Справа №705/6637/23
2/705/908/24 РІШЕННЯ
03 липня 2024 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Єщенко О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Прудивуса М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів довічного утримання (догляду),
05.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду), в якому просив: розірвати договір довічного утримання (догляду) від 13 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Карайкозою А.І., зареєстрований в реєстрі за № 354, та зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 ; розірвати договір довічного утримання (догляду) від 13 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Карайкозою А.І., зареєстрований в реєстрі за № 356, та зобов'язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0733 га, кадастровий номер 7110800000:05:005:0180, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову посилався на те, що 13.02.2021 на усні запевнення відповідачки про те, що вона буде належно за ним доглядати, надавати продукти харчування, сплачувати комунальні платежі, купувати одяг, він погодився та уклав із ОСОБА_2 два договори довічного утримання (догляду), посвідчених приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Карайкозою А.І., зареєстрованими в реєстрі за № 354 та № 356, відповідно до яких він передав, а ОСОБА_2 отримала на умовах договору право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, на якій знаходиться вищезазначений житловий будинок, з кадастровим номером 7110800000:05:005:0180. З моменту укладення договорів відповідачка кілька разів провідувала та приносила продукти харчування позивачеві протягом перших двох місяців, після цього, за її запевненням, вона виїздила з м. Умань на роботу, однак телефонувала до позивача та хоча б морально його підтримувала. З самого початку дії обох договорів відповідачка жодного разу не сплатила комунальні послуги та, будучи зареєстрованою у житловому будинку, не несла витрати за свою частку користування будинком. З початку агресії рф проти України позивач взагалі відмовилась від подальшого підтримання ОСОБА_1 , аж поки в жовтні 2023 року, зателефонувавши до нього, повідомила, що виїхала з України і щоб він «далі робив що хоче». З огляду на викладене позивач вимушений звертатися до суду.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник позивача ОСОБА_5 судовому засіданні просив суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що відповідач взагалі не виконує умови договорів довічного утримання (догляду), з цих підстав вони підлягають розірванню.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що давно знає і позивача ОСОБА_1 , і відповідачку ОСОБА_2 , яка є онукою позивача. Однак онука майже ніяк не допомагала позивачеві. Після початку війни 2022 року відповідачка виїхала за кордон, за увесь цей час, може, два рази передавала позивачеві по 2000 грн. На даний час позивач сам себе обходить, йому ніхто не допомагає.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_1 з метою свого належного утримання та на запевнення ОСОБА_2 про належний догляд уклав з останньою договори довічного утримання (догляду). Після цього відповідачка якийсь час допомагала позивачеві. Однак після початку війни у 2022 році виїхала за кордон, з того часу він жодного разу її не бачив, йому також не відомо, чи надавала якусь фінансову допомогу ОСОБА_2 позивачеві. На даний час ОСОБА_1 живе одиноко, самостійно опікується і собою, і будинком, купує харчування, сплачує за комунальні послуги.
Вислухавши позивача та представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 13 лютого 2021 року між ОСОБА_1 (відчужувачем) та ОСОБА_3 (набувачем) було укладено Договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Карайкозою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 354.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 належну йому 83/100 частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_2 зобов'язалася на умовах цього Договору забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.
Набувач зобов'язаний у встановлені строки та в обсязі, передбачені цим договором, здійснювати утримання (догляд) відчужувача (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору утримання відчужувача з боку набувача повинно відбуватися у вигляді: надання побутових послуг; витрат на придбання для відчужувача лікарських засобів на підставі виданих лікарями рецептів та на його лікування; витрати на утримання відчужуваної частки будинку; забезпечення надання відчужувану медичної допомоги удома лікарями загального профілю, а також лікарями-спеціалістами; забезпечення відчужувача у разі потреби, визначеної висновком МСЕК, відповідними технічними та іншими засобами реабілітації, крім протезів з дорогоцінних металів та за умови, що відчужував не буде належати до категорії населення, які забезпечуються технічними засобами реабілітації за рахунок коштів, спеціально передбачених в Державному бюджеті Фонду соціального захисту інвалідів; організація щоденного триразового харчування відчужувача; забезпечення один раз на три роки демісезонним та зимовим одягом, взуттям.
Також, п. 2.3. Договору передбачено, що набувач зобов'язаний поховати відчужувача у випадку його смерті, встановити нагробний пам'ятник, та відмітити роковини смерті.
Пунктом 3.1. та 3.2. Договору передбачено, що матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачеві, оцінюється сторонами на рівні прожиткового мінімуму, затвердженого чинним законодавством. Оцінка матеріального забезпечення, передбачена цим договором, підлягає індексації в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 5.1.1 Договору відчужувач та набувач у присутності нотаріуса ствердили один одному, що: вони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; волевиявлення кожного з них є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не має характеру фізичного та удаваного правочину; вони не визнані в установленому порядку недієздатними; вони не страждають в момент укладення цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню його суті; вони вільно володіють українською мовою; проект цього договору зрозумілий і ними же схвалений.
Також пунктом 8.1 Договору передбачено, що цей договір може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків; на вимогу набувача.
Судом також встановлено, що 13 лютого 2021 року між ОСОБА_1 (відчужувачем) та ОСОБА_3 (набувачем) було укладено Договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Карайкозою Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 356.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку площею 0,0733 га, у тому числі за земельними угіддями (гектарів): малоповерхова забудова: 0,0024; 0,0072, 0,0058; 0,0163; 0,0418; цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7110800000:05:0005:0180, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_2 зобов'язалася на умовах цього Договору забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.
Умови договору є аналогічні умовам, зазначеним вище.
Позивачем до матеріалів справи долучено копії квитанцій, відповідно до яких сплата комунальних послуг у період дії договорів довічного утримання (догляду), тобто з 13.02.2021 по дату подання позову до суду, ним здійснювалась особисто.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довідного утримання (догляду) є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за цим договором певне майно, а відповідач необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ і послуг.
За частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).
Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності (частина друга статті 749 ЦК України).
Підстави для розірвання договору довічного утримання (догляду) в судовому порядку визначені статтею 755 ЦК України. Так, на вимогу відчужувача договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Положення частини першої статті 755 ЦК України не містять визначення «неналежне виконання набувачем обов'язків за договором довічного утримання (догляду)», а тому, вирішуючи це питання, суд повинен ураховувати конкретні обставини справи, умови договору довічного утримання (догляду) та положення статті 651 ЦК України, які визначають загальні підстави для зміни або розірвання договору.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Підставою для розірвання договору довічного утримання є встановлення факту хоча б одного випадку порушення умов договору.
У даному випадку суд дійшов висновку, що порушення зі сторони відповідача ОСОБА_2 є істотними, адже остання не виконує жодних обов'язків, які зазначені у пунктах Договорів довічного утримання (догляду) від 13.02.2021. Про їх істотність свідчить той факт, що позивач ОСОБА_1 був позбавлений всього того, на що він розраховував при укладенні договорів, а саме на повне виконання відповідачем ОСОБА_2 умов Договорів довічного утримання (догляду).
Згідно з частиною другою статті 651, частиною першою статті 755 ЦК України зазначене є підставою для розірвання оспорюваного правочину за рішенням суду.
У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
При цьому, слід зазначити, що істотним порушенням умов договору набувачем завдано відчужувачу шкоди, яка полягає як в реальних збитках (сплата відчужувачем житлово-комунальних послуг за квартиру, хоча це було обов'язком набувача), так і в упущеній вигоді (неотримання відчужувачем від набувача щомісячного матеріального забезпечення в обумовленому сторонами розмірі, неотримання триразового харчування, не отримання побутових послуг, тощо). При цьому, ОСОБА_1 не отримав нічого з того, на що мав право розраховувати, як сторона, укладаючи договори.
Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання у судовому порядку такого правочину у випадку невиконання набувачем його умов. При цьому, саме набувач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності обставин, на які посилається позивач. При цьому не має значення відмова відчужувача від отримання обумовлених коштів, вирішальним є виконання набувачем своїх зобов'язань, що у цій справи не має місця.
Відповідні висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 755/16507/19.
Отже, норми чинного цивільного законодавства України та правові висновки Верховного Суду покладають саме на відповідача ОСОБА_2 , як набувача відчужених за договорами довічного утримання частини житлового будинку та земельної ділянки, обов'язок доведення належного виконання нею договірних зобов'язань за спірними договорами по довічному утриманню та догляду за позивачем ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що справа надійшла до суду 05.12.2023. Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про дату та час судових засідань, жодного разу до суду не з'явилась та будь-яких заяв чи клопотань не подавала.
Крім того, суд бере до увагипокази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які показали, що відповідачка не здійснювала догляду за позивачем.
Також суд враховує, що відповідно до інформації Державної прикордонної служби України від 06.05.2024, яка витребувана судом за клопотанням представника позивача, ОСОБА_2 у період з 17.09.2022 по 28.11.2023 декілька разів виїжджала за кордон, де перебувала тривалий час. При цьому наявна інформація про те, що 28.11.2023 ОСОБА_2 виїхала за кордон, відомості про повернення в Україну відсутні. З огляду на викладене, заслуговують на увагу доводи позивача про неможливість належного виконання усіх умов договору відповідачкою з одночасним перебуванням за кордоном.
Аналізуючи подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не виконує взяті на себе зобов'язання по договорам щодо довічного утримання позивача, зокрема, не забезпечує харчуванням, ліками, одягом, доглядом, необхідною допомогою, тощо. Зазначене не спростовано відповідачем.
Отже, суд оцінивши всі докази в їх сукупності, врахувавши усі обставини справи, взаємовідносини сторін договору, дійшов висновку про задоволення позову в частині розірвання договорів довічного утримання (догляду).
При цьому суд зазначає, що вимоги про застосування наслідків розірвання договору довічного утримання, а саме зобов'язання відповідача повернути позивачу майно, відчужене за договорами довічного утримання (догляду) від 13.02.2021, не потребують судового захисту, оскільки в силу вимог ст. 756 ЦК України є похідними від вимоги про розірвання договорів довічного утримання (догляду), а тому не можуть бути задоволені судом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, судовий збір, який сплатив позивач при зверненні до суду, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача. Враховуючи, що позивачем не було сплачено судовий збір за похідні позовні вимоги, у задоволенні яких було судом відмовлено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання (догляду) від 13 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Карайкозою А.І., зареєстрований в реєстрі за № 354.
Розірвати договір довічного утримання (догляду) від 13 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Карайкозою А.І., зареєстрований в реєстрі за № 356.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплачений судовий збір у розмірі 2157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_8 ; АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.І.Єщенко