Справа №:755/12230/24
Провадження №: 1-кс/755/2418/24
"22" липня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання старшого слідчого 2 відділу СУ ГУ Служби безпеки України в АР Крим ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2023 року за № 22023011000000106, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
До слідчого судді цього місцевого надійшло вказане клопотання, котре погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у наведеному кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У клопотанні вказується, що СУ ГУ СБ України в АР Крим (адреса управління з 23 травня 2023 року, згідно даних ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, - АДРЕСА_1 ) здійснюється досудове розслідування цього кримінального провадження у ході якого встановлено, що ОСОБА_6 перебуваючи у м. Ялта АР Крим, розділяючи та підтримуючи протиправні дії військово-політичного керівництва Російської Федерації у лютому 2023 року, приблизно 14 лютого 2023 року вирішив вчинити дії щодо допомоги державі-агресору (пособництво), збройним формуванням, з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави агресора.
Надалі, реалізовуючи свій злочинний умисел з метою завдання шкоди Україні ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території АР Крим, м. Ялта, надав громадянці України ОСОБА_7 наступне майно з метою його подальшої передачі для потреб збройних формувань держави агресора.
- 14 лютого 2023 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, дизельний генератор марки «Firman SDG». У подальшому ОСОБА_7 з використанням власного облікового запису у соціальній мережі «ВКонтакте» (ідентифікатор доступу ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікувала 14 лютого 2023 року допис з відомостями про передачу дизельного генератору збройним формуванням держави агресора;
- 16 червня 2023 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ретранслятор для персонального зв'язку та антени з комплектуючими до рації. Далі, ОСОБА_7 з використанням власного облікового запису у соціальній мережі «ВКонтакте» на ім'я « ОСОБА_8 » (ідентифікатор доступу ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікувала 16 червня 2023 року допис з фотозображеннями ОСОБА_6 про передачу ретранслятору для персонального зв'язку, антени з комплектуючими до рації збройним формуванням держави агрессора;
- 16 серпня 2023 року - морський контейнер та електричне обладнання з метою подальшої передачі вказаних матеріальних ресурсів збройним формуванням держави агресора. Надалі, ОСОБА_7 з використанням власного облікового запису у соціальній мережі «ВКонтакте» на (ідентифікатор доступу ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікувала допис з фотозображеннями ОСОБА_6 про передачу морських контейнерів, електричного обладнання, матраців збройним формуванням держави агресора;
- 04 грудня 2023 року - автомобільні акумулятори для транспортних засобів марки «Урал». Надалі, громадянка України ОСОБА_7 з використанням власного облікового запису у соціальній мережі «ВКонтакте» (ідентифікатор доступу ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікувала допис про передачу зазначених автомобільних акумуляторів збройним формуванням держави агресора.
Вказаними діями ОСОБА_6 фактично надав допомогу державі - агресору (пособництво), збройним формуванням держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам збройним формувань держави агресора. Таким чином, він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, тобто у пособництві державі-агресору, умисних діях, спрямованих на допомогу державі - агресору (пособництво), збройним формуванням, з метою завдання шкоди Україні шляхом підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням.
03 травня 2024 року в кримінальному провадженні прокуратурою АР Крим погоджено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 за вказаним фактом.
03 травня 2024 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, письмове повідомлення про підозру було йому вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто шляхом опублікування повідомлення про підозру в газеті «Урядовий кур'єр» (НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від 03 травня 2024 року та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 03 травня 2024 року.
Більш того, повідомлення про підозру з повісткою про виклик підозрюваного ОСОБА_6 надіслано йому на особисту сторінку соціальної мережі «Вконтакте» на ім'я: « ОСОБА_9 », персональний аккаунт з ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_3
14 травня 2024 року підозрюваний оголошений в розшук. Нині також встановлено, щопідозрюваний переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Водночас, у кримінальному провадженні проведено всі можливі слідчі, а також негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення у провадженні обставин регламентованих ст. 9 КПК України.
Зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акту, однак завершити досудове розслідування не виявляється за можливе, оскільки підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Отже, наявні підстави, з числа регламентованих ст. 297-1, 297-2, 297-4, 297-5 КПК України, для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до ч. 1 ст. 297-3 КПК України клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею за участі особи, яка подала клопотання, та захисника.
В цьому провадженні в судовому засіданні особи вказані в ч. 1 ст. 297-3 КПК України зазначили таке:
? слідчий групи слідчих - старший слідчий 2 відділу СУ ГУ Служби безпеки України в АР Крим ОСОБА_3 подане клопотання підтримав, з наведених у ньому передумов;
? захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 вважав за необхідне клопотання відхилити, позаяк відсутні ґрунтовні підстави вважати, що його клієнт набув статусу підозрюваного.
ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 297-1. Загальні положення спеціального досудового розслідування
1. Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
2. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями […] 111, 111-1, 111-2 […] Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, […], з метою ухилення від кримінальної відповідальності […].
Стаття 297-4. Вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування
1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, […], з метою ухилення від кримінальної відповідальності […].
2. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
Вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного у кримінальному провадженні, слідчий суддя повинен встановити такі обставини:
1) чи передбачає КПК України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження, в якому подане клопотання;
2) факт набуття особою статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні;
3) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;
4) чи переховується підозрюваний від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та якими доказами це підтверджується.
Для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) повинні бути наявними усі зазначені підстави і відсутність хоча б однієї виключає можливість здійснення кримінального провадження у такому порядку.
Отже, відповідаючи на питання, котрі постали перед судом в цій справі, слідча суддя зауважує таке:
(і) щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення
Встановлено, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Отже, ч. 2 ст. 297-1 КПК України передбачається можливість здійснення спеціального досудового розслідування щодо інкримінованого злочину у вказаному кримінальному провадженні.
(іі) щодо набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні
Згідно з ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Велика Палата Верховного Суду у поставі від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к зазначила, що викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених ст. 42 КПК України.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч. 1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Отже, в аспекті встановлення факту повідомлення, слід зауважити, що у національному законодавстві та судовій практиці може застосовуватися такий засіб юридичної техніки, як юридична фікція (legal fiction), тобто умовно прийнятий факт, що не може бути спростований у процесі доказування та беззаперечно приймається за істину (має імперативний характер), зовнішньою формою якого є норми матеріального та процесуального права, оскільки застосування юридичних фікцій має на меті забезпечення принципу правової визначеності та, головним чином, спрямовано на фіксацію виконання уповноваженим суб'єктом певного обов'язку у визначених законом випадках.
З матеріалів клопотання вбачається, що повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр».
Отже, слідчий суддя вважає, що у провадженні доведено вжиття можливих заходів для доведення до відома підозрюваної особи фактів складання повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин у порядку, передбаченому КПК України.
(ііі) щодо наявності "обґрунтованої підозри" у вчиненні кримінального правопорушення
Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 п.1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення «O'Hara v. United Kingdom», заява № 37555/97, від 16 жовтня 2001 року, п. 34, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59721).
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що може слугувати підставою, у разі наявності обставин, передбачених ст. 297-1 КПК України, для надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-2 КК України згідно із Законом № 2198-IX від 14.04.2022 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», котра діє з 23 квітня 2022 року, слідує, що кримінально караним є умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
Отже, Розділ І Особливої частини Кримінального кодексу України доповнено з 23 квітня 2022 року статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору», в якій визначено такі форми злочину: 1) реалізація рішень держави-агресора, збройних формувань чи окупаційної адміністрації держави-агресора («реалізації дій» не може існувати, бо це тавтологія. Реалізація рішень дорівнює діям на виконання рішень); 2) підтримка рішень або дій держави-агресора, збройних формувань чи окупаційної адміністрації держави-агресора; 3) добровільний збір або підготовка та передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням або окупаційній адміністрації держави-агресора; 4) добровільна передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням або окупаційній адміністрації держави-агресора.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що допущена законодавцем стилістика норми («добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам») не дозволяє визнавати збір, підготовку та передачу активів трьома окремими формами злочину. На відміну від конструкції «передача… активів… представникам», неясно, що мають означати слова «збір… активів… представникам» та «підготовка… активів… представникам». Таким чином, відповідальність може наставати лише за передачу активів, якій передують їх збір або підготовка, чи тільки за передачу таких активів. Вжиті сполучники «та/або», на переконання слідчого судді, не заперечують такого тлумачення.
Обов'язковими ознаками кожної із чотирьох наведених форм злочину є: а) прямий умисел (він пояснюється спрямованістю дій та наявністю мети); б) спрямованість дій суб'єкта на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора; в) мета - завдання шкоди Україні; г) вчинення злочину особою належності до будь-якого громадянства (чи без громадянства), за винятком громадян держави-агресора - як негативна ознака.
З другої і третьої ознаки випливає, що добровільність дій суб'єкта стосується усіх без винятку форм цього злочину, а не лише двох із них.
Положення норми в поєднанні з тими обставинами, котрі зазначені в підозрі, також потребують розуміння значення наступних термінів, застосованих у ст. 111-2 КК:1) держава-агресор - РФ (див.: постанова ВР від 27.01.2015 р. №129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/2022, затверджений Законом від 24.02.2022 р.); 2) збройні формування держави-агресора - збройні сили, прикордонні війська, війська цивільної оборони, внутрішні війська («росгвардія»), федеральна служба безпеки, служба зовнішньої розвідки, органи державної охорони, військова прокуратура, військові слідчі органи слідчого комітету РФ, федеральний орган забезпечення мобілізаційної підготовки органів державної влади РФ, військові підрозділи федеральної протипожежної служби, спеціальні формування, створювані у воєнний час (див. ст. 2 закону РФ «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 13 грудня 2021 року); 3) окупаційна адміністрація держави-агресора - будь-які квазі-органи влади, створені РФ на окупованих територіях України; 4) завдання шкоди Україні - завдання Україні політичної, економічної, екологічної чи будь-якої іншої шкоди; 5) рішення держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора - політичні заяви, закони, укази, постанови, накази, розпорядження та інші відповідні рішення, що приймаються органами влади РФ, командуванням її збройних формувань, окупаційною адміністрацією; 6) дії держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора - будь-які дії вказаних суб'єктів, вчинені повністю чи частково на виконання зазначених рішень; 7) реалізація рішень та/або дій - здійснення, втілення у життя (може стосуватися виключно рішень, бо «реалізація дій» - це тавтологія); 8) підтримка рішень та/або дій - сприяння, надання моральної, матеріальної чи іншої допомоги, вираження солідарності з діями чи рішеннями держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, висловлення симпатії їм, виступ на захист зазначених рішень чи дій; 9) добровільний - здійснений з власного бажання, без фізичного та психічного примусу; 10) матеріальні ресурси - речові запаси чого-небудь, які можна використати в разі потреби; 11) активи - частина господарського балансу, що відображає на певну дату всі матеріальні цінності, кошти й боргові вимоги, належні підприємству чи установі (наприклад, Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає активи як кошти, у т.ч. електронні гроші, інше майно, у т.ч. виробниче обладнання, будівлі та споруди, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, меблі, природні ресурси, майнові та немайнові права); 12) збір - взяття з різних місць чи від різних осіб; 13) підготовка - приготування для передавання чи для використання, вироблення запасів; 14) передача - вручення, передавання у власність чи користування.
Отже, дослідивши матеріали клопотання слідча суддя вважає, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа в цій справі може бути причетним до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, що стверджується, щонайменше, зокрема:
- протоколі огляду особистої сторінки користувача на ім'я « ОСОБА_8 » у соціальній мережі «Вконтакте» від 21 березня 2024 року у ході якого отримані відомості про передачу громадянами України ОСОБА_7 та ОСОБА_6 матеріальних ресурсів збройним формуванням держави агресора;
- протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 20 березня 2024 року, який показав, що ОСОБА_6 здійснює господарську діяльності на ТОТ АР Крим та на постійній основі передає матеріальні ресурси військовим формуванням РФ;
- протоколі пред'явлення для впізнання свідку ОСОБА_10 фотознімків ОСОБА_6 , який серед інших осіб впізнав ОСОБА_6 ;
- протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 31 січня 2024 року, який показав, що ОСОБА_6 проводячи господарську діяльність на ТОТ АР Крим надає матеріальну допомогу воєнним формування РФ.;
- протоколі пред'явлення для впізнання свідку ОСОБА_11 фотознімків ОСОБА_6 , який серед інших осіб впізнав ОСОБА_6 .
З огляду на зазначене, слідча суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні інкримінованого злочину є доведеною, тобто зазначені у клопотанні обставини і надані до клопотання докази у своїй сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо можливої причетності підозрюваної особи до вчинення наведеного злочину.
(iv) щодо переховування від органів досудового розслідування
Аналіз норм КПК України щодо вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування дозволяє зробити висновок, що під час вирішення вказаних питань слідчому, прокурору необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа переховується на тимчасово окупованій територій (далі ТОТ).
Згідно ст. 1 Закону тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
В цьому випадку з'ясовано, що підозрювана особа перебуває на ТОТ АР Крим та державний кордон і адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинала.
Згідно ст. 12 Закону порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
На виконання вимог ст. 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на 07, 08 та 09 травня 2024 року про виклик його до слідчого управління ГУ СБУ в АР Крим опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», й опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Суд встановив, що в цьому провадженні у відношенні підозрюваної особи є достатні підстави вважати можливою її обізнаність, з огляду на вжиті стороною обвинувачення дії, визначені ст. 135 КПК України, про:
- здійснення щодо неї кримінального провадження, свій статус у ньому, а також покладені процесуальні обов'язки та необхідність їх виконання;
- виклик до органу досудового розслідування щонайменше двічі.
Ці ж дані засвідчують собою, факт не прибуття підозрюваної особи у зазначені в оголошення в газеті дати до органу досудового розслідування, не надання доказів поважності причин неприбуття.
За вказаних обставин, враховуючи положення ч. 3 ст. 12 Закону та ч. 5 ст. 139 КПК України, слід дійти висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ба більше, за рішенням слідчого підозрювану особу оголошено в розшук.
Кримінальний процесуальний закон не містить визначень понять «розшук» та «міжнародний розшук».
Водночас «розшук» можна витлумачити як комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів, здійснюваних компетентними органами та спрямованих на встановлення місцезнаходження особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
«Міжнародний розшук» є таким же за своїм змістом комплексом заходів, які здійснюються компетентними органами декількох держав у відповідності до актів міжнародного права, зокрема, актів Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу, членом якої Україна є з 04 листопада 1992 року.
Отже, «розшук» є більш широким інститутом по відношенню до «міжнародного розшуку», який є його кваліфікованим різновидом, відповідно оголошення особи в розшук у цьому провадження, є супутнім додатковим фактором, котрий вказує на наявність підстав для здійснення спеціального досудового розслідування, поряд із даними про перебування на ТОТ з метою ухилення.
Більш того, для ініціювання саме міжнародного розшуку прокурор має навести аргументовані доводи щодо використання підозрюваним для ухилення від суду території інших держав. ТОТ є територією України, котра тимчасово окупована/анексована рф, у цей час. Відповідно, в силу положень Закону, оголошення особи саме в міжнародний розшук, було б порушенням норм Закону та вказувало на протиправність дій уже з боку суб'єкта, котрий прийняв це рішення.
Тотожну позицію з цього питання висловив і ВС у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі №757/46325/17-к.
В той час, як сам факт перебування особи в розшуку уже вказує на те, вона ухиляється від правосуддя, позаяк академічний тлумачний словник Української мови передбачає, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник і т. ін.
V. ВИСНОВОК
Отже, враховуючи, що КПК України передбачено спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні, набуття особою, котру повідомлено про підозру, статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, наявність її обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного злочинів, а також те, що підозрювана особа оголошена у розшук, й наявні дійсні підстави вважати, що вона переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя вважає наявними підстави, передбачені ст. 297-1 КПК України для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
З цих підстав та керуючись ст. 297-1 - 297-4, 369 - 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
клопотання - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 28 квітня 2023 року за № 22023011000000106, за підозрою громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_12