Справа №759/13987/23
2/760/393/24
24 липня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 31369,33 грн. та судового збору у розмірі 2684 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг, підписав заяву №б/н від 30.08.2013. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користуванням кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 35000 грн.
Номер та строк дії отриманої кредитної картки зазначено у довідці про отримання картки.
Інформація щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту підтверджується довідками про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.50. Договору - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною картою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Так, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору. Згідно з п.2.1.1.12.3 погашення кредиту здійснюється наступними шляхами:
-поповненням картрахунку держателя шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахуванням їх банком на картрахунок держателя;
-договірним списанням коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.
Таким чином, відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
За п. 1.1.1.48 Договору мінімальний обов'язковий платіж - розмір боргових зобов'язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов'язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.
Так, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 07.07.2023 має заборгованість - 31369,33 грн., з яких: 25662,25 грн. - заборгованість за кредитом; 5707,08 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31369,33 грн та судовий збір у розмірі 2 684 грн.
27.07.2023 матеріали позову надійшли до Святошинського районного суду м. Києва.
27.07.2023 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Сенька М.Ф.
28.07.2023 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.07.2023 матеріали позовної заяви передано до Солом'янського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.
29.08.2023 справа надійшла до Солом'янського районного суду м. Києва та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023 передана до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2023 відкрито спрощене провадження.
Сторонам направлено копію ухвали від 12.09.2023, також відповідачу направлено копію позовної заяви із додатками, які останній не отримав та конверт повернувся до суду за закінченням терміну зберігання, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відзиву на позов відповідач у встановленому законом порядку не надав.
Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу Солом'янського районного суду міста Києва не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останнього щодо предмету спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, яка зазначені у позовній заяві, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення за наявними в справі доказами.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд за наявними в справі доказами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За правилами ст.1050,1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач з метою отримання банківських послуг, підписав заяву №б/н від 30.08.2013. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користуванням кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну карту. У подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 35000 грн.
Номер та строк дії отриманої кредитної картки зазначено у довідці про отримання картки.
Інформація щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту підтверджується довідками про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.50. Договору - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною картою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Так, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору. Згідно п.2.1.12.3. погашення кредиту здійснюється наступними шляхами:
-поповненням картрахунку держателя шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахуванням їх банком на картрахунок держателя;
-договірним списанням коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу.
За п. 1.1.1.48 Договору мінімальний обов'язковий платіж - розмір боргових зобов'язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов'язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.
Відповідач припустився порушень зобов'язань за кредитним договором та станом на 07.07.2023 має заборгованість - 31369,33 грн., з яких: 25662,25 грн. - заборгованість за кредитом; 5707,08 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст.526,527,530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, розрахунки заборгованості відповідача за договором №б/н від 30.08.2013 станом на 31.08.2019 та 07.07.2023, а також виписка за договором № б/н за період 22.05.2017 -10.07.2023, що міститься в матеріалах справи, є належними доказами заборгованості відповідача.
Згідно з вимогами ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи те, що відповідач не виконав умов Кредитного договору б/н від 30.08.2013, суд приходить до висновку про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 31369,33 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 2684 грн.
Керуючись ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.08.2013 у розмірі 31369,33 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2684 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24.07.2024.
Суддя: Букіна О.М.