Справа № 761/23207/24
Провадження № 1-кс/761/14945/2024
15 липня 2024 року м. Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
адвоката - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2017 (справа №761/34478/17) у межах кримінального провадження № 420171011000000001 від 04.01.2017 (матеріали якого були обєданні та виділенні у кримінальне провадження №12016100100009192 від 23.06.2016),
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2017 (справа №761/34478/17) у межах кримінального провадження № 420171011000000001 від 04.01.2017 (матеріали якого були обєданні та виділенні у кримінальне провадження №12016100100009192 від 23.06.2016).
В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що 02.10.2017 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт, зокрема, на нежитлове приміщення загальною площею 19,52 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Крім того, 26.12.2018 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено клопотання прокурора у межах кримінального провадження №12016100020007477 від 05.06.2016 та накладено арешт, на нежитлове приміщення загальною площею 19,52 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
В подальшому, адвокатом подано до Шевченківського районного суду м. Києва про скасування арешту майна застосованого вищезазначеними ухвалами слідчих суддів. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2024 було задоволено клопотання сторони захисту та скасовано арешт застосований у кримінальному провадженні №12016100020007477 від 05.06.2016, в той же час слідчим суддею не було наведено жодних доводів щодо скасування арешту застосованого у межах кримінального провадження № 420171011000000001 від 04.01.2017.
Так, адвокат в своєму клопотанні зазначає, що в подальшому застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки вказане майно не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Крім того, представник власника майна звертає увагу на тривалість застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, який застосований на підставі ухвали слідчого судді від 02.10.2017, тобто понад 6 років тому, відтак таке застосування арешту порушує право ОСОБА_5 на користування належним йому майном.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав доводи клопотання, просив його задовольнити та скасувати арешт накладений на вищезазначене майно, оскільки вказане майно не має будь якого доказового значення у даному кримінальному провадженні, та набуте ОСОБА_5 на законних підставах.
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, просив відмовити у його задоволенні. Вказав, що досудове розслідування на даний час триває.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників справи, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що 02.10.2017 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт, зокрема, на нежитлове приміщення загальною площею 19,52 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Крім того, 26.12.2018 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено клопотання прокурора у межах кримінального провадження №12016100020007477 від 05.06.2016 та накладено арешт, на нежитлове приміщення загальною площею 19,52 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
16.04.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено клопотання сторони захисту та скасовано арешт застосований у кримінальному провадженні №12016100020007477 від 05.06.2016 на підставі ухвали від 26.12.2018.
Так, з мотивувальної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 02.10.2017 вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що арешт на вищезазначене майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 420171011000000001.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Водночас, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки вищевказані обставини в своїй сукупності викликають сумніви в розумності і співрозмірності подальшого обмеження права власності з завданнями кримінального провадження, враховуючи, зокрема, і наслідки арешту майна для третіх осіб.
Так, як вбачається з досліджених слідчим суддею матеріалів, не зважаючи на тривалий час протягом якого арештоване майно перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування, не надано слідчому судді доказів, що арештоване майно дійсно може бути використаним у якості доказу в рамках даного кримінального провадження, з чого слідчий суддя робить висновок про те, що на даний час у сторони обвинувачення відсутні аргументи, які б дозволяли обґрунтовано стверджувати про те, що арештоване майно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт на вищевказане майно, власником якого є ОСОБА_5 , накладено 02.10.2017, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, власник арештованого майна не набув жодного процесуального статусу, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що в сукупності свідчить про те що, підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення, як арешт вищезгаданого майна відсутні.
Відтак, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.
Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).
Під час судового розгляду встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права недостатньо одного лише посилання на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно нібито підлягає арешту, оскільки для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт належного їй майна має бути дотримано вищенаведені приписи кримінального процесуального законодавства, чітко визначені в ст. ст. 170 - 173 КПК України.
Відтак, на переконання слідчого судді, подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна в частині накладення арешту на майно ОСОБА_5 не виправдовують завдання кримінального провадження та співмірності втручання у право власності особи.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосовано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2017 в рамках кримінального провадження № 42017101100000001, в частині накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 19,52 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 131-132, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2017 (справа №761/34478/17) у межах кримінального провадження № 420171011000000001 від 04.01.2017 (матеріали якого були обєданні та виділенні у кримінальне провадження №12016100100009192 від 23.06.2016) - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.10.2017 у справі №761/34478/17, а саме, на нежитлове приміщення загальною площею 19,52 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1