Справа № 752/14214/24
Провадження № 2-н/752/499/24
Іменем України
18 липня 2024 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та дослідивши додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
З тексту заяви про видачу судового наказу вбачається, що ОСОБА_1 просить видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 54 916,70 грн. Разом з тим, матеріали заяви зовсім не містять будь-які відомості про те, що саме ця сума не була виплачена, або що існує будь-яка заборгованість. В якості доказу заявником додано копію трудової книжки, копію наказу про припинення трудового договору, копію довідки про дохід ОСОБА_1 за період з 01.07.2023 по 15.09.2023 в розмірі 54916,70 грн., та копію договору оренди квартириза адресою: АДРЕСА_1 . При цьому жоден з цих документів не може бути належним доказом безспірності саме нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати в зазначеному заявником розмірі 54916,70 грн., а саме відсутня довідка боржника, що на момент звільнення особи йому нараховано але не виплачено конкретну суму заробітної плати.
Отже, із поданої заяви не вбачається виникнення у заявника безспірного права грошової вимоги на ту суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, яка вказана у тексті заяві про видачу судового наказу.
Згідно з п. 8 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Крім того ч. 1 ст. 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч.1. ст. 28 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Водночас, суд наголошує, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов'язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядку проживанням особи, а не за її фактичним перебуванням.
Звертаючись до Голосіївського районного суду м. Києва, заявник зазначає, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надає копії договору оренди зазначеної квартири від 24.04.2024, що не є належним доказом реєстрації місця проживання особи в розумінні положень Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Суддею скеровано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) заявника.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 , при цьому місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» є: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45, що територіально не відноситься до Голосіївського району м. Києва.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 06.03.2022 № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Керуючись ст. ст.165,166 ЦПК України, суд,-
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя А.В. Слободянюк