Справа № 761/17190/22
Провадження №1-кп/761/1619/2024
іменем України
17 травня 2024 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42022100000000238, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2022 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Сусуман Магаданської області Російської Федерації, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
установив:
І. Історія провадження.
26.08.2022 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 надійшов (46422/22-Вх) обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000238, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2022, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2022 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 29.08.2022 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
Ухвалою суду від 15.08.2023 призначено судовий розгляд та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1 КК України.
II. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входять: Автономна Республіка Крим, області, зокрема Луганська область, а також райони, міста, райони в містах, селища і села.
Згідно Постанови Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII російську федерацію визнано державою-агресором.
Відповідно до Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», схваленої постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 № № 337-VIII, у квітні 2014 року розпочалася друга фаза збройної агресії російської федерації проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами російської федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ЛНР», серед яких було багато громадян російської федерації, у неконституційний спосіб провели фіктивні референдуми про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил російської федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами російської федерації батальйон «Восток», а також задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Луганської області.
Наслідком збройної агресії російської федерації проти України стала нелегітимна воєнна окупація і подальша незаконна воєнна окупація значної частини державної території України у Луганській області.
Всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинський заключний акт) від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, Декларації про недопущення інтервенції та втручання у внутрішні справи держав Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), російською федерацію 24.02.2022 здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Законом України № 2263-IX від 22.05.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області» (далі - Розпорядження) визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Луганської області згідно з додатком до цього розпорядження. Відповідно до додатку до Розпорядження «Адміністративні центри та території територіальних громад Луганської області» Сватівська міська територіальна громада включає в себе наступні територіальні громади (населені пункти): Сватівська, Гончарівська, Круглівська, Маньківська, Мілуватська, Містківська, Новомикільська (Кремінський район), Петрівська, Рудівська, Свистунівська, Травнівська.
У зв'язку із веденням агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, з початку березня 2022 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена) захопленомісто Сватове, Сватівського району Луганської області, яке по цей час перебуває під контролем окупаційної адміністрації так званої «Луганской Народной Республики».
Досудовим розслідуванням встановлено, що Сватівська міська територіальна громада Луганської області входить до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (далі - Наказ), а також відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 28.04.2022 № 80, 01.05.2022 № 82, 06.05.2022 № 85, 11.05.2022 № 89, 14.05.2022 № 92, 20.05.2022 № 98, 25.05.2022 № 100, 31.05.2022 № 104, 02.06.2022 № 105, 10.06.2022 № 113, 14.06.2022 № 119, якими вносились зміни до Наказу та Переліку.
Так, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, займаючи посаду начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Сватівського районного центру зайнятості усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, підтримуючи рішення та дії держави-агресора, з метою наділення її організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями керівника у незаконному органі влади, а саме «Территориальном отделении Государственного учреждения - Республиканский центр занятости Луганской Народной Республики в Сватовском районе», створеного на тимчасово окупованій території в АДРЕСА_1 , приблизно в середині березня 2022 року (точна дата в ході досудового розслідування не встановлена), маючи умисел на зайняття відповідної посади у вищевказаному незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, та реалізуючи його вступила в злочинну змову з окупаційними військами Російської Федерації та представниками так званої «ЛНР», та отримавши від них пропозицію про зайняття керівної посади в незаконному органі влади - «Территориальном отделении Государственного учреждения - Республиканский центр занятости Луганской Народной Республики в Сватовском районе» в місті Сватове, Сватівського району Луганської області, в порушення вимог Конституції України та Законів України, умисно,усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, добровільно погодилася на вказану пропозицію.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу 18.04.2022 ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Сватове, Сватівського району Луганської області, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, зі своїх особистих мотивів та бажання очолити незаконний орган влади, погоджуючись на пропозицію представників держави-агресора - Російської Федерації та представників незаконних збройних формувань ? так званої «ЛНР», умисно, добровільно зайняла посаду виконувача обов'язків начальника « Территориального отделения Государственного учреждения - Республиканский центр занятости Луганской Народной Республики в Сватовском районе » в місті Сватове, Сватівського району Луганської області, тобто посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянка України, добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.111-1 КК України.
III. Позиції учасників судового провадження.
Позиція сторони обвинувачення.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримала у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченої зазначила, що подані докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_3 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.
Відтак, прокурор просила суд визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю, та з позбавленням права обіймати певні посади.
Позиція сторони захисту.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 зазначив, що він не мав можливості погодити правову позицію з ОСОБА_3 , проте просив останню визнати невинуватою за недоведеністю її участі у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні. Зокрема, захисник не погоджувався з письмовими доказами, покладеними в основу доведеності винуватості ОСОБА_3
IV. Щодо вчинення всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав обвинуваченої.
Судовий розгляд у межах цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 (in absentia), яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення.
Відповідно до ухвали суду від 15.08.2023, постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя, змагальності сторін та свободи в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
Так, стороною обвинувачення під час досудового розслідування вжито заходів для повідомлення ОСОБА_3 про здійснюване щодо неї кримінального провадження, шляхом публікування повідомлень на офіційному веб-сайті Офісу Генеральної прокуратури та у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме газеті «Урядовий кур'єр», та направлення всіх документів захиснику обвинуваченої.
Крім того, відповідно до рапорту слідчого, 29.06.2022 на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що належить ОСОБА_3 , надіслано повідомлення про підозру, пам'ятку про права та обов'язки та повістки про виклик останньої (том № 3, а.с. 107).
Також з матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення відповідних повідомлень її захиснику, а також шляхом опублікування оголошень у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва.
З огляду на наявні матеріали кримінального провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої ОСОБА_3 .
За час спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду обвинувачена ОСОБА_3 мала можливість визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що в неї виник юридичний обов'язок постати перед судом, не змінила свою процесуальну поведінку та продовжила подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про відмову ОСОБА_3 , від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
Водночас це кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого судового розгляду цього кримінального провадження, судом у повному обсязі забезпечено участь захисника обвинуваченої.
Захиснику обвинуваченої надано достатньо часу для належного забезпечення права на захист ОСОБА_3 , судовий розгляд відбувався тривалий час.
V. Докази на підтвердження встановлених обставин та їх оцінка судом.
На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, стороною обвинувачення надано такі докази, які досліджені судом:
-відповідь першого заступника ДЗНД від 31.05.2022 № 5/7/1/5-2938 з додатком, в якій зазначено про те, що громадянка України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дівоче прізвище ОСОБА_7 (прізвища у попередніх шлюбах - ОСОБА_8 , ОСОБА_18), уродженка м. Сусуман Магаданської області РФ, паспорт громадянки України НОМЕР_1 , виданий 14.12.2005 Святовським РВ УМВС України в Луганській області, мобільний номер: НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 ,з початку квітня 2022 року обіймає посаду «начальника Сватовського відділення Республіканського центру зайнятості самопроголошеної ЛНР» (том № 2, а.с. 22-23);
-відповідь першого заступника ДЗНД від 03.06.2022 № 5/7/1/5-3189, з якої вбачається, що за наявної оперативної можливості отримано фото паспорту ОСОБА_3 . До зазначеної відповіді долучено копію паспорту ОСОБА_3 (том № 25-28);
-відповідь першого заступника ДЗНД від 06.06.2022 № 5/7/1/5-3308, з якої вбачається, що за наявної оперативної можливості отримано копію наказу про призначення ОСОБА_3 . До зазначеної відповіді долучено наказ від 18.04.2022 № 230 «директора ІНФОРМАЦІЯ_18 ЛНР» про призначення ОСОБА_3 на посаду виконувача обов'язків начальника « Территориального отделения Государственного учреждения - Республиканский центр занятости Луганской Народной Республики в Сватовском районе » (том № 2, а.с. 29-30);
-лист директора Луганського обласного центру зайнятості від 06.06.2022 № 512/11-22 про надання інформації, а саме надання інформації щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До зазначеного листа, зокрема долучено фотокопію заяви ОСОБА_3 від 01.04.2022, в якій остання просить звільнити її із займаної посади за власним бажанням з 01.04.2022, копія наказу директора Луганського обласного центру зайнятості від 01.04.2022 про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Сватівського районного центру зайнятості (том № 2, а.с. 33-37);
-протокол огляду від ІНФОРМАЦІЯ_22, яким встановлено, що через пошукову систему « https://www.google.ua » здійснено вхід на інтернет-сайт так званого « ІНФОРМАЦІЯ_15 » « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Після цього, здійснено вхід по вкладеннях «Государственные закупки», «Мониторинг» та «ТО ГУ РЦЗ ЛНР В СВАТОВСКОМ Р-НЕ ». Перейшовши по посиланню - «18 май 2022 г. - 20: 57 ІНФОРМАЦІЯ_16 » виявлено один документ, який долучається до цього протоколу в якості додатку. Зазначений документ із назвою «Запрос о предоставлении ценовой информации» на бланку т.зв. «Территориального отделения Государственного учреждения - Республиканский центр занятости Луганской Народной Республики в Сватовском районе» підписаний «и.о. начальника отделения ОСОБА_3 » (том № 2, а.с. 39-50);
- протокол огляду від ІНФОРМАЦІЯ_23, яким встановлено що через пошукову систему « https://www.google.ua » здійснючи вхід на інтернет-сайт так званого «ІНФОРМАЦІЯ_18» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », на зазначеній сторінці пошук за словосполученням « мониторинг цен в Сватовском районе » відкривається документ під назвою «Мониторинг цен на 2022 г. ТО ГУ - РЦЗ ЛНР в Сватовском районе » (реєстраційний номер документа: 09.06.2022 № 24/02-468). У зазначеному документі ОСОБА_3 значиться як «и.о. начальника Территориального отделения Государственного учреждения - Республиканский центр занятости ЛНР в Сватовском районе ». Крім того, за наступним прямим посиланням «ІНФОРМАЦІЯ_17», здійснючи перехід на сторінку «реестра государственных закупок ЛНР», на якій, в тому числі, містяться дані щодо реєстрації на території самопроголошеної «ЛНР» так званого « Территориального отделения Государственного учреждения - Республиканский центр занятости ЛНР в Сватовском районе », де зазначено про ОСОБА_3 (том № 2, а.с. 52-71);
- протокол огляду від ІНФОРМАЦІЯ_23, яким встановлено, що через пошукову систему « https://www.google.ua », здійснючи вхід на інтернет-сайт «ІНФОРМАЦІЯ_19», наявна інформація, яка детально описує життя в окупованому населеному пункту м. Сватове, яке перейшло під контроль РФ на початку березня 2022 року, а також в інтернет месенджере «Telegram Web», відкриваючи канал «ІНФОРМАЦІЯ_19», наявна замітка від 18.04.2022, в якій розповідається про відкриття у м. Сватове так званого «відділення Республіканського центру зайнятості», яке розташоване по АДРЕСА_2 (том № 2, а.с. 72-86);
- протокол огляду від ІНФОРМАЦІЯ_24, яким встановлено, що на інтернет-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_20», де розміщена головна сторінка « ОСОБА_9 », у подальшому в пошуковій графі «Поиск» введено фразу «Республиканский центр занятости», знаходиться документ із назвою «Об утвержении Положения о Государственном учреждении - Республиканский центр занятости Луганской Народной республики», який долучено до протоколу (том № 2, а.с. 141-161);
- протокол огляду від ІНФОРМАЦІЯ_24, яким встановлено, що на інтернет-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_12 » міститься новина за ІНФОРМАЦІЯ_21 із заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_13 », після переходу за зазначеним посиланням розміщено статтю, в якій зазначається, що «Отделения ІНФОРМАЦІЯ_18» відкрилися у тому числі в Сватівському районі, за адресою: АДРЕСА_2 (том № 2, а.с. 162-173);
- протокол огляду від ІНФОРМАЦІЯ_24, яким встановлено, що на інтернет-сайті так званого ІНФОРМАЦІЯ_25» «ІНФОРМАЦІЯ_26», розміщено інформацію про « Территориальное отделение Государственного учреждения - Республиканский центр занятости Луганской Народной Республики в Сватовском районе », за адресою: м. Сватове, вул. Слобожанська, 5. Крім того, на зазначеному сайті розміщено у розділі «РЦЗ» «Положение о Государственном учреждении-Республиканский центр занятости Луганской Народной Республики», яке долучено до протоколу (том № 2, а.с. 174-202);
- протокол огляду від ІНФОРМАЦІЯ_27, яким встановлено, що на інтернет-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_12 » містяться так звані «указы главы ЛНР», які долучені до протоколу (том № 2, а.с. 203-231);
- протокол огляду від ІНФОРМАЦІЯ_28, яким встановлено, що на інтернет-сайті так званого ІНФОРМАЦІЯ_25» «ІНФОРМАЦІЯ_26» розміщено два документи щодо моніторингу цін № 24/02-468 від 09.06.2022 та № 24/02-633 від 23.06.2022 за підписом «и.о. директора ОСОБА_3 », які долучені до протоколу (том № 2, а.с. 232-245);
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.06.2022 з додатком, а саме диском СД-22-03473/КІ від 28.06.2022, про надання документу в електронному вигляді щодо абонентського номеру НОМЕР_2 , що знаходиться у володінні ПРАТ «ВФ Україна» (том № 3, а.с. 6-9);
-протокол огляду від 29.06.2022 з додатком, яким встановлено, що при огляді інформації, яка наявна на диску СД-22-03473/КІ від 28.06.2022, вбачається, що з'єднання абонента НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ) в період з 24.02.2022 по 13.03.2022 здійснювалось через базові станції, що розташовані у АДРЕСА_1 , що свідчить про перебування абонента на території Сватівського району Луганської області (том № 3, а.с. 10-80);
-лист директора ДМС України № 6.5-3459/6-22 від 08.07.2022, відповідно до якого 14.12.2005 Сватівським МВ УДМС України в Луганській області оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том № 3, а.с. 82);
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.08.2022 з додатками про надання копії документів відносно ОСОБА_3 (том № 3, а.с. 87-92);
-лист директора Луганського обласного центру зайнятості Державного центру зайнятості від 21.06.2022 № 557/11-22 з додатками про надання інформації щодо структури Луганського обласного центру зайнятості, територій, які перебувають на обслуговувані в Сватівському районному центрі зайнятості , та службову характеристику на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том № 3, а.с. 94-98).
Допитана у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_10 повідомила, що проживала у місто Сватове Луганської області та працювала в Сватівському центрі зайнятості. Однак, у зв'язку із збройною агресією РФ проти України, 10.04.2022 вона переїхала до міста Дніпро, де надалі працює в Сватівському центрі зайнятості. Свідок зазначила, що окупація Сватівського району відбулася на початку березня 2022 року. ОСОБА_3 була її колегою по роботі в Сватівському центрі зайнятості, яка займала посаду начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера. Останній раз свідок бачилася з ОСОБА_3 , коли вона збирала комп'ютерну техніку у працівників центру зайнятості, яка була евакуйована 24.02.2022 для збереження, у зв'язку із постійними обстрілами міста. Вже під час окупації міста у березні 2022 року, ОСОБА_3 пропонувала свідку ОСОБА_10 залишитись працювати в Сватівському районному центрі зайнятості, на що свідок категорично відмовилась. Коли свідок переїхала до м. Дніпра приблизно у травні 2022 року, зі слів її колег по роботі, вона дізналася, що ОСОБА_3 залишилася на окупованій території та почала працювати на окупаційну владу. Свідок у судовому засіданні зазначила, що їй не відомо про факти застосування заходів впливу до ОСОБА_3 , щоб змусити останню зайняти посаду виконувача обов'язків начальника в незаконному органі влади.
Допитана у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_11 повідомила, що проживала у м. Сватове Луганської області та працювала в Сватівському центрі зайнятості. Однак, у зв'язку із збройною агресією РФ проти України, 24.03.2022 вона переїхала разом із своєю сім'єю до м. Дніпро, де надалі працює в Сватівському центрі зайнятості. Свідок зазначила, що під час роботи у м. Сватове, ОСОБА_3 була її керівником, з якою у них були службові відносини. Після подій, які сталися 24.02.2022, свідок спілкувалася з ОСОБА_3 23.03.2022, коли остання забирала у неї робочий комп'ютер, який був евакуйований 24.02.2022 з місця роботи. Про зайняття ОСОБА_3 посади виконувача обов'язків начальника в незаконному органі свідку стало відомо зі слів інших її колег, які залишились в м. Сватове, але працювати в незаконному органі відмовились. Про наявність фактів застосування заходів впливу до ОСОБА_3 , щоб змусити її зайняти посаду виконувача обов'язків начальника в незаконному органі, свідку не відомо.
Допитаний у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_12 повідомив, що він перебуває на посаді директора Луганського обласного центру зайнятості, спілкувався з ОСОБА_3 під час робочих нарад, мав тільки службові відносини з останньою. Після подій широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та окупації частини території Луганської області на початку квітня 2022 року в ході спілкування з директором Сватівського районного центру зайнятості ОСОБА_13 свідку стало відомо, що ОСОБА_3 погодилася на пропозицію обійняти посаду виконувача обов?язків начальника у незаконному органі влади - «Сватівському відділенні Республіканського центру зайнятості Луганської народної республіки». Свідок повідомив, що засобами електронного зв'язку було отримано заяву ОСОБА_3 про звільнення із займаної посади за власним бажанням.
Допитаний у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_14 повідомив, що займав посаду заступника директора Луганського обласного центру зайнятості. Із ОСОБА_3 перебувала у службових стосунках. Після подій широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та окупації частини території Луганської області у травня 2022 року в ході спілкування з директором Сватівського районного центру зайнятості ОСОБА_13 свідку стало відомо, що начальник відділу - головний бухгалтер ОСОБА_3 погодилася на пропозицію обійняти посаду «виконувача обов?язків начальника в незаконному органі влади - Сватівському відділенні Республіканського центру зайнятості». Про наявність фактів застосування заходів впливу до ОСОБА_3 , щоб змусити її зайняти посаду виконувача обов'язків начальника в незаконному органі, свідку не відомо.
Допитана у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_15 повідомила, що із ОСОБА_3 перебувала у службових відносинах. Після подій широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та окупації частини території Луганської області на початку червня 2022 року від директора Луганського обласного центру зайнятості ОСОБА_12 свідку стало відомо про те, що начальник відділу бухгалтерського обліку - головний бухгалтер ОСОБА_3 обійняла посаду виконувача обов?язків начальника Сватівського відділення Республіканського центру зайнятості.
Допитаний у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань та завідомо неправдиві показання, свідок ОСОБА_16 повідомив, що ним, в рамках ЗУ «Про Службу безпеки України» та ЗУ «Про контррозвідувальну діяльність» отримано копію наказу про призначення ОСОБА_3 на посаду виконувача обов'язків начальника «Территориального отделения Государственного учреждения - Республиканский центр занятости Луганской Народной Республики в Сватовском районе» від особи, якої він не може назвати в цілях її безпеки.
Перелічені вище джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі.
Жодної із передбачених законом обставин для визнання зазначених доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченої ОСОБА_3 , гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.
Також досліджено процесуальні документи, які хоча не є доказами, але приймаються судом, як такі, що свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення, жодна із сторін не заявила про не дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства при їх отриманні на стадії досудового розслідування, про їх недопустимість чи неналежність.
Водночас суд не враховує докази сторони обвинувачення у вигляді протоколу огляду від 06.02.2023 та протоколу огляду від 16.04.2023 (том № 3, а.с. 148-171), оскільки такі проведенні вже під час розгляду обвинувального акту в суді.
У судовому засіданні судом забезпечено дотримання вимог ст. ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, диспозитивності, оскільки досліджені усі докази, надані сторонами.
VI. Положення закону, яким керувався суд.
Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об'єктивну істину та на неї покладається обов'язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
Об'єктивними ознаками злочину є об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єктивними суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.
Відповідно до ч. 5 ст. 111-1 КК України, добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
При цьому, суд бере до уваги таке.
Згідно зі ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У статті 17 Конституції України прямо зазначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
VII. Висновки суду.
Розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
За частиною 5 ст. 111-1 КК, серед іншого, передбачена відповідальність за добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Окупаційна адміністрація Російської Федерації це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України").
У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення - тимчасово окупована територія України.
Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах цього провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, що РФ тимчасово окупувала частину території України.
Також суд враховує, що кримінальне правопорушення вчинено на території м. Сватове, яке є окупованим з 08.03.2022 та внесене до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом № 309 від 22.12.2022.
Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджений той факт, що 18.04.2022 ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Сватове, Сватівського району Луганської області, умисно, добровільно зайняла посаду виконувача обов'язків начальника «Территориального отделения Государственного учреждения - Республиканский центр занятости Луганской Народной Республики в Сватовском районе», тобто посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Громадянство України обвинуваченої підтверджено документами дослідженими судом, відповідно до яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, має паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Сватівським РВУ МВС України в Луганській області 14.12.2005 (том № 2, а.с. 26-28, том № 3, а.с. 82, 89-92).
Слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
Враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, статей 2, 17 - 20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_3 по теперішній час залишається громадянкою України незалежно від місця її проживання. У разі примусового автоматичного набуття нею як громадянином України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_3 у межах цього провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід із громадянства України.
У суду не виникає сумніву в тому, що ОСОБА_3 безумовно усвідомлювала факт окупації та агресії з боку РФ та створення окупаційною владою незаконних органів. Так, маючи достатній рівень освіти (повну вищу), життєвого досвіду та спеціальних знань, ОСОБА_3 , яка займала посаду начальника відділу бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Сватівського районного центру зайнятості, не могла не розуміти незаконності вчинених нею дій та їх наслідків.
Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченої ОСОБА_3 ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 по справі № 638/5446/22, у якій зазначено, що у кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 примушували до зайняття посади у вищезазначеному незаконному органу, створеному на тимчасово окупованій території. Також відсутні докази того, що ОСОБА_3 перебувала під фізичним та/або психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу - РФ.
Так, письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, та показами свідків підтверджується саме добровільне зайняття ОСОБА_3 зазначеної посади за відсутності фізичного чи психічного примусу, суду не надано доказів того, що обвинувачена не мала можливості відмовитися від цієї посади.
Також суд враховує покази свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що вже під час окупації міста у березні 2022 року, ОСОБА_3 пропонувала ОСОБА_10 залишитись працювати в Сватівському районному центрі зайнятості.
Об'єктивних підстав не довіряти показанням свідків та відомостям, що містяться в письмових доказах, у суду немає.
Сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про добровільність дій обвинуваченої, її свідомий вибір та власне волевиявлення щодо зайняття посади у незаконному органу, створеному на тимчасово окупованій території.
Важливо зазначити, що вибір ОСОБА_3 залишитися та проживати на тимчасово окупованій території України, не розглядається, ані судом, ані стороною обвинувачення, як підстава для кримінального переслідування.
Враховуючи вищевикладене, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
Суд належно проаналізував наявні в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_3 до слідчого (прокурора) та суду, направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов'язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження та приходить до обґрунтованого висновку, що наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, у тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
Держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самій захисника; в) приймати участь в судових засіданнях та захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безоплатно.
За таких обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразилися у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, вчинила злочин, передбачений ч.5 ст.111-1 КК України.
Мотиви призначення покарання.
При призначенні ОСОБА_3 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, та те, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст.ст. 66-67 КК України, пом'якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, раніше не притягувалась до кримінальної та адміністративної відповідальності, відомостей про перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра у суду немає, мешкає на тимчасово окупованій території України, та має неповнолітню дитину (том № 2, а.с. 36, том № 3, а.с. 100, 102, 104-106).
З огляду на вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання ОСОБА_3 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка є раніше не судимою, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченій ОСОБА_3 у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форм, з конфіскацією усього особистого майна, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинила злочин, об'єктом якого є основи національної безпеки України, тобто своїми діями обвинувачена допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність її дій.
Отже, саме визначене покарання стосовно ОСОБА_3 на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
Суд зазначає, що початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
При цьому строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форм власності, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
VIII. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та зважаючи на те, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Таким чином, оскільки судом призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.08.2022 у справі № 757/19439/22-к, яке належить обвинуваченій ОСОБА_3 , слід залишити чинним до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації всього належного їй майна (том № 3, а.с. 138).
Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в державних та комунальних органах, установах і організаціях, суб'єктах господарювання державної та комунальної форм власності на строк 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Головуючий суддя ОСОБА_17