичному закладі, проте ОСОБА_1 не давав чіткої відповіді з цього приводу, а будь-яким чином затягував процедуру освідування. При цьому, поліцейським ОСОБА_1 роз'яснювалось, що у разі не надання відповіді на те чи він погоджується на проходження огляду, то такі його дії будуть розцінені як ухилення від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, а також його наслідки, проте він фактично продовжив свої дії з приводу затягування процедури. Тому поліцейський після багаторазових пропозицій на проходження ОСОБА_1 такого огляду, які він фактично проігнорував, розцінив дії останнього як відмову від проходження медичного огляду та повідомив про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Окрім того, є зафіксованим факт ознайомлення ОСОБА_1 з його правами, передбаченими законодавство. При намаганні ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення, він залишив місце події пішки.
Такий відеозапис на думку суду є цілком належним і допустимим доказом, яким підтверджено події, які фактично викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших складених матеріалах.
Окрім того, як встановлено судом, сам ОСОБА_1 не заперечує того факту, що мав ознаки алкогольного сп'яніння, а заперечує лише факт керування транспортним засобом у зв'язку з чим не було підстав для проведення огляду.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме - у відмові особи, яка керує транспортним засобом відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд з огляду на вищевикладене, вважає цілком безпідставними апеляційні доводи про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Повністю неприйнятними є доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував у час зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення з посиланням на те, що автомобіль перебував у нерухомому стані з увімкненою аварійною сигналізацією, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться у справі. Зокрема, як вбачається з відеозапису, патрульний автомобіль слідував за іншим транспортним засобом та у зв'яжу із комендантською годиною та манерою керування цього автомобіля працівником поліції було прийнято рішення про його зупинку, що і фактично було зроблено за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів. Коли автомобіль зупинився, то працівник поліції відразу ж прослідував до водія автомобіля, який був зупинений. Водієм як встановлено був ОСОБА_1 , який в автомобілі перебував один, будь-яких інших осіб не було. При цьому, на запитання працівника поліції куди він направляється, ОСОБА_1 відповів, що додому.
Також не заслуговують на увагу суду твердження сторони захисту про те, що відеозапис піддавався зміні, оскільки на ньому фактично зафіксовані усі події з самого початку зупинки транспортного засобу. Тому такий відеозапис є цілком належним і допустимим доказом у справі в розумінні ст.251 КУпАП.
Не береться до уваги і посилання апелянта на те, що постанова про адміністративне правопорушення, не може бути доказом про керування ОСОБА_1 автомобілем, оскільки наряду з усіма іншими доказами в сукупності, вона підтверджує такий факт.
Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи сторони захисту, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Будь-яких підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Плебановича Андрія Сергійовича залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2024 року в даній справі, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк