ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11967/24
провадження № 2-о/753/528/24
27 червня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Сирбул О.Ф.
за участю секретаря - Кушнір А.А.
заявника - ОСОБА_1
заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у місті Киві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису,
У червні 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування вимог заяви зазначає, що з 24.07.2004 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв'язку з війною заявник вимушена була вивезти дітей у більш безпечну країну Польщу, тому у березні 2022 року виїхала з дітьми за кордон. У Польщі перебували з березня 2022 року по вересень 2023 року. У чоловіка з'явилися відносини з іншою жінкою і він подав позовну заяву про розірвання шлюбу. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.05.2024 шлюб між сторонами розірвано. З січня 2024 року ОСОБА_2 створює нестерпні умови проживання та співіснування у будинку в якому вони поживають за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно вчиняє сварки, створює конфліктні ситуації. Висловлюється нецензурною лайкою, принижує та застосовує фізичну силу. У зв'язку з такими діями ОСОБА_2 , 20.02.2024 викликала поліцію та відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 07.03.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2024 постанову Дарницького районного суду м. Києва залишено без змін. Заявник зазначає, що зазнала домашнього насильства з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2 та просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 шляхом заборони перебувати за місцем проживання ОСОБА_1 та їх неповнолітніх дітей за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити наближатися до території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 20.06.2024 заяву залишено без руху.
Заявник належним чином та у встановлений строк усунула вказані недоліки.
Ухвалою суду від 24.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено заяву до розгляду.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 надала пояснення в яких вимоги заяви підтримала, повідомила, що на неї та дітей ОСОБА_2 чинить психологічний тиск, влаштовує скандали, просила заяву задовольнити в повному обсязі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні надав пояснення, вказав, що заявник говорить неправду, він дітей не ображає, з заявником намагається не контактувати коли вона перебуває у будинку, просив відмовити в задоволенні заяви.
Заінтересована особа Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у місті Киві державної адміністрації у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про розгляд справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24.07.2004 перебували у зареєстрованому шлюбі.
В шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.05.2024 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 6-7).
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2024 провадження відносно ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 11).
Постановою Дарницького районного суд м. Києва від 07.03.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн. в дохід держави (а.с. 10).
Постановою Київського апеляційного суду від 15.04.2024 постанову Дарницького районного суду м. Києва залишено без змін (а.с. 12-13).
Додана до заяви про видачу обмежувального припису довідка від 13.05.2024 інспектора СПДН ВП Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Бондар О.В. (а.с. 14) стосується звернення ОСОБА_5 , а не заявника по справі.
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 від 20.02.2024 на ім'я начальника Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з приводу постійного тиску з боку дружини ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_5 (а.с. 8).
В матеріалах справи міститься довідка від 19.03.2024 ДОП Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (а.с. 47) стосується звернення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 щодо вчинення відносно них психологічного насильства з боку знайомої чоловіка (сина) ОСОБА_2 та сина цієї знайомої.
Отже, сам факт лише звернення заявника до органів поліції не є правовою підставою для видачі обмежувального припису.
Також, в матеріалах справи міститься Акт оцінки потреб сім'ї № 28 від 11.04.2024 (а.с. 69-76).
Зі змісту акту вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають чотири особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що любить обох батьків, засмучена з приводу розлучення батьків, але наразі до цього спокійно відноситься.
Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив, що його емоційний стан на сьогодні спокійний, але виявляє страх і тривожність через розлучення батьків. Він любить і поважає обох батьків, але засмучується коли батьки сваряться між собою.
Зі слів чоловіка ОСОБА_2 існує конфлікт зі сторони його дружини, яка вчиняє до нього періодично протягом трьох років психологічний тиск у присутності їхніх дітей.
Суд, звертає увагу, що фахівцем із соціальної роботи зроблена примітка у Акті оцінки потреб сім'ї № 28 від 11.04.2024, а саме, що на завершення проведення оцінки потреб сім'ї у будинок зайшли невідомі особи, одна з них представилась матір'ю ОСОБА_2 - ОСОБА_5 . Жінка одразу агресивно втрутилась в розмову фахівців із соціальної роботи та ОСОБА_2 , не надавала пояснити мету візиту, кричала, незважаючи на присутність дитини у будинку, агресивно змушувала переглянути якісь документи. Також, жінка почала кричати на свого сина, ображати його, погрожувала вигнати його з будинку. ОСОБА_5 вимагала сфотографувати акт оцінки потреб. Таким чином, ОСОБА_5 вчиняла психологічний тиск до фахівців із соціальної роботи у присутності дитини, ОСОБА_3 , яка в цей час перебувала у будинку.
Відповідно до Висновку оцінки потреб сім'ї, який є додатком до Акту оцінки потреб сім'ї, в родині є домашнє насильство психологічного та економічного характеру по відношенню до чоловіка ОСОБА_2 , зі сторони його дружини ОСОБА_1 . У присутності їхніх неповнолітніх дітей. Потреби дітей задовольняються у повній мірі. Конфлікт між подружжям негативно впливає на психоемоційний стан дітей (а.с. 77-79).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Пунктами 3, 6, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (частина друга статті 26 вказаного Закону).
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Також під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18 (провадження № 61-4830св19), від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц (провадження № 61-12915св19), від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18 (провадження № 61-271св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19 (провадження № 61-23053св19), від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20 (провадження № 61-16103св20), від 17 листопада 2021 року у справі № 755/937/21 (провадження № 61-7884св21) та інших.
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису за захистом своїх прав та інтересів та інтересів неповнолітній дітей, які, на її думку, порушені внаслідок домашнього насильства психологічного характеру, що вчиняє стосовно неї та дітей її колишній чоловік ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є вчинення та загроза подальшого вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, порушення встановленого обмежувального припису, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Дослідивши надані докази, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у видачі обмежувального припису, оскільки заявник не надав належних і допустимих доказів, які б підтвердили наявність підстав для застосування обмежувального припису.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Наведені заявником обставини та додані до заяви документи не дають підстав для висновку про необхідність видання обмежувального припису щодо заінтересованої особи.
Таким чином, виходячи із загального обсягу доказів, які долучено заявницею разом із заявою про видачу обмежувального припису, суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, в розумінні ст.76-80 ЦПК України, на підтвердження наявності ризиків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені вказаним Законом.
Враховуючи наведене підстави для задоволення заяви відсутні.
Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 5, 9, 12, 19, 20, 81, 82, 141, 259, 350-1 - 350-6, 353, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволені заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у місті Киві державної адміністрації, про видачу обмежувального припису - відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 24.07.2024.
Суддя: